Бій біля мису Матапан
.svg){kind=small}
| |||||
Бій біля мису Матапан (англ. Battle of Cape Matapan, італ. Battaglia di Capo Matapan) — морська битва Королівських військово-морських флотів Великої Британії та Австралії з Італійським флотом під час битви на Середземному морі, що завершилася поразкою італійців.
Битва, що тривала з 27 по 29 березня 1941, відбулася в контексті боїв за панування на Середземному морі; у зв'язку з підготовкою до нападу на Грецію і Югославію німецьке командування вплинуло на Італію і змусило італійський флот розпочати операцію з порушення перевезень британських військ з Єгипту до Греції (порт Пірей). Для виконання цього завдання італійське морське командування сформувало ескадру у складі нового лінкора «Вітторіо Венето», 8 крейсерів і 13 есмінців. Прикриття ескадри з повітря здійснювали німецька та італійська винищувальна авіація берегового базування.
У ніч на 27 березня ескадра вийшла з військово-морських баз Італії і взяла курс на о. Крит. Отримавши звістку про це, англійське командування вислало в море ескадру (3 лінкори, 4 крейсери, 1 авіаносець і 13 есмінців), яка значно перевершувала бойові можливості італійської ескадри. Британські кораблі мали радіолокаційні станції, що давало їм переваги у виявленні супротивника і веденні нічного бою. Вранці 28 березня передові крейсерські загони сторін зав'язали артилерійський бій. Англійська палубна авіація з авіаносця «Фомідебл» та літаки наземного базування неодноразово атакувала італійські бойові кораблі. Під час однієї з таких атак отримав важке ушкодження флагманський корабель італійської ескадри — лінкор «Вітторіо Венето».
Після цього італійська ескадра розпочала відхід до своїх баз. Однак тривалі атаки англійської авіації призвели до серйозного пошкодження італійського крейсера «Пола», на допомогу якому були вислані 2 крейсери і 2 есмінці. Неподалік від мису Матапан цей загін вночі раптово зустрівся з головними силами англійської ескадри. Користуючись радіолокаторами, британські лінкори зблизилися з важким крейсером «Пола». Під час зближення вони виявили загін супротивника і з короткої дистанції відкрили вогонь з гармат головного калібру. Бій закінчився атаками англійських есмінців. У результаті були потоплені усі 5 італійських кораблів. За весь бій англійська сторона втратила 1 літак.
Результати бою у Матапана істотно вплинули на хід воєнних дій у Північній Африці. Завдавши поразки італійському флоту, британський Середземноморський флот зміг забезпечити безпеку своїм морським комунікаціям та активізувати дії щодо зриву німецько-італійських перевезень до Африки. Вирішальну роль у здобутті перемоги відіграли англійська авіаносна авіація і застосування нового засобу виявлення — радіолокаторів.
Див. також[ред. | ред. код]
- Операція «Сабстанс»
- Напад на Таранто
- Операція «Демон»
- Операція «Егрімент»
- Битва у затоці Сидра (1941)
- Бій біля Куантана
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бій біля мису Матапан |
Координати: 35°20′52″ пн. ш. 20°57′40″ сх. д. / 35.3480056° пн. ш. 20.9612306° сх. д.{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний теґ на сторінку
- Battle of Calabria
- Battaglia di Punta Stilo — Plancia di Commando
- Battle of Cape Matapan: World War II Italian Naval Massacre
- Сражение у мыса Матапан
- Мыс Матапан
- СРАЖЕНИЕ У МЫСА МАТАПАН
Література[ред. | ред. код]
- Greene, Jack & Massignani, Alessandro (1998). The Naval War in the Mediterranean, 1940–1943, Chatam Publishing, London. ISBN 1-86176-057-4.
- O'Hara, Vincent P.: Struggle for the Middle Sea, Naval Institute Press, Annapolis, Maryland, 2009. ISBN 978-1-59114-648-3.
- Nico Sgarlato, La guerra nel Mediterraneo, War Set — documenti illustrati della storia, febbraio — marzo 2005. ISSN 1722-876X
- Arrigo Petacco, Le battaglie navali del Mediterraneo nella seconda guerra mondiale, Milano, A. Mondadori, 1995. ISBN 88-04-39820-5
- Макинтайр Д., Шофилд Б., Пак С. и др. Битва за Средиземное море. Взгляд победителей. — М. : АСТ, 2001. — 704 с. — (Военно-историческая библиотека) — ISBN 5-17-003425-3. (рос.)
Примітки[ред. | ред. код]
- Виноски
- ↑ 1 авіаносець: «Фомідебл»; 3 лінкори: HMS «Барем», «Веліант» та «Воспайт»; 7 крейсерів: «Аякс», «Бонавентуре», «Глостер», «Калькутта», «Карлайль», HMAS «Перт», «Оріон» і 17 есмінців: «Грейхаунд», «Гріфін», «Джейнес», «Джервіс», «Хавок», «Хейсті», «Херевард», HMAS «Стюарт», HMAS «Вампайр», «Айлекс», «Хотспар», «Джуно», «Дікой», «Дефенде», «Мохок», «Нубіан» і «Ягуар»
- ↑ 1 лінкор: «Вітторіо Венето», 6 важких крейсерів: «Зара», «Фіуме», «Больцано», «Пола», «Тренто», «Трієсте», 2 легких крейсери: «Джузеппе Гарібальді», «Дюк дельї Абруцці» та 13 есмінців: «Альпіно», «Берсальєрі», «Фузілере», «Гренатьєрі», «Емануеле Пессаньо», «Ніколосо да Рекко», «Аскарі», «Карабінері», «Коразієрі», «Вітторіо Альфьєрі», «Джозуе Кардуччі», «Віченцо Джоберті», «Альфредо Оріані».
- ↑ 3 важкі крейсери: «Зара», «Фіуме», «Пола»
- ↑ «Вітторіо Альфьєрі», «Джозуе Кардуччі»
- Джерела
|
Це незавершена стаття про Другу світову війну. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
