Роберт Емерсон Лукас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Роберт Емерсон Лукас мол.
англ. Robert Emerson Lucas, Jr.
Роберт Лукас
Народився 15 вересня 1937(1937-09-15) (80 років)
Якіма, Вашингтон
Місце проживання Метрополійна область Чикаго
Громадянство Flag of the United States.svg США
Національність Flag of the United States.svg США
Alma mater Чиказький університет
Галузь наукових інтересів Економіка
Заклад Чиказький університет
Науковий керівник Arnold Harberger[d]
Відомий завдяки: Теорія раціональних очікувань
У шлюбі з Nancy Stokey[d]
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з економіки (1995)
Особ. сторінка Сторінка Нобеліських Лауреатів

Роберт Емерсон Лукас, мол. (англ. Robert Emerson Lucas, Jr., *15 вересня 1937, Якіма, Вашингтон) — американський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки (1995)[1][2], професор Чиказького університету, став засновником політекономічної школи, котра поставила в 70-х pp. під сумнів справедливість багатьох положень як кейнсіанської, так і монетаристської доктрин. Цей напрямок відомий під назвою «нової класичної школи еконо-мікс». Він заперечував будь-які форми державного втручання в економіку і базувався на суб'єктивістському підході до аналізу економічних явищ[3].

Нобелівська премія[ред.ред. код]

Отримав Нобелівську премію в галузі економічних наук в 1995 році «за розвиток і зміни гіпотези раціональних очікувань, зміни основ мікроекономічного аналізу і точки зору на економічний аналіз».

Біографія[ред.ред. код]

Навчання[ред.ред. код]

Роберт Лукас народився 15 вересня 1937 року в Якімі (штат Вашингтон). Після закінчення середньої школи 1955 р. він вступив на історичний факультет Чиказького університету, який закінчив 1959 р. Отримав бакалавра з історії, але, за його власним зізнанням, більший інтерес у нього викликала економіка. Ось чому Лукас повертається до Чиказького університету, де навчається на економічному факультеті. Тут він 1964 р. закінчує аспірантуру, захистивши дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора філософії з економіки.

Робота[ред.ред. код]

Свою фахову діяльність Лукас розпочав 1962 р. лектором економічного факультету Чиказького університету, викладав у Вищій Школі промислового управління (тепер школа бізнесу Теппер), але через рік він переходить працювати асистент-професором економіки в університет Карнегі-Меллона, від 1967 р. — доцентом, з 1970 р. — професором економіки. В цьому університеті Лукас працював впродовж 11 років і згадував цей час як прекрасний творчий період, коли були сформовані основи світогляду майбутнього вченого і започатковані перші дослідження з теорії утворення та динаміки очікувань.

Від 1975 р. Лукас працює професором економіки Чиказького університету. Впродовж 8 років він був заступником декана економічного факультету, а у 1986-88 рр. очолював його.

Внесок в науку[ред.ред. код]

У цей період Лукас активно співпрацює з авторитетними науковими виданнями. Найбільший вклад у розвиток теорії макроекономіки, в першу чергу — теорії раціональних очікувань Р. Лукас вніс через узагальнення, систематизацію і класифікацію різних методик та економічного інструментарію[2]. Ним було висунуто і перевірено практикою тезу про раціональність очікувань, сформульовано принципи та вирішено питання макроекономічної оцінки економічної політики. Учений запропонував механізм прогнозування раціональності основної частини чинників, що впливають на майбутні зміни економічних показників, а відповідно і можливість розрахунку та обліку майбутніх умов на ринку, що розвивається.

Ним було висунуто і перевірено на практиці тезу про раціональність очікувань, сформульовано принципи та вирішено питання макроекономічної оцінки економічної політики. Теорія раціональних очікувань не передбачає державного втручання в економіку.

Критика Лукаса[ред.ред. код]

Розробив «Лукас критику» економічної політики, в якій стверджував, що відносини, які з'являються в економіці, такі як видимий зв'язок між інфляцією і безробіттям, можуть змінюватися у відповідь на зміни в економічній політиці. Це призвело до розвитку неокласичної і нової кейнсіанської економіки і нових ідей щодо мікроекономічних основ для макроекономічної теорії.

Модель економічного зростання[ред.ред. код]

Також наряду з Полом Ромером є основоположником нової теорії економічного росту, відомої як модель «Лукаса-Ромера». Згідно з цією моделлю основним фактором економічного росту є ріст капіталовкладень в науковий розвиток і інвестиції в людський капітал. Один з висновків моделі Ромера і Лукаса полягає в тому, що економіка, володіюча ресурсами людського капіталу і розвиненою наукою, має в довгостроковому періоді більше перспектив розвитку, ніж економіка без цих переваг.

Раціональні очікування[ред.ред. код]

Лукас також відомий за його розслідування наслідків раціональних очікувань. Він розробив теорію пропозиції, яка стверджує що людей можна обманювати безсистемною грошово-кредитною політикою; модель Лукаса-Удзави (з Хірофумі Удзава) нагромадження людського капіталу, а також «Лукас парадокс», в якому розповідає чому все більше капіталу не переміщається з розвинених країн у країни, що розвиваються.

Учений запропонував механізм прогнозування раціональності основної частини чинників, що впливають на майбутні зміни економічних показників, а відповідно і можливість розрахунку та обліку майбутніх умов на ринку, що розвивається. Саме за величезний внесок у розвиток і практичне застосування гіпотези про раціональні очікування Королівська академія наук Швеції нагородила Р.Лукаса Нобелівською премією з економіки 1995 році[1]. Теоретичні дослідження Лукаса опубліковані в багатьох його працях, зокрема, це «Очікування і нейтральність грошей» (1972), «Рівноважна модель в економічному циклі» (1975), «Нариси з теорії економічного циклу» (1981), «Нова класична макроекономіка» (1984) та ін.

Діяльність[ред.ред. код]

Р.Лукас — член Американської академії мистецтв і наук, Американської національної академії наук, почесний доктор Паризького університету та Афінського університету економіки і бізнесу, член багатьох професійних та громадських організацій і редколегій наукових журналів[2], президент Американської економічної асоціації 2002, Президент Економетричної спільноти 1997.

Лукас один з найвпливовіших економістів з 1970 року, він кинув виклик основам макроекономічної теорії, стверджуючи, що макроекономічна модель повинна бути побудована як агрегованої версія мікроекономічних моделей.

Цікаве[ред.ред. код]

Колишня дружина Роберта, Ріта Лукас, з якою він розлучення в 1988 році, зазначила в договорі про їхнє розлучення пункт, що вона отримає половину будь-якої Нобелівської премії виграної Лукасом в найближчі сім років. Коли Лукас отримав Нобелівську премію в 1995 (якраз під кінець терміну договору), вона отримала половину призових грошей.

Зараз Роберт одружений на економістці Ненсі Стокі, яка є відомим економістом, професором Чикагського університету . Він вважає, що економіка стала справжнім водієм історії, і тому він планує повністю зануритися в економіку і потім перенестись назад на історичний факультет.

Джерела[ред.ред. код]

  1. а б Т. О. Коноваленко, Р. О. Вайтешонок, І. Ю. Бойко (2010). У Т. В. Куриленко. Економічний олімп: лауреати Нобелівської премії з економіки 1969-2009 рр. (бібліографічний покажчик). Київ: ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». с. 148. 
  2. а б в Нобелівський лауреат Роберт Лукас (Lucas). Процитовано 18.5.2011. 
  3. Неокласичне відродження теорії економічної пропозиції та раціональних очікувань. Архів оригіналу за 2013-07-09.