Релаксанти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Релакса́нти (від лат. relaxo — зменшую, ослабляю) — міорелаксанти, речовини, що зменшують тонус скелетної мускулатури, що виявляється зниженням рухової активності аж до повного знерухомлення.

Залежно від механізму дії релаксанти підрозділяють на курареподібні засоби, що порушують передачу збудження через нервово-м'язовий синапс, тобто з рухових нервів на м'яз (такі релаксанти використовують в анестезіології для повного розслаблення мускулатури), і речовини центральної дії, що впливають на центральні нервові утворення, що беруть участь в регуляції м'язового тонусу. Релаксанти центральної дії (мепротан, мідокалм і ін.) застосовують в неврологічній практиці при спинномозкових і церебральних спастичних паралічах, паркінсонізмі і так далі.

Периферичні (курареподібні) р. поділяють[1]:

За тривалістю дії:

  • кортокотривалі;
  • тривалі;
  • довготривалі.


За типом дії:

  • недеполяризуючі (мілаксен, та інш.);
  • деполяризуючі (дитилін та інш.);
  • змішаної дії.

Для недеполяризуючих р. антидотом є прозерин

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Скрипниченко Д. Ф. Хірургія: Підручник.- 4-е вид., випр. і доповн.-К.:Вища шк., 1992.- 581 с.:іл. (С.64-66) ISBN 5-11-003837-6