Никодим (Руснак)
Митрополит Харківський і Богодухівський Никодим (справжнє ім'я Руснак Никодим (ур. Микола) Степанович; нар.18 квітня 1921, Давидівці, Буковина, Румунія (тепер — Кіцманський район Чернівецької області) — пом.15 вересня 2011, м. Харків) — архієрей УПЦ (МП). На момент смерті був найстарішим як за хіротонією, так і за віком єпископом УПЦ (МП) та всієї РПЦ. З квітня по 27 травня 1992 року виконував обов'язки Предстоятеля УПЦ (МП), постійний член синоду УПЦ (МП).
Микола Степанович Руснак народився 18 квітня 1921 року у селі Давидівці Чернівецької області у селянській родині. Школу закінчив у 1935 році.
У 1938 році став послушником Свято-Йоано-Богословського монастиря Чернівецької єпархії, де 6 січня 1945 року прийняв чернечий постриг. Тезоіменитство — в Неділю святих жон-мироносиць. 29 квітня 1945 року був висвячений у сан ієродиякона, а 23 лютого 1946 року — в сан ієромонаха. З 1950 до 1955 року ніс послух настоятеля Свято-Йоано-Богословського монастиря.
З 1955 року навчався у Московській духовній семінарії, одночасно виконував обов'язки благочинного Московської духовної академії і семінарії.
У 1958 році закінчив МДА зі ступенем кандидата богослов'я. З 23 квітня перебував у складі Російської духовної місії в Єрусалимі, 15 листопада прийняв сан архімандрита та був призначений заступником начальника місії.
10 серпня 1961 року возведений у сан єпископа і скерований до Костромської єпархії. З 21 квітня 1964 року став єпископом Аргентинським і Південноамериканським. З 25 лютого 1968 року — архієпископом, Екзархом Центральної і Південної Америки. В цей час активно займався перекладом на іспанську мову богослужбових текстів, результатом чого став випуск в травні 1970 р. в Буенос-Айресі книги «Літургікон» — першого православного «Служебника» іспанською мовою[1].
1 грудня 1970 року призначений архієпископом Харківським і Богодухівським, а з 23 листопада 1983-го — Львівським і Тернопільським, тимчасовим управляючим Харківською єпархією. 28 березня 1984 року звільнений від тимчасового управління Харківською єпархією. 9 квітня 1985 року возведений у сан митрополита. З 27 грудня 1988 року — митрополит Львівський і Дрогобицький, священноархімандрит Свято-Успенської Почаївської лаври. 13 вересня 1989 року повернувся на Харківську кафедру.
З квітня по 27 травня 1992 року виконував обов'язки Предстоятеля УПЦ (МП). У середині квітня 1992 року, за словами Никодима, під час повернення до Харкова після освячення нової церкви у смт Сахновщина його автомобіль намагалася збити з дороги невстановлена вантажівка «КамАЗ»[2] .
27—28 травня 1992 року очолив неканонічний Харківський собор Української православної церкви (Московського патріархату), скликаний і проведений із грубим порушенням Статуту УПЦ, де було «засуджено розкольницьку діяльність» митрополита Філарета (Денисенка) та обрано Предстоятелем митрополита Володимира (Сабодана) (знову ж таки всупереч Статуту УПЦ МП, згідно якого Предстоятель обирається з числа єпископату самої УПЦ, до якого Володимир (Сабодан), як митрополит Ростовський, не належав).
З 20 червня 1992 року — постійний член Священного Синоду УПЦ (МП).
З 27 грудня 1994 року — голова Синодальної комісії з канонізації святих.
28 липня 1999 р. митрополитом Київським і всієї України Володимиром і Священним Синодом УПЦ МП був удостоєний права носіння двох панагій.
22 листопада 2006 року Рішенням Священного Синоду УПЦ МП звільнений з посади голови Синодальної комісії з канонізації святих у зв'язку з навантаженням єпархіальними справами.
Почесний громадянин міста Харкова (з 1999) і Харківської області (з 2006 р.).
Помер 15 вересня 2011 (приблизно о 19:30) у м. Харків на території Свято-Покровського монастиря[3] внаслідок серцевої недостатності та хронічних хвороб.
Вранці 16 вересня, після закінчення Божественної літургії в Йоано-Богословському храмі при архієрейської резиденції, тіло митрополита Никодима було перенесено в Благовіщенський кафедральний собор м. Харкова, де архієпископ Ізюмський Онуфрій (Легкий), вікарій Харківської єпархії, здійснив біля труни заупокійну літію.
17 вересня в Благовіщенському соборі проведено відспівування, тіло покійного архіпастиря поховано поруч з вівтарем приділу на честь святителя Мелетія Харківського нижнього храму Свято-Благовіщенського собору[4].
- Сборник служб и акафистов — Харьков: Прапор, 1996. — 336 с.
