Рябченко Василь Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рябченко Василь Сергійович
Народження 23 липня 1954(1954-07-23) (66 років)
Одеса, Українська РСР, СРСР
Національність українець
Країна СРСР СРСРУкраїна Україна
Жанр живопис, графіка, інсталяція, фотографія
Навчання Одеське художнє училище (1973) і Одеський державний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського (1983)
Діяльність художник, фотограф, художник інсталяцій
Напрямок постмодернізм
Батько Рябченко Сергій Васильович
Діти Рябченко Степан Васильович
Премії «Золотий перетин» (1996)
Сайт vasiliyryabchenko.com

CMNS: Рябченко Василь Сергійович у Вікісховищі

Василь Сергійович Рябченко (нар. 23 липня 1954, Одеса, СРСР) — український живописець, графік, фотохудожник, автор об'єктів та інсталяцій. Одна з ключових фігур сучасного українського мистецтва і «Нової української хвилі»[1][2].

Біографія[ред. | ред. код]

Василь Рябченко народився 23 липня 1954 року в Одесі в сім'ї радянського художника-графіка Сергія Рябченка[3].

Художню освіту починає у 1966 році в художній школі, розташованій на території Одеського художнього училища. У 1969 році вступає до Одеського художнього училища ім. М. Б. Грекова на відділення живопису.

З 1974 по 1976 — навчання як вільного слухача в ЛВХПУ ім. Мухіної у Ленінграді, а після повернення в Одесу — знайомство та дружба із Валентином Хрущем й одеськими «нонконформістами»[4].

У 1978 — 1983 роках навчався в Одеському державному педагогічному інституті ім. К. Д. Ушинського на художньо-графічному факультеті, де його викладачами були Зінаїда Борисюк та Валерій Гегамян[5].

З 1987 — член Спілки художників СРСР, згодом — Національної спілки художників України[6]. Цього періоду виникає одеська група художників — Сергій Ликов, Олена Некрасова, Олександр Ройтбурд, Василь Рябченко — маловідома в «офіційному» середовищі Спілки художників та не пов'язана із середовищем неофіційним — «нонконформістським», яка наприкінці 1980-х провела дві великі резонансні виставки «Після модернізму 1» та «Після модернізму 2» у просторі державної установи Одеського художнього музею[4][7]. Тематика, сюжети робіт, їх масштабні формати поклали початок нового напряму образотворчого мистецтва Одеси[8]. До цього періоду відносяться живописні роботи: «Берег невиявлених персонажів» (1989), «Червона кімната» (1988), «Жертва» (1989), «Смерть Актеона» (1989), диптих «Ловці» (1989), «Метод спокуси» (1990) та інші.

У проміжку між двома вищезгаданими, відбулася виставка «Нові фігурації» в Одеському літературному музеї, до участі в якій були залучені молоді художники Києва[9]. Це стало початком інтеграції «Одеської групи» у контекст актуального на той період загальноукраїнського арт-руху[10]. З цією виставкою пов'язані роботи Рябченко: «Відмова від благодаті» та «Любов — не любов» (обидві 1988).

Василь Рябченко одним з перших починає працювати в жанрі інсталяції. Першою роботою цього напряму стала «Гойдалки для пеньків» для кураторського проекту Єжи Онуха «Степи Європи» (1993)[10]. Надалі були створені інсталяції «Великий Бембі» (1994), «Посвята мадам Рекам'є» (1994), «Принцеса» (1996), «Академія холоду» (1998) та інші. З початку 1970-х художник активно експериментує із фотографією[11]. Основними сюжетами спочатку були непостановочні натюрморти із побутових предметів, пізніше — фотофіксація імпровізацій за участі предметів та людського тіла, у компонуванні яких художник використовує «порожнистість» та асиметрію, властиву східної традиції[4]. За цикл цих фотографій, об'єднаних в проекті «Naked Dream» (1995), отримує премію та звання «Кращий художник України» за підсумками першого всеукраїнського Арт-фестивалю «Золотий перетин» 1996 року. Цього ж року започатковує творче об'єднання «Арт Лабораторія»[2].

