Бій біля мису Матапан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бій біля мису Матапан
Battle of Cape Matapan
Battaglia di Capo Matapan
Битва на Середземному морі
FlotaBritánicaEnMatapánMarzoDe1941--P00090.108.jpeg
Королівський військово-морський флот під час битви біля мису Матапан, 25 березня 1941. Ліворуч британський винищувач Fairey Fulmar зі складу палубної авіації авіаносця «Фомідебл» (праворуч, внизу)
Координати: 35°20′52″ пн. ш. 20°57′40″ сх. д. / 35.348005555583775° пн. ш. 20.961230555583779° сх. д. / 35.348005555583775; 20.961230555583779
Дата: 2729 березня 1941
Місце: південніше мису Матапан (Греція), Середземне море
Результат: перемога британського флоту
Сторони
Союзники:
Велика Британія Велика Британія
Австралія Австралія
Країни Осі:
Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
Командувачі
Велика Британія Ендрю Браун Каннінгем
Велика Британія Генрі Прідгам-Вайпелль
Італія Анджело Якіно
Військові формування
З'єднання «A», «C», "D»
Середземноморського флоту
ескадра Італійського флоту
Військові сили
1 авіаносець
3 лінкори
7 легких крейсерів
17 есмінців[а 1]
1 лінкор
6 важких крейсерів
2 легких крейсери
13 есмінців[а 2]
Втрати
4 легких крейсери незначні пошкодження
1 торпедоносець втрачений
3 чоловіки загинули
3 важких крейсери потоплені[а 3]
2 есмінці потоплені[а 4]
1 лінкор важкі пошкодження
2 331 загиблий[1]
1 163 військовополонених[2]
Карта битви біля мису Матапан

Бій біля мису Матапан (англ. Battle of Cape Matapan, італ. Battaglia di Capo Matapan) — морська битва Королівських військово-морських флотів Великої Британії та Австралії з Італійським флотом під час битви на Середземному морі, що завершилася поразкою італійців.

Передумови[ред. | ред. код]

Битва, що тривала з 27 по 29 березня 1941 року, відбулася в контексті боїв за панування на Середземному морі; у зв'язку з підготовкою до нападу на Грецію і Югославію німецьке командування вплинуло на Італію і змусило італійський флот розпочати операцію з порушення перевезень британських військ з Єгипту до Греції (порт Пірей).

16 березня 1941 року, під час німецького вторгнення у Грецію два німецькі торпедоносці помітили британську ескадру (2 лінкори, 6 крейсерів, 2-3 есмінці ) на захід від Криту та атакували її. Німецькі льотчики доповіли про влучання у два лінкори, хоча насправді атака була безрезультатною.

Італійське командування, довіряючи інформації про два пошкоджені лінкори, вирішило здійснити рейд у східне Середземномор'я для розгрому ворожого конвою біля берегів Греції. На той час британцям вже вдалось зламати код німецької шифрувальної машини «Енігма». Крім того, британські кораблі вже були оснащені радарами. І хоча британцям не вдалось зламати італійські шифри, з результатів радіоперехоплення переговорів Люфтваффе вони знали, що німці виділяють повітряне прикриття для операції, а також мали інформацію про італійські підводні човни. Таким чином, британцям загалом був відомий задум командування італійського флоту.

Для виконання цього завдання італійське морське командування сформувало ескадру у складі нового лінкора «Вітторіо Венето», 8 крейсерів і 13 есмінців. Прикриття ескадри з повітря здійснювали німецька та італійська винищувальна авіація берегового базування.

Хід бою[ред. | ред. код]

У ніч на 27 березня ескадра вийшла з військово-морських баз Італії і взяла курс на о. Крит. Отримавши звістку про це, англійське командування вислало в море ескадру (3 лінкори, 4 крейсери, 1 авіаносець і 13 есмінців), яка значно перевершувала бойові можливості італійської ескадри. Британські кораблі мали радіолокаційні станції, що давало їм переваги у виявленні супротивника і веденні нічного бою. Вранці 28 березня передові крейсерські загони сторін зав'язали артилерійський бій. Англійська палубна авіація з авіаносця «Фомідебл» та літаки наземного базування неодноразово атакувала італійські бойові кораблі. Під час однієї з таких атак отримав важке ушкодження флагманський корабель італійської ескадри — лінкор «Вітторіо Венето».

Після цього італійська ескадра розпочала відхід до своїх баз. О 19:45 крейсер «Пола» вразила британська торпеда, яка влучила у правий борт між машинним та котельним відділеннями. На кораблі зникла електрика, 3 відсіки залило водою. Але італійський флот продовжував відхід, не знаючи про пошкодження «Поли». Решта кораблів кораблів ішли далі. Але незабаром адмірал Анджело Якіно наказав крейсерам 1-ї дивізії повернутись та надати допомогу пошкодженому крейсеру. Він не знав, що британські лінкори переслідують з'єднання. Крейсери «Зара», «Фіуме» та 4 есмінці лягли на зворотній курс.

Кораблі йшли не у бойовому, а у похідному положенні. На бойових постах знаходилась лише половина екіпажу, а артилеристи кормових башт головного калібру готували буксирувальні троси. Близько 22 години неподалік від мису Матапан британці помітили італійські кораблі. О 22:30 вони відкрили артилерійський вогонь.