- Послания. Слова. Речи — Харьков: Прапор, 1995. — Т. 1, 2. — 624 с. — 6 000 экз. — ISBN 5-7766-0371-4.
- Послания. Слова. Речи — Харьков: Прапор, 1998. — Т. 3. — 592 с. — 6 000 экз. — ISBN 5-7766-0731-0.
- Послания. Слова. Речи — Харьков: Майдан, 2001. — Т. 4. — 608 с. — 5 000 экз. — ISBN 966-7903-07-9.
- Послания. Слова. Речи — Харьков: Майдан, 2002. — Т. 5. — 496 с. — 5 000 экз. — ISBN 966-7903-37-0.
- Послания. Слова. Речи — Харьков: Майдан, 2004. — Т. 6. — 928 с. — 5 000 экз. — ISBN 966-8478-29-0.
- Послания. Слова. Речи — Харьков: Майдан, 2005. — Т. 7. — 626 с. — 4 000 экз. — ISBN 966-372-002-6.
- Послания. Слова. Речи — Харьков: Майдан, 2007. — Т. 8. — 732 с. — 4 000 экз. — ISBN 978-966-372-096-8.
- Жереб, визначений Богом. Спогади, поезія — Харків: Майдан, 2003. — 400 с. — 4 000 экз. — ISBN 966-8478-05-3.
- Новые страницы повести о переплетении судеб людских. Воспоминания — Харьков: Майдан, 2003. — 104 с. — 5 000 экз. — ISBN 966-7903-89-3.
- Орден святого преподобного Серафима Саровського I ступеня (2011 рік) -в увагу до багаторічного старанному служінню Матері-Церкви, а також у зв'язку з 65-річчям ієрейської хіротонії, 90-річчям від дня народження і майбутнім 50-річчям архієрейської хіротонії[5][6]
- Орден святителя Інокентія митрополита Московського і Коломенського I ступеня (РПЦ, 2006) — в подяку за понесені місіонерські праці в різних країнах світу
- Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира I ступеня (7 жовтня 1970 рік) — за шестирічну старанну і корисну діяльність у Південній Америці[7]
- Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира II ступеня
- Орден преподобного Сергія Радонезького I ступеня
- Орден преподобного Сергія Радонезького II ступеня
- Орден святого благовірного князя Данила Московського
- Орден «Відзнака Предстоятеля Української Православної Церкви» (2011 рік) (вища нагорода Української Православної Церкви)[6]
- Орден преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських I ступеня (УПЦ МП)
- Орден преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських II ступеня (УПЦ МП)
- Всі ордена Єрусалимської Православної Церкви
- Орден Святої рівноапостольної Марії Магдалини I ступеня (Польська Православна Церква, 2006)
- Численні нагороди інших Помісних Православних Церков
- Орден князя Ярослава Мудрого II ст. (2011) — за визначні особисті заслуги у відродженні духовності українського народу та багаторічну благодійну й гуманістичну діяльність[8]
- Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (22 липня 2008) — за вагомий особистий внесок у розвиток духовності в Україні, багаторічну плідну церковну діяльність та з нагоди 1020-річчя хрещення Київської Русі[9]
- Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (14 квітня 2006) — за багатолітню плідну церковну, благодійну і милосердницьку діяльність, значний особистий внесок в утвердження ідей злагоди в суспільстві та з нагоди 85-річчя від дня народження[10]
- Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (21 вересня 2004) — за значний особистий внесок у відродження духовності, утвердження ідей милосердя і злагоди в суспільстві, активну миротворчу та благодійну діяльність[11]
- Орден «За заслуги» I ст. (18 квітня 2001) — за багаторічну плідну церковну діяльність, визначний особистий внесок в утвердження ідей милосердя і злагоди в суспільстві[12]
- Орден «За заслуги» II ст. (21 серпня 1999) — за багаторічну плідну церковну діяльність, вагомий особистий внесок в утвердження засад християнської моралі в суспільстві[13]
- Почесна відзнака Президента України (24 квітня 1996) — за видатні особисті заслуги у відродженні духовності, утвердженні в суспільстві засад християнської моралі, активну миротворчу діяльність[14]
- Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2011)[8]
- Орден Пошани (20 квітня 2011) — за заслуги в зміцненні єдності Російської Православної Церкви та дружби між російським і українським народами[8][15]
Вчені ступені Honoris causa
[ред. | ред. код]- Почесний професор Харківської державної академії культури
- Почесний професор Харківського інституту мистецтв ім. І. П. Котляревського
- Почесний доктор богослов'я Київської духовної академії
- Почесний доктор богослов'я Варшавської християнської богословської академії
- Почесний доктор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна
- Почесний член Союзу письменників України
- Почесний член Союзу письменників Росії
- Українська Православна Церква (Московського Патріархату)
- Список єпископів Української Православної Церкви (Московського Патріархату)
- Єпископ
- Митрополит
- ↑ Мігель Паласіо. 15 років у Латинській Америці. Архів оригіналу за 11 травня 2011. Процитовано 28 вересня 2011.
