Бій біля мису Матапан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бій біля мису Матапан
Battle of Cape Matapan
Battaglia di Capo Matapan
Битва на Середземному морі
FlotaBritánicaEnMatapánMarzoDe1941--P00090.108.jpeg
Королівський військово-морський флот під час битви біля мису Матапан, 25 березня 1941. Ліворуч британський винищувач Fairey Fulmar зі складу палубної авіації авіаносця HMS «Формідабл» (праворуч, внизу)
35°20′52″ пн. ш. 20°57′40″ сх. д. / 35.348005555556000° пн. ш. 20.961230555556000° сх. д. / 35.348005555556000; 20.961230555556000
Дата: 2729 березня 1941
Місце: південніше мису Матапан (Греція), Середземне море
Результат: перемога британського флоту
Сторони
Союзники:
Велика Британія Велика Британія
Австралія Австралія
Країни Осі:
Flag of Italy (1861-1946).svg Королівство Італія
Командувачі
Велика Британія Ендрю Браун Каннінгам
Велика Британія Генрі Прідгам-Вайпелль
Італія Анджело Якіно
Військові формування
З'єднання «A», «C», "D»
Середземноморського флоту
ескадра Італійського флоту
Військові сили
1 авіаносець
3 лінкори
7 легких крейсерів
17 есмінців[а 1]
1 лінкор
6 важких крейсерів
2 легких крейсери
13 есмінців[а 2]
Втрати
4 легких крейсери незначні пошкодження
1 торпедоносець втрачений
3 чоловіки загинули
3 важких крейсери потоплені[а 3]
2 есмінці потоплені[а 4]
1 лінкор важкі пошкодження
2 331 загиблий[1]
1 163 військовополонених[2]
Карта битви біля мису Матапан

Бій біля мису Матапан (англ. Battle of Cape Matapan, італ. Battaglia di Capo Matapan) — морська битва Королівських військово-морських флотів Великої Британії та Австралії з Італійським флотом під час битви на Середземному морі, що завершилася поразкою італійців.

Битва, що тривала з 27 по 29 березня 1941, відбулася в контексті боїв за панування на Середземному морі; у зв'язку з підготовкою до нападу на Грецію і Югославію німецьке командування вплинуло на Італію і змусило італійський флот розпочати операцію з порушення перевезень британських військ з Єгипту до Греції (порт Пірей). Для виконання цього завдання італійське морське командування сформувало ескадру у складі нового лінкора «Вітторіо Венето», 8 крейсерів і 13 есмінців. Прикриття ескадри з повітря здійснювали німецька та італійська винищувальна авіація берегового базування.

У ніч на 27 березня ескадра вийшла з військово-морських баз Італії і взяла курс на о. Крит. Отримавши звістку про це, англійське командування вислало в море ескадру (3 лінкори, 4 крейсери, 1 авіаносець і 13 есмінців), яка значно перевершувала бойові можливості італійської ескадри. Британські кораблі мали радіолокаційні станції, що давало їм переваги у виявленні супротивника і веденні нічного бою. Вранці 28 березня передові крейсерські загони сторін зав'язали артилерійський бій. Англійська палубна авіація з авіаносця HMS «Формідабл» та літаки наземного базування неодноразово атакувала італійські бойові кораблі. Під час однієї з таких атак отримав важке ушкодження флагманський корабель італійської ескадри — лінкор «Вітторіо Венето».

Після цього італійська ескадра розпочала відхід до своїх баз. Однак тривалі атаки англійської авіації призвели до серйозного пошкодження італійського крейсера «Пола», на допомогу якому були вислані 2 крейсери і 2 есмінці. Неподалік від мису Матапан цей загін вночі раптово зустрівся з головними силами англійської ескадри. Користуючись радіолокаторами, британські лінкори зблизилися з важким крейсером «Пола». Під час зближення вони виявили загін супротивника і з короткої дистанції відкрили вогонь з гармат головного калібру. Бій закінчився атаками англійських есмінців. У результаті були потоплені усі 5 італійських кораблів. За весь бій англійська сторона втратила 1 літак.

Результати бою у Матапана істотно вплинули на хід воєнних дій у Північній Африці. Завдавши поразки італійському флоту, британський Середземноморський флот зміг забезпечити безпеку своїм морським комунікаціям та активізувати дії щодо зриву німецько-італійських перевезень до Африки. Вирішальну роль у здобутті перемоги відіграли англійська авіаносна авіація і застосування нового засобу виявлення — радіолокаторів.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Координати: 35°20′52″ пн. ш. 20°57′40″ сх. д. / 35.3480056° пн. ш. 20.9612306° сх. д. / 35.3480056; 20.9612306

Література[ред.ред. код]

  • Greene, Jack & Massignani, Alessandro (1998). The Naval War in the Mediterranean, 1940–1943, Chatam Publishing, London. ISBN 1-86176-057-4.
  • O'Hara, Vincent P.: Struggle for the Middle Sea, Naval Institute Press, Annapolis, Maryland, 2009. ISBN 978-1-59114-648-3.
  • Nico Sgarlato, La guerra nel Mediterraneo, War Set — documenti illustrati della storia, febbraio — marzo 2005. ISSN 1722-876X
  • Arrigo Petacco, Le battaglie navali del Mediterraneo nella seconda guerra mondiale, Milano, A. Mondadori, 1995. ISBN 88-04-39820-5
  • Макинтайр Д., Шофилд Б., Пак С. и др. Битва за Средиземное море. Взгляд победителей. — М. : АСТ, 2001. — 704 с. — (Военно-историческая библиотека). — ISBN 5-17-003425-3. (рос.)

Примітки[ред.ред. код]

Виноски
  1. 1 авіаносець: HMS «Формідабл»; 3 лінкори: HMS «Барем», «Веліант» та «Воспайт»; 7 крейсерів: «Аякс», «Бонавентуре», «Глостер», «Калькутта», «Карлайль», HMAS «Перт», «Оріон» і 17 есмінців: «Грейхаунд», «Гріфін», «Джейнес», «Джервіс», «Хавок», «Хейсті», «Херевард», HMAS «Стюарт», HMAS «Вампайр», «Айлекс», «Хотспар», «Джуно», «Дікой», «Дефенде», «Мохок», «Нубіан» і «Ягуар»
  2. 1 лінкор: «Вітторіо Венето», 6 важких крейсерів: «Зара», «Фіуме», «Больцано», «Пола», «Тренто», «Трієсте», 2 легких крейсери: «Джузеппе Гарібальді», «Дюк дельї Абруцці» та 13 есмінців: «Альпіно», «Берсальєрі», «Фузілере», «Гренатьєрі», «Емануеле Пессаньо», «Ніколосо да Рекко», «Аскарі», «Карабінері», «Коразієрі», «Вітторіо Альфьєрі», «Джозуе Кардуччі», «Віченцо Джоберті», «Альфредо Оріані».
  3. 3 важкі крейсери: «Зара», «Фіуме», «Пола»
  4. «Вітторіо Альфьєрі», «Джозуе Кардуччі»
Джерела
  1. Nico Sgarlato, La guerra nel Mediterraneo, War Set — documenti illustrati della storia
  2. Arrigo Petacco, Le battaglie navali del Mediterraneo nella seconda guerra mondiale