Франко Модільяні
Франко Енріко Модільяні (*18 червня 1918 — † 25 вересня 2003) — італійський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки, професор МІТу[3][4].
Народився Франко 18 червня 1918 в Римі (Італія). Навчався в ліцеї Вісконті, потім вступив до Римського університету на медичний факультет, але згодом зрозумів, що медицина його не приваблює, й почав вивчати право.
У 1939 у цьому ж університеті здобув учений ступінь доктора права. Водночас зацікавився економікою.
Після одержання в 1939 першої премії на національному конкурсі робіт студентів університетів з ефективності контролю над цінами Франко повністю заглиблюється у вивчення економічних проблем.
У 1939 одружився з Сереною Калабі, у них народилося двоє синів. 3 початком Другої світової війни молодий учений переїздить спочатку до Франції, а пізніше до США.
У 1940 знову починає займатися економікою в Новій школі соціальних досліджень у Нью-Йорку. Під керівництвом Дж. Маршака він ретельно вивчає проблеми макроекономіки, шляхи використання формалізованих моделей в економічному аналізі.
У 1940 йому присуджено докторський ступінь з природничих наук.
У 1945—1948 працював науковим співробітником і головним статистиком в Інституті світових проблем у Нью-Йорку.
У 1949 працюючи в Чиказькому університеті, був включений до складу Комісії Коулса з економічних досліджень як дослідник-консультант, і виконував в ній роботу протягом п'ятьох років.
З 1950 — професор економіки в Іллінойському університеті, з 1952 — професор економіки й управління промисловістю в Технологічному інституті Карнегі, а з 1961 — професор економіки і фінансів у Массачусетському технологічному інституті[4].
Помер 25 вересня 2003 у Кембриджі на 86 році життя[3].
Роботи Модільяні присвячені циклам ділової активності, ринкового механізму, фінансової сфери, приватних заощаджень і способів їх доцільного використання, заробітній платі і безробіттю, побудові моделей «життєвого циклу» для пояснення механізму заощаджень і споживання, інфляції, динаміці фінансових ринків. Один з авторів «теореми Модільяні-Міллера», засновник школи «раціональних очікувань».
У 1963 він та Альберт Ендо в праці «Гіпотеза заощаджень», що передбачає «життєвий цикл» простежують залежність заощаджень від темпів зростання реального доходу[3].
Нобелівську премію з економіки 1985 р. Модільяні отримав «за аналіз поведінки людей стосовно їх заощаджень». Модільяні проживав в Бельмонті (штат Массачусетс).
Любив займатися тенісом, лижами, вітрильним спортом і плаванням. Був членом кількох академій і наукових товариств[4].
Модільяні до останніх років залишалися вірними ідеями Кейнса про необхідність активного втручання держави в економіку, про що неодноразово розповідав у своїх інтерв'ю. Зокрема, у 1999 у бесіді з Робертом Солоу Модільяні прямо повідомив: створити стабільну економіку, неможливо без політики стабілізації.
Під політичною стабілізацією Модільяні мав на увазі цілий набір як фіскальних, так й кредитно-грошових заходів. Симпатії Модільяні однозначно були на стороні фіскальної політики, оскільки саме у критичних ситуаціях вона є первинною. Так, щоб досягти повної зайнятості, заощадження повинні стати інвестиціями, а не джерелами рефінансування бюджету.
При цьому, на відміну від ортодоксального кейнсіанства, Модільяні не вважав кредитно-грошову політику чимось несуттєвим. Так, кредитно-грошова політика у його поглядах визначалася фіскальною, але була не менш необхідною. Правда, вона повинна бути заснована на здоровому глузді, а не на слідуванні монетарним правилам, - лише тоді можна досягти повної занятості за умов збалансованого бюджету.
Крім наукової діяльності, Модільяні до кінця своїх днів брав участь не лише у створенні економічної теорії, а й у практичному втіленні своїх ідей. Модільяні багато років був серед економічних радників уряду США, крім того, брав участь у створенні ЄС як єдиного економічного простору.
При цьому, у відмінні від свого гуру Кейнса, Модільяні не дуже прагнув до участі в управлінні державою, залишаючись більше вченим-економістом, а не політиком.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ https://www.econometricsociety.org/society/organization-and-governance/fellows/memoriam
- ↑ а б в Т. О. Коноваленко, Р. О. Вайтешонок, І. Ю. Бойко (2010). Т. В. Куриленко (ред.). Економічний олімп: лауреати Нобелівської премії з економіки 1969-2009 рр (бібліографічний покажчик). Київ: ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». с. 148.
{{cite book}}
: Cite має пусті невідомі параметри:|авторлінк=
та|лінк=
(довідка)[недоступне посилання з травня 2019] - ↑ а б в Нобелівський лауреат Франко Модільяні (Modigliani). uareferats.com. Процитовано 24.5.2011.
- Информация на Нобелевском сайте (англ.)
- Биографическое интервью
- Интервью с Франко Модильяни // О чём думают экономисты. Беседы с нобелевскими лауреатами / под ред. П. Самуэльсона и У. Барнетта. — М.: Альпина Бизнес Букс, 2009. — С. 128−154.— (ISBN 978-5-9614-0793-8)
- Народились 18 червня
- Народились 1918
- Померли 25 вересня
- Померли 2003
- Випускники Університету Нова школа
- Члени Американської академії мистецтв і наук
- Члени і члени-кореспонденти Національної академії наук США
- Лауреати Премії імені Нобеля з економіки
- Економісти США
- Італійські економісти
- Науковці Массачусетського технологічного інституту
- Кейнсіанці
- Президенти Американської економічної асоціації
- Уродженці Рима
- Дійсні члени Економетричного товариства
- Італійські емігранти до США