Рейд на Суда-Бей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рейд на Суда-Бей
Raid on Souda Bay
Attacco alla Baia di Suda
Битва на Середземному морі
HMS-York-RM-Sirio.jpg
Італійська експертна комісія, що висадилася з міноносця «Сіріо» (стоїть поруч), обстежує результати атаки італійськими моторними човнами MT британського головного важкого крейсера типу «Йорк» в бухті Суда. Червень 1942
Координати: 35°28′59″ пн. ш. 24°08′17″ сх. д. / 35.48333333002777579° пн. ш. 24.13805556002778019° сх. д. / 35.48333333002777579; 24.13805556002778019
Дата: 26 березня 1941
Місце: військово-морська база Суда, (Крит, Греція)
Результат: перемога італійців
Сторони
Союзники:
Велика Британія Велика Британія
Країни Осі:
Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
Командувачі
Велика Британія Реджінальд Генрі Італія Луїджі Фаджіоні
Військові формування
Середземноморський флот рейдова група Італійського флоту
Військові сили
флот на рейді 2 ескадрені міноносці
6 замінованих моторних човни
Втрати
1 важкий крейсер
1 танкер
2 загиблих
6 військовополонених
Посаджені на мілину британський важкий крейсер «Йорк» та норвезький танкер «Періклус». Травень 1941

Рейд на Суда-Бей (англ. Raid on Souda Bay, італ. Attacco alla Baia di Suda) — спеціальна операція з нападу італійських військово-морських сил на кораблі та судна союзників на рейді в бухті Суда грецького острову Крит в ході битви на Середземному морі під час Другої світової війни.

За даними італійської повітряної розвідки, британський флот зосередив у бухті Суда значну кількість бойових та допоміжних кораблів, які були обрані, як об'єкт атаки бойовими плавцями 10-ої флотилії MAS. Вночі 25 березня 1941 2 італійські ескадрені міноносці «Кріспі» та «Селла» відбули з острову Лерос в Егейському морі й попрямували до острову Крит. Кожний з есмінців мав на борту по 3 моторних човни MT[1]. «MT» несли по 300 кг потужної вибухівки, що була сконцентрована на носі кожного човна[2].

О 23:30 моторні човни з бойовими плавцями на борту були спущені на воду на відстані 10 миль від військово-морської бази в Суді. Наблизившись до морського рейду, італійці під командуванням лейтенанта Луїджі Фаджіоні ідентифікували для себе цілі: британський важкий крейсер «Йорк», великий норвезький танкер «Періклус», ще один танкер, а також вантажне судно. В результаті атаки начиненими вибухівкою човнами важкий крейсер та норвезький танкер отримали серйозні пошкодження, 2 матроси загинули в наслідок вибухів. «Йорк», для запобігання затоплення, був посаджений екіпажем на мілину, «Періклус» також сів на дно.

За доповідями італійців другий танкер та вантажне транспортне судно були затоплені в результаті атаки моторних човнів, проте, в офіційних документах британського флоту вказується, що «MT» промазали й не влучили в судна.

Усі шестеро італійських бойових плавців, на чолі з командиром лейтенантом Л.Фаджіоні вціліли, але потрапили до полону. Важкий крейсер «Йорк» стояв всередині бухти на мілині, де був пізніше остаточно знищений німецькою авіацією. Танкер «Періклес» розламався навпіл і затонув під час розпочатої спроби відбуксирувати його до єгипетського порту Александрія на ремонт.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Координати: 35°29′00″ пн. ш. 24°08′17″ сх. д. / 35.48333° пн. ш. 24.13806° сх. д. / 35.48333; 24.13806{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний теґ на сторінку

  • Брагадин, Марк Антонио. Итальянский флот во Второй Мировой войне = Bragadin, M'A. The Italian Navy in World War II. — М. : АСТ, 2000. (рос.)
  • The Italian Navy in World War II by Sadkovich, James, Greenwood Press, Westport, 1994. ISBN 0-313-28797-X
  • Autori Vari, L'azione dei barchini esplosivi contro Suda in C. De Grossi Mazzorin (a cura di), Racconti navali, vol. 1, Roma, A.N.M.I. Editrice, 1967, p. 315

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски
Джерела
  1. Greene, Jack and Massignani, Alessandro (2004). The Black Prince And The Sea Devils: The Story Of Valerio Borghese And The Elite Units Of The Decima Mas. Da Capo Press, page 39. ISBN 0306813114
  2. Sadkovich, page 25