Битва у затоці Сидра (1941)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Битва у затоці Сидра (1941)
First Battle of Sirte
Prima battaglia della Sirte
Битва на Середземному морі
Caio Duilio mimetizzazione 1941.jpg
Італійський лінійний корабель Caio Duilio, що брав участь в битві у затоці Сидра
34°08′03″ пн. ш. 17°57′05″ сх. д. / 34.134444440000002885° пн. ш. 17.951388890000000487° сх. д. / 34.134444440000002885; 17.951388890000000487
Дата: 17 грудня 1941
Місце: затока Сидра, Середземне море
Результат: нічия
Сторони
Союзники:
Велика Британія Велика Британія
Австралія Австралія
Нідерланди Нідерланди
Країни Осі:
Flag of Italy (1861-1946).svg Королівство Італія
Командувачі
Велика Британія Філіп Віан Італія Анджело Якіно
Італія Рафаеле де Кортен
Військові формування
Оперативна група
Середземноморського флоту
ескадра
Італійського флоту
Військові сили
6 легких крейсерів
16 есмінців[а 1]
4 лінкори
2 важких крейсери
3 легких крейсери
19 есмінців,
1 міноносець[а 2]
Втрати
2 есмінці легко пошкоджені[а 3] без втрат

Битва у затоці Сидра (1941) (англ. First Battle of Sirte, італ. Prima battaglia della Sirte) — морська битва під час на Середземному морі між Королівським військово-морським флотом Великої Британії та флотом Королівства Італія.

Історія[ред.ред. код]

Перша битва між британськими та італійськими військово-морськими силами в затоці Сидра відбулася 17 грудня 1941, як результат випадкового зіткнення протиборчих сторін, які виконували задачі з ескорту транспортних конвоїв в південній частині Середземного моря. Італійський транспортний конвой M42, у кількості 4 транспортів, який прямував з Італії до Африки, супроводжувало два сучасних лінкори і їх кораблі підтримки, під командуванням адмірала ескадри А.Якіно. Британський конвой складався з швидкохідного допоміжного транспортного судна Breconshire, який прямував на Мальту під охороною трьох крейсерів і чотирнадцяті есмінців під загальним командуванням адмірала Ф.Віана.

О 5:45 вечора 17 грудня дві оперативні групи зіткнулися в затоці Сидра південніше острову Мальта. Італійський адмірал А.Якіно безумовно мав сильніший флот, і це зіткнення надало йому шанс перемогти у великому військово-морському протистоянні, але Ф.Віан перехопили ініціативу. Його напад, що тривав протягом години на італійський флот був настільки агресивним та енергійним, що А.Якіно розгубився й припустив, що мабуть британський лінкор повинний бути поруч, і віддав наказ відійти його групі на північ.

Незважаючи на відносність успіху британців у цій битві, британський флот наразився на набагато серйозніший удар. 18 грудня новини досягли Мальти, що головний конвой країн Осі вирушає до Триполі. Легкі крейсери «Нептун», «Аврора» і «Пенелопа» у супроводі чотирьох есмінців, вийшли з порту Мальта, щоб перехопити цей конвой, але замість бою з конвоєм напоролися на нове мінне поле. Рано вранці 19 грудня всі три крейсери підірвалися на мінах. Крейсери «Аврора» і «Пенелопа» змогли вирватися з мінних полів, але «Нептун» сильно постраждав від вибуху двох мін і був знерухомлений. Есмінець «Кандагар» намагався прийти йому на допомогу, але і сам підірвався на міні, якою йому відірвало корму. Тим часом знерухомлений «Нептун» здрейфував на третю міну, і в 4 годині ранку потрапив на четверту міну. Після цього останнього вибуху крейсер «Нептун» втратив усіх з числа 700, за винятком одного, членів екіпажу. Екіпаж підірваного «Кандагару» був врятований есмінцем «Ягуар», однак сам корабель був торпедований й затоплений.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Координати: 34°08′04″ пн. ш. 17°57′05″ сх. д. / 34.13444° пн. ш. 17.95139° сх. д. / 34.13444; 17.95139

Джерела[ред.ред. код]

  • Bragadin, Marc'Antonio: The Italian Navy in World War II, United States Naval Institute, Annapolis, 1957. ISBN 0-405-13031-7
  • Brown, David: Warship Losses of World War Two, Naval Institute Press, Annapolis, 1995. ISBN 1-55750-914-X
  • G.G.Connell, Mediterranean Maelstrom: HMS Jervis and the 14th Flotilla (1987): ISBN
  • Greene, Jack; Massignani, Alessandro (1998). The Naval War in the Mediterranean 1940-1943. London: Chatham Publishing. ISBN 1-885119-61-5. 
  • Eric Groves : Sea Battles in Close-Up Vol II (1993): ISBN 0-7110-2118-X

Примітки[ред.ред. код]

Виноски
  1. 6 легких крейсерів: HMS «Евріал», «Найад», «Карлайль», «Нептун», «Аврора» і «Пенелопа»; 16 есмінців: HMS «Джервіс», «Кімберлі», «Кінгстон», «Кіплінг», «Хавок», «Хейсті», «Дікой», «Ланс», «Лавлі», «Ягуар», «Кандагар», «Сикх», «Маорі», «Легіон», HMAS «Нізам», HNLMS «Ісаак Свірз»
  2. З боку італійського флоту в битві брали участь: 4 лінкори: «Кайо Дуйліо», «Андреа Доріа», «Джуліо Чезаре», «Літторіо»; 2 важких крейсери: «Горіція», «Тренто»; 3 легких крейсери «Емануеле д’Аоста», «Муціо Аттендоло», «Раймунд Монтекукколі», 19 есмінців: «Аскарі», «Ав'єрі», «Каміція Нера», «Віченцо Джоберті», «Альфредо Оріані», «Маєстрале», «Карабінері», «Кораз'єре», «Альпіно», «Берсальєрі», «Фузілере», «Гренатьєрі», «Антоніотто Узодімаре», «Саетта», «Антоніо да Нолі», «Уголіно Вівальді», «Антоніотто Узодімаре», «Ніколо Зено», «Емануеле Пессаньо»; 1 міноносець «Пегасо»
  3. HMS «Кіплінг» та HMAS «Нізам»
Джерела