Живе та працює в Одесі[6].

Творчість[ред. | ред. код]

«Обійми», 110 х 110 см, полотно, олія, 1986
«Смерть Актеона», 200 х 300 см, холст, олія, 1989

Володимир Левашов виділяє кілька періодів у творчості Василя Рябченка. Ранні роботи художника, що відносяться до 1970-м-початку 1980-х років, відрізняються синтезом «західного» і «східного» підходів до живопису — майже «англійським» аристократичним аскетизмом мови, що органічно перетікає в китайський «танець пензля», стриманість врівноважується свободою і легкістю.

У другій половині 1980-х Василь Рябченко переймається ідеями трансавангарду. Але якщо в цілому український трансавангард тяжів до естетики бароко, роботи Рябченко цього часу можна позначити як «нове рококо». Для «трансавангардного» періоду художника характерні програмна пустотність, вивірений естетизм, легковажна грайливість і механістична комбінаторика[12]. Як приклад робіт другої половини 1980-х років — «Коти», сюжет про двох котів-суперників. В подальшому варіанті, написаному в період фінального загострення відносин між двома наддержавами, що призвели до розпаду СРСР, сюжет поміняв свій смисловий контекст за рахунок зміни розміру, колориту, манери написання і назви — «Залякування»[13].

«Лінія рококо» простежується і в наступних роботах Рябченка, аж до зроблених останнім часом. Однак вони стають більш емоційними і злегка заплутаними, в них з'являються нотки ірраціоналізму і занепокоєння. Пасторальна безпечність починає поступатися місцем рефлексії і наростаючого драматизму[12].

Про художника[ред. | ред. код]

« Василь Рябченко в своїх творах є медіатором об'єктивної пустотности за законами краси. Причому фігуративність не применшує, а посилює цю інтенцію. Для втілення вакууму художник примножує витонченість рокайля, стилізованість модерну і розкіш великосвітського бароко на абсолютну деконструкцію міфологічних смислів. «

 — Михайло Рашковецький, мистецтвознавець[14].

Обрані виставки[ред. | ред. код]

«Гойдалки для пеньків», дерев'яна конструкція, пенька, ланцюги (1993)
«Великий Бембі», інсталяція, бочки, лінійні лампи, роги оленя (1994)
«Naked Dream», фотографія (1995)

Перелік виставок за даними сайта художника (станом на 2020 рік)[15]:

Колекції[ред. | ред. код]