- ↑ Михайло Косий. «Бог їм суддя…» // Голос України. — 1992. — № 73. — С. 5. — 21 квітня.
- ↑ Умер митрополит Никодим [Архівовано 11 січня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Відспівування Високопреосвященнішого митрополита Никодима. Архів оригіналу за 31 березня 2012. Процитовано 28 вересня 2011.
- ↑ Святіший Патріарх Кирил привітав митрополита Харківського і Богодухівського Никодима з 90-річчям від дня народження. Архів оригіналу за 20 квітня 2011. Процитовано 28 вересня 2011.
- ↑ а б Святіший Патріарх Кирил взяв участь в урочистостях з нагоди 90-річчя від дня народження митрополита Харківського і Богодухівського Никодима. Архів оригіналу за 10 травня 2011. Процитовано 28 вересня 2011.
- ↑ Нагороди Священного Синоду // ЖМП. 1970. № 11. С. 2.
- ↑ а б в Святіший Патріарх Кирил взяв участь в урочистостях з нагоди 90-річчя з дня народження митрополита Харківського і Богодухівського Никодима // Офіційний сайт Московського Патріархату. Архів оригіналу за 15 травня 2011. Процитовано 7 травня 2011.
- ↑ Указ Президента України № 663/2008 від 22 липня 2008 року «Про відзначення державними нагородами України діячів Української православної церкви»
- ↑ Указ Президента України № 309/2006 від 14 квітня 2006 року «Про нагородження Н. Руснака орденом князя Ярослава Мудрого»
- ↑ Указ Президента України № 1109/2004 від 21 вересня 2004 року «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
- ↑ Указ Президента України № 260/2001 від 18 квітня 2001 року «Про нагородження орденом „За заслуги“»
- ↑ Указ Президента України № 1059/99 від 21 серпня 1999 року «Про нагородження відзнаками Президента України». Архів оригіналу за 5 березня 2019. Процитовано 20 березня 2022.
- ↑ Указ Президента України № 286/96 від 24 квітня 1996 року «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»
- ↑ Указ Президента Российской Федерации № 485 от 20 апреля 2011 года «О награждении государственными наградами Российской Федерации граждан Украины» [Архівовано 19 жовтня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Почесні громадяни Харківської області (2006-2020). WEB-проєкт Харківської обласної універсальної наукової бібліотеки. Архів оригіналу за 28 червня 2020. Процитовано 07.09.2021. (укр.)
- Біографія митрополита Никодима (Руснака) на офіційному сайті УПЦ. [Архівовано 28 серпня 2008 у Wayback Machine.]
- Біографія митрополита Никодима (Руснака) на офіційному сайті Харківської єпархії [Архівовано 9 лютого 2011 у Wayback Machine.]
- Гусар Ю. Буковинець з Давиден — почесний харківянин / Юхим Гусар // Буковинське віче. — 2016. — 13 жовтня (№ 38). — С. 1.
 | |
|---|---|
| Література та бібліографія | |
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль | Freebase: /m/0h68_yr · GND: 1089808313 · ISNI: 000000007664951X · J9U: 987007312049305171 · LCCN: no2010010453 · MAK: 9810553195105606 · NUKAT: n00099122 · VIAF: 303353004 |
| Слобідсько-Українські і Харківські (1799—1836) | .svg) | |
|---|---|---|
| Харківські і Охтирські (1836—1945) | Мелетій (Леонтович) • Смарагд (Крижанівський) • Інокентій Херсонський • Елпідіфор (Бенедиктов) • Філарет (Гумілевський) • Макарій (Булгаков) • Нектарій (Надєждін) • Сава (Тихомиров) • Іустин (Охотин) • Амвросій (Ключарев) • Флавіан (Городецький) • Арсеній (Брянцев) • Антоній (Храповицький) • Нафанаїл (Троїцький) • Костянтин (Дяков) • Сергій (Гришин) • Інокентій (Летяєв) • Інокентій (Тихонов) • Олександр (Петровський) | |
| Харківські і Богодухівські (1945 — теперішній час) | ||
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про релігійного діяча чи діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Випускники Московської духовної академії
- Доктори богослов'я
- Народились 18 квітня
- Народились 1921
- Померли 15 вересня
- Померли 2011
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого II ступеня
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого III ступеня
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого IV ступеня
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» I ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» II ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» (Почесна відзнака Президента України)
- Кавалери ордена Пошани (Російська Федерація)
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена Дружби народів
- Уродженці Давидівців
- Померли в Харкові
- Єпископи Української православної церкви Московського патріархату
- Православ'я в Харківській області
- Почесні громадяни Харкова
- Нагороджені почесною грамотою КМУ
- Харківська єпархія УПЦ МП
- Релігійні діячі Харкова
- Почесні громадяни Харківської області