Роберт Фогель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Роберт Вільям Фогель
Robert William Fogel.jpg
Народився 1 липня 1926(1926-07-01)
Нью-Йорк
Помер 11 червня 2013(2013-06-11) (86 років)
Oak Lawn[d], Кук, Іллінойс, США[1][2][3]
Громадянство США
Alma mater Корнельський університет
Галузь наукових інтересів економіка
Заклад Корнельський університет, Колумбійський університет, Чиказький університет.
Посада викладач університету
Вчене звання професор Чиказького університету
Науковий керівник Саймон Кузнець
Член Національна академія наук США і Американська академія мистецтв і наук
Відомий завдяки: дослідження історії економіки, впливу демографії на розвиток господарства
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з економіки (1993)

CMNS: Роберт Фогель на Вікісховищі

Роберт Вільям Фогель (англ. Robert Fogel; нар. 1 липня 1926, Нью-Йорк — пом. 11 червня 2013[4]) — американський економіст.

Лауреат Нобелівської премії 1993 р. (разом з Дугласом Нортом) «за відродження досліджень в області економічної історії, завдяки додатку до них економічної теорії і кількісних методів, що дозволяють пояснювати економічні і інституційні зміни». На його думку, невеликі нововведення в промисловості більшою мірою сприяють її еволюції, ніж крупні технологічні відкриття. Провів фундаментальне дослідження на тему: що було б з транспортною системою США, якби залізниці не були б винайдені. Один з основоположників кліометрії.

Біографія[ред.ред. код]

Фогел народився в Нью-Йорку, син українських євреїв з Одеси (1922). Його брат, старший за нього на шість років , був його головним інтелектуальним впливом у юності, коли він слухав його та його колег, які інтенсивно обговорювали соціальні та економічні питання Великої депресії. Він закінчив школу Стуївесанта в 1944 році. Після закінчення університету він захопився  літературою та історією і прагнув здобути кар'єру в цій науці, але через екстремальний песимізм що до економіки другої половини 40-х років він змінив свій інтерес на економіку. Фогель отримав освіту в Корнельському університеті, де він спеціалізувався в історії з неповою економікою та став президентом кампусної філії американської молоді за демократію, комуністичної організації. Після закінчення університету в 1948 році він став професійним організатором Комуністичної партії. Після восьми років роботи в якості професійного організатора, він відкинув комунізм як ненауковний і відвідував Колумбійський університет, де навчався під керівництвом Джорджа Стиглера та отримав магістра з економіки в 1960 році. У 1963 році він отримав ступінь доктора філософії з Університету Джона Хопкінса.

Він почав свою дослідницьку кар'єру в якості доцента в Університеті Рочестера в 1960 році. У 1964 році  переїхав до Чиказького університету в якості доцента. З 1968 по 1975 рік  також був запрошеним професором Рочестера в осінні семестри. Протягом цього часу Роберт виконав деякі з його найважливіших робіт, у тому числі "Час на хресті" (у співпраці з Стенлі Ерменман). Він також наставляв велику групу студентів та дослідників з економічної історії, включаючи його колегу Дірде МакКлоскі в Чикаго. У 1975 році він виїхав до Гарвардського університету, а з 1978 року працював науковим співробітником при Національному бюро економічних досліджень в Кембриджі, штат Массачусетс. У 1981 році він повернувся в Чиказький університет, де керував новоствореним Центром економіки народонаселення на Школі бізнесу Буті.

Фогель досліджував і писав на численні теми у своїй кар'єрі, включаючи не тільки економічну історію, а й демографію, фізіологію, соціологію сім'ї, харчування, економічний розвиток Китаю, філософію науки та інші подібні галузі. Він об'єднав уявлення з таких різноманітних полів у його спробах пояснити важливі історичні явища, такі як різке зниження смертності з 18 по 20 століття. Його колишній колега Дейдре МакКлоскі зараховує Фогеля до "возз'єднання економіки та історії". Він давав настанови багатьом учням, які хотіли стати відомими економічними істориками, так що багато американських економічних істориків простежують його академічну лінію.

Фегел одружився з Енід Кассандрою Морган, афроамериканською жінкою, у 1949 році і мав двох дітей. Пара зіткнулася зі значними труднощами в той час, через закони проти мислення та поширені настрої проти міжрасових шлюбів.

Він помер 11 червня 2013 року в Оук Лауні, штат Іллінойс,  у віці 86 років.

Молоді роки[ред.ред. код]

Син єврейських емігрантів з Одеси. Народився в 1926 р. В Нью-Йорку, через чотири роки як сім'я емігрувала з Одеси. Вчився в Корнельському і Колумбійському університетах. У 1948 р. отримав ступінь бакалавра гуманітарних наук і вступив на навчання до Колумбійського університету.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

В цей період найбільший вплив на формування світогляду Фогеля справили Дж. Дж. Стіглер та К. Гудріч.

