Франко Модільяні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франко Енріко Модільяні
італ. Franco Enriko Modigliani
Franco Modigliani.jpg
Народився 18 червня 1918(1918-06-18)
Рим
Помер 25 вересня 2003(2003-09-25) (85 років)
Кембридж, Массачусетс
Громадянство
(підданство)
Flag of Italy.svg Італія
Flag of the United States.svg США
Національність Італія Італія
Місце проживання Flag of the United States.svg США
Діяльність економіст, викладач університету
Відомий завдяки Фінансова економіка
Alma mater Нова школа
Науковий керівник Джейкоб Маршак і Abba P. Lerner[d]
Вчителі Джейкоб Маршак
Володіє мовами італійська[1]
Заклад МІТ, Чиказький університет
Членство Американська академія мистецтв і наук
Посада президент
Відомий завдяки: Теорема Модільяні-Міллера
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з економіки (1985)
Сторінка в Інтернеті Сторінка Нобеліських Лауреатів

Франко Енріко Модільяні (*18 червня 1918 — † 25 вересня 2003) — італійський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки, професор МІТу[2][3].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився Франко 18 червня 1918 р. в Римі (Італія). Навчався в ліцеї Вісконті, потім вступив до Римського університету на медичний факультет, але згодом зрозумів, що медицина його не приваблює, й почав вивчати право.

1939 р. у цьому ж університеті здобув учений ступінь доктора права. Водночас зацікавився економікою. Після одержання 1939 р. першої премії на національному конкурсі робіт студентів університетів з ефективності контролю над цінами Франко повністю заглиблюється у вивчення економічних проблем.

1939 р. Модільяні одружився з Сереною Калабі, у них народилося двоє синів. 3 початком Другої світової війни молодий учений переїздить спочатку до Франції, а пізніше до США.

1940 р. він знову починає займатися економікою в Новій школі соціальних досліджень у Нью-Йорку. Під керівництвом Дж. Маршака він ретельно вивчає проблеми макроекономіки, шляхи використання формалізованих моделей в економічному аналізі.

1940 р. йому присуджено докторський ступінь з природничих наук. 1945—1948 рр. Ф.Модільяні працював науковим співробітником і головним статистиком в Інституті світових проблем у Нью-Йорку.

В 1949 році працюючи в Чиказькому університеті, був включений до складу Комісії Коулса з економічних досліджень як дослідник-консультант, і виконував в ній роботу протягом п'ятьох років.

З 1950 року він — професор економіки в Іллінойському університеті, 1952 р. — професор економіки й управління промисловістю в Технологічному інституті Карнегі, а з 1961 р. — професор економіки і фінансів у Массачусетському технологічному інституті[3].

Помер у Кембриджі, 25 вересня 2003 року на 86 році життя[2].

Досягнення і зацікавлення[ред. | ред. код]

Роботи Модільяні присвячені циклам ділової активності, ринкового механізму, фінансової сфери, приватних заощаджень і способів їх доцільного використання, заробітній платі і безробіттю, побудові моделей «життєвого циклу» для пояснення механізму заощаджень і споживання, інфляції, динаміці фінансових ринків. Один з авторів «теореми Модільяні-Міллера», засновник школи «раціональних очікувань».

1963 році Ф.Модільяні й А. Ендоу в праці «Гіпотеза заощаджень», що передбачає «життєвий цикл» простежують залежність заощаджень від темпів зростання реального доходу[2].

Нобелівську премію з економіки 1985 р. Модільяні отримав «за аналіз поведінки людей стосовно їх заощаджень». Модільяні проживав в Бельмонті (штат Массачусетс).

Любив займатися тенісом, лижами, вітрильним спортом і плаванням. Був членом кількох академій і наукових товариств[3].

Джерела[ред. | ред. код]

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в Т. О. Коноваленко, Р. О. Вайтешонок, І. Ю. Бойко (2010). У Т. В. Куриленко. Економічний олімп: лауреати Нобелівської премії з економіки 1969-2009 рр. (бібліографічний покажчик). Київ: ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». с. 148. 
  3. а б в Нобелівський лауреат Франко Модільяні (Modigliani). uareferats.com. Процитовано 24.5.2011.