По «Зарі» вели вогонь всі три англійські лінкори: «Ворспайт», «Барем» та «Валіант». Через декілька хвилин снаряди влучили у носову башту, мостик та машинне відділення. Крейсер охопила сильна пожежа, він накренився на лівий борт. Незабаром британські лінкори припинили вогонь та вийшли з бою, щоб дати змогу есмінцям здійснити торпедні атаки на італійські кораблі.

Близько 2-ї години ночі 29 березня есмінець «Джервіс» помітив італійський крейсер та випустив у нього 4 торпеди. Від влучання торпед вибухнули погреби боєзапасу[3]. Близько 2:30 корабель затонув у точці з координатами 35°21′ пн. ш. 20°57′ сх. д. / 35.350° пн. ш. 20.950° сх. д. / 35.350; 20.950. Загинуло 782 члени екіпажу[4][5], включаючи командира дивізії адмірала Карло Каттанео та капітана корабля Луїджі Корсі. Британці підібрали 279 вцілілих членів екіпажу[6].

«Фіуме», який йшов за «Зарою», отримав бортовий залп британського флагмана «Ворспайт», потім залп лінкора «Валіант», і потім знову залп «Ворспайта». Близько 23:00 крейсер затонув у точці з координатами 35°21′ пн. ш. 20°57′ сх. д. / 35.350° пн. ш. 20.950° сх. д. / 35.350; 20.950. Загинули 813 членів екіпажу, в тому числі капітан корабля Джорджо Джорджіс (італ. Giorgio Giorgis).

О 2 ночі 29 березня дрейфуючий крейсер «Пола» помітили британські есмінці. Абордажна партія з есмінця «Джервіс» висадилась на борт крейсера. Італійські моряки перейшли на борт британського корабля. Крейсер «Пола» був потоплений торпедою з есмінця «Нубіан» у точці з координатами 35°18′ пн. ш. 21°13′ сх. д. / 35.300° пн. ш. 21.217° сх. д. / 35.300; 21.217.

Наслідки[ред. | ред. код]

Результати бою у Матапана істотно вплинули на хід воєнних дій у Північній Африці. Завдавши поразки італійському флоту, британський Середземноморський флот зміг забезпечити безпеку своїм морським комунікаціям та активізувати дії щодо зриву німецько-італійських перевезень до Африки. Вирішальну роль у здобутті перемоги відіграли англійська авіаносна авіація і застосування нового засобу виявлення — радіолокаторів.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Greene, Jack & Massignani, Alessandro (1998). The Naval War in the Mediterranean, 1940–1943, Chatam Publishing, London. ISBN 1-86176-057-4.
  • O'Hara, Vincent P.: Struggle for the Middle Sea, Naval Institute Press, Annapolis, Maryland, 2009. ISBN 978-1-59114-648-3.
  • Nico Sgarlato, La guerra nel Mediterraneo, War Set — documenti illustrati della storia, febbraio — marzo 2005. ISSN 1722-876X
  • Arrigo Petacco, Le battaglie navali del Mediterraneo nella seconda guerra mondiale, Milano, A. Mondadori, 1995. ISBN 88-04-39820-5
  • Макинтайр Д., Шофилд Б., Пак С. и др. Битва за Средиземное море. Взгляд победителей. — М. : АСТ, 2001. — 704 с. — (Военно-историческая библиотека) — ISBN 5-17-003425-3. (рос.)

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски
  1. 1 авіаносець: «Фомідебл»; 3 лінкори: HMS «Барем», «Веліант» та «Воспайт»; 7 крейсерів: «Аякс», «Бонавентуре», «Глостер», «Калькутта», «Карлайль», HMAS «Перт», «Оріон» і 17 есмінців: «Грейхаунд», «Гріфін», «Джейнес», «Джервіс», «Хавок», «Хейсті», «Херевард», HMAS «Стюарт», HMAS «Вампайр», «Айлекс», «Хотспар», «Джуно», «Дікой», «Дефенде», «Мохок», «Нубіан» і «Ягуар»
  2. 1 лінкор: «Вітторіо Венето», 6 важких крейсерів: «Зара», «Фіуме», «Больцано», «Пола», «Тренто», «Трієсте», 2 легких крейсери: «Джузеппе Гарібальді», «Дюк дельї Абруцці» та 13 есмінців: «Альпіно», «Берсальєре», «Фучільєре», «Гранатьєре», «Еммануеле Пессаньо», «Ніколозо да Рекко», «Аскарі», «Карабіньєре», «Кораццьєре», «Вітторіо Альф'єрі», «Джозуе Кардуччі», «Вінченцо Джоберті», «Альфредо Оріані».
  3. 3 важкі крейсери: «Зара», «Фіуме», «Пола»
  4. «Вітторіо Альф'єрі», «Джозуе Кардуччі»
Джерела
  1. Nico Sgarlato, La guerra nel Mediterraneo, War Set — documenti illustrati della storia
  2. Arrigo Petacco, Le battaglie navali del Mediterraneo nella seconda guerra mondiale
  3. Giorgio Giorgerini, La guerra italiana sul Mare. La marina italiana fra vittoria e sconfitta 1940-1943, p. 313
  4. Vittime
  5. [1]
  6. [2]