У 1960 р. він отримує науковий ступінь магістра гуманітарних наук. Здобуває авторитет як талановитий спеціаліст в галузі економічної історії.

Того ж року році була опублікована його книга: «Союз тихоокеанських залізниць: прецедент поспішної ініціативи» англ. The Union Pacific Railroad: A Case in Premature Enterprise. Праця була написана на базі магістерської роботи, слід відзначити, що для американської науки це випадок майже унікальний, тим не менше вона отримала визнання в академічному середовищі. Після завершення навчання в Колумбійському університеті він вступає до Університету імені Дж. Гопкінса і розпочинає роботу над докторською дисертацією. Його науковим керівником став Саймон Кузнець.

У 1963 р. Фогель отримує науковий ступінь доктора філософії. Працював асистентом в Рочестерському університеті.

У 1977 р. Фогель очолив Національне бюро економічних досліджень США. Досліджував причина тривалого спаду інвестиційних показників і вплив на них довгострокових зрушень у демографічній структурі населення.

У 1981 р. Чиказький університет запрошує Фогеля створити при університеті Центр економіки населення. Новостворений центр досліджував взаємодію економічних, демографічних і біологічних процесів життєвих циклів.

У 1982 р. Фогель публікує книгу «Наукова історія і традиційна історія» (англ. Scientific History and Traditional History), яка доводила існування прямого взаємозв'язку між політичною стабільністю і динамікою економічних процесів.

У 1993 р. Фогель отримує Нобелівську премію з економіки[5]. Він продовжує вивчати історію домашнього господарства в США і намагається визначити вплив історичних традицій на його розвиток.

Концепція Фогеля[ред.ред. код]

Традиційно вважалось, що залізниці були незамінним фактором економічного піднесення США у період 18401890 рр. Як найефективніший транспортний засіб того часу вони сприяли розвитку економіки. Фогель у свої працях довів, що дане твердження є хибним.

Він використовує «контрафактичні» рівняння за допомогою яких використовуючи статистичні дані моделює варіанти розвитку економіки. В результаті з"ясовується, що роль залізниць не можна вважати вирішальною. Водні шляхи, зокрема річки та канали могли замінити залізниці. ВВП при цьому зменшувався не більше ніж на 3 відсотки[6].

Шокуючими стали висновки Фогеля стосовно ролі та ефективності рабства в Південних Штатах США. Результати досліджень опубліковані в книзі «Нове тлумачення американської економічної історії», 1971 та «Час на хресті: економіка американського рабства», 1974 (англ. Time on the Cross: The Economics of American Negro Slavery ). Традиційно вважалось, що рабство в США було економічно неефективним, через використання примусової праці, яке підривало підприємницький дух.

Дослідження Фогеля і С.Енгермана показали, що це не так. Інтенсивна організація господарств, економія на масштабі, а також сприятлива кон'юнктура на бавовну на світовому ринку робила плантаційні господарства прибутковими. Ефективність сільського господарства на «відсталому» американському Півдні була набагато вищою ніж на «розвинутій» і «вільній» Півночі. Крім того, доходи на душу населення в південних штатах не просто сягали рівня найрозвинутіших країн, але й характеризувались надзвичайно високими темпами зростання[7].

Згідно з дослідженнями Фогеля ефективність рабовласницької системи виявилась набагато вищою, ніж традиційно прийнято вважати. Фогель переконує, що крах цієї системи викликаний політичними та соціальними факторами, але аж ніяк не економічними[8]. Фогеля критикували за його погляди, звинувачуючи в «цинізмі». Проте він чітко визначив свою громадянську позицію заявивши, що вважає рабство ганебним.

Основні твори[ред.ред. код]

  • The Union Pacific Railroad: A Case in Premature Enterprise, 1960.
  • Railroads and American Economic Growth: Essays in Econometric History, 1964.
  • Time on the Cross: The Economics of American Negro Slavery, 2 volumes, 1974.
  • Scientific History and Traditional History, 1982.
  • Without Consent or Contract: The Rise and Fall of American Slavery, 2 volumes, 1989.
  • Economic Growth, Population Theory and Physiology: The Bearings of Long-Term Processes on the Making of Economic Policy, 1994.
  • The Slavery Debates, 1952–1990: A Retrospective . Baton Rouge: Louisiana State University Press, 2003. 106 pp. ISBN 0-8071-2881-3.
  • The Fourth Great Awakening and the Future of Egalitarianism Chicago: University of Chicago Press, 2002
  • The Escape from Hunger and Premature Death, 1700–2100: Europe, America, and the Third World. New York: Cambridge University Press, 2004. 189pp. ISBN 0-521-80878-2.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]