Музеї[58]
Приватні колекції[58]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Vasiliy Ryabchenko. Strange Time (en). Процитовано 2020-06-11. 
  2. а б Віртуозність як ідеологія. odessa-journal.com (en). 2020-05-23. Процитовано 2020-06-14. 
  3. Віра Савченко, кандидат філософських наук, мистецтвознавець Одеський художник Сергій Рябченко: справжнє мистецтво не старіє(укр.) // Вiкна-Одеса. — 2013.
  4. а б в 25 років присутності. Сучасні українські художники. Issuu (en). Процитовано 2020-07-10. 
  5. Валерій Гегамян: геніальний рисувальник I | Худкомбінат (uk). Процитовано 2017-08-02. 
  6. а б Сучасні українські художники — Родовід, 2012. — c. 136—143
  7. Після модернізму — 2 (ru). Худкомбінат. Процитовано 2020-07-04. 
  8. Євген Голубовський. Заперечення заперечення. msio.com.ua. Процитовано 2020-07-04. 
  9. Нові фігурації (ru). 1989. 
  10. а б Василь Рябченко про Василя Рябченка. МіТЄЦ (ru). 2019-10-10. Процитовано 2020-07-04. 
  11. Сучасне мистецтво України. Портрети художників (uk). ArtHuss. 2018. с. 354—371. ISBN ISBN 978-617-7110-17-9. 
  12. а б АлІса Ложкина «ЧУДОВА ДЕСЯТКА» одеських художників в «ХудПромо»
  13. Галина Скляренко. 25 років присутності. — ISBN 978-617-7518-27-2.
  14. Михаил Рашковецкий о Василие Рябченко. www.100artists.com.ua. Процитовано 2020-07-04. 
  15. Виставки — Василь Рябченко (en). Vasiliy Ryabchenko. Процитовано 2017-08-09. 
  16. Vasiliy Ryabchenko. Strange Time (en). Процитовано 2020-07-10. 
  17. В Одессе откроется «Салон отверженных». ART Ukraine (ru). Процитовано 2020-07-10. 
  18. Выставка «Холодная вера». web.archive.org (ru). 2017-10-28. Процитовано 2020-07-10. 
  19. Выставка «Дух времени». Zenko Foundation (ru). Процитовано 2020-07-10. 
  20. "Рецепт для утопии" в Институте проблем современного искусства (ru). 2016-08-23. Процитовано 2020-07-10. 
  21. "Лихі 90-ті" (ru). Музей сучасного мистецтва Одеси. 2016. 
  22. Ergo Sum. Виставка автопортретів (ru). Галерея "Дукат". 2016. 
  23. ЕрмиловЦентр » Три покоління українських митців у колекції Тетяни та Бориса Гриньових. web.archive.org (uk). 2017-07-28. Процитовано 2020-07-10. 
  24. Національний художній музей України — Перегляд виставки. namu.kiev.ua (uk). Процитовано 2020-07-10. 
  25. New Now Gallery - Виставки — Музейне зібрання. Українське сучасне мистецтво. 1985–2015. newnow.gallery (uk). Процитовано 2020-07-12. 
  26. УКРАЇНСЬКИЙ ПЕЙЗАЖ. Арсенал (uk). Процитовано 2020-07-10. 
  27. ОДЕСЬКА ШКОЛА. ТРАДИЦІЇ ТА АКТУАЛЬНІСТЬ (МИСТЕЦЬКИЙ АРСЕНАЛ, КИЇВ) – NT Art gallery. nt-art.net (uk). Процитовано 2020-07-10. 
  28. Національний художній музей України — Перегляд виставки. namu.kiev.ua (uk). Процитовано 2020-07-10. 
  29. Масштабный проект «Современные украинские художники». ART Ukraine (ru). Процитовано 2020-07-10. 
  30. В ДЕСЯТКУ! Новая галерея «ХудПромо» открылась выставкой «Топ10 одесских художников». ART Ukraine (ru). Процитовано 2020-07-10. 
  31. «Звездные войны» в Одессе. artinvestment.ru (ru). Процитовано 2020-07-10. 
  32. Центр сучасного мистецтва «Совіарт». web.archive.org (ru). 2017-05-26. Процитовано 2020-07-10. 
  33. Выставка «Restart» - расписание, рецензия, фотография. today.od.ua (ru). Процитовано 2020-07-10. 
  34. "Українська Нова Хвиля" (uk). Українська правда. Життя. 2009. 
  35. «ОДЕССА-2008». Выставка изобразительного искусства, посвященная Дню города. msio.com.ua (ru). Процитовано 2020-07-10. 
  36. Михайло Рашковецький «ОДЕСЬКА бієнале» і «ПОРОЖНІЙ ТУНЕЛЬ» Ігоря Гусєва (ru). msio.com.ua. Процитовано 2017-07-31. 
  37. Одесскому отделению союза художников — 70 лет. vo.od.ua (ru). Процитовано 2020-07-10. 
  38. Арсенал: история одного разоружения. ART Ukraine (ru). Процитовано 2020-07-10. 
  39. В центральном доме художника можно увидеть… Штирлица с обезьянкой на руках и инопланетян.... fakty.ua (ru). Процитовано 2020-07-10. 
  40. "Академия холода" - Выставочные залы Одесского художественного музея. ofam.od.ua (ru). Процитовано 2020-07-10. 
  41. Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — с. 164—167
  42. KARAS GALLERY - KARAS GALLERY. web.archive.org (ru). 2017-04-11. Процитовано 2020-07-10. 
  43. Фестиваль "Два дня і дві ночи" 1998. anm.odessa.ua. Процитовано 2020-07-10. 
  44. Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 92 — 93
  45. KARAS GALLERY - KARAS GALLERY. web.archive.org (ru). 2017-04-11. Процитовано 2020-07-10. 
  46. Two days and two nights. anm.odessa.ua (uk). 1996. Процитовано 2020-07-10. 
  47. Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 90 — 91
  48. Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 79
  49. Художественный журнал N 29. old.guelman.ru (ru). Процитовано 2020-07-10. 
  50. Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 68 — 69
  51. Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 62
  52. Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 65
  53. Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 60
  54. top10_kiev (2010-03-22). Новейшая история украинского искусства. Point Zero.. top10_kiev (ru). Процитовано 2020-07-10. 
  55. "После модернизма - 2" - Выставочные залы Одесского художественного музея. ofam.od.ua (ru). Процитовано 2020-07-10. 
  56. "После модернизма..." - Выставочные залы Одесского художественного музея. ofam.od.ua (ru). Процитовано 2020-07-10. 
  57. Інтерв'ю: Олександр Соловйов про виставку-ярмарку Fine Art Ukraine 2013 і Всесоюзну виставку молодих художників 1988 року. Elle (ru). 2013-02-14. 
  58. а б Біографія - Василь Рябченко (en). Процитовано 2017-08-09. 
  59. Удмуртський республіканський музей образотворчих мистецтв. Василь Рябченко "Залякування" (ru). www.urmii.ru. 
  60. Василь Рябченко, «Молитва» — Музей сучасного мистецтва України // http://modern-museum.org.ua
  61. Василь Рябченко (ru). msio.com.ua. 
  62. Рябченко Василь — Grynyov Art Collection. Grynyov Art Foundation (uk). Процитовано 2020-07-10. 
  63. Василь Рябченко – NT Art gallery. nt-art.net. Процитовано 2020-07-10. 

Бібліографія[ред. | ред. код]

  1. Музейне зыбрання «Українське сучасне мистецтво 1985—2015 з приватних колекцій» / Мистецький Арсенал — Київ, 2015. — c. 52 — 53
  2. Contemporary ukrainian artist. — Родовід, 2012. — c. 136—143
  3. Міф. Українське Бароко / Національний художній музей України. — Київ, 2012. — c. 39, 161
  4. Всеукраїнське трієнале живопису, Київ — 2010 / Національна спілка художників України. — 2010. — c. 37
  5. Українська Нова Хвиля / Національний художній музей України. — Київ, 2009. — c. 164—171
  6. Візуальне мистецтво. Від авангардних зрушень до новітніх напрямків. Розвиток візуального мистецтва України ХХ-ХХI століття. — Інститут проблем сучасного мистецтва. — Київ, 2008. — с. 119
  7. Сучасне мистецтво часів незалежності України: 100 імен. — Мысль. — 2008. — с. 536—539, с. 640 
  8. Одеська обласна організація Національної спілки художників України. — Grafikplus, 2006. — c. 117
  9. Прощавай, зброє / Мистецький Арсенал. — Київ, 2004. — с. 67, 121
  10. Портфоліо. Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — с. 13, 15, 22, 24-26, 36, 52-53, 60-65,164-167, 294—301, 312
  11. Ukrainian art 1960s — 1980s. — Soviart. — Mammens Bogtrykkeri A/S. — c. 9 — 20. c. 88 — 89

Посилання[ред. | ред. код]