Рябченко Василь Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Рябченко Василь Сергійович (народився 23 липня, 1954, Одеса, СРСР) — український живописець, графік, фотохудожник, автор об'єктів та інсталяцій. Один з лідерів українського постмодернізму і «Південноросійської хвилі»[1].

Рябченко Василь Сергійович
Народження 23 липня 1954(1954-07-23) (65 років)
Одеса
Національність українець
Громадянство Україна Україна
Жанр живописець, графік, фотохудожник, автор об'єктів та інсталяцій
Навчання Одеське художнє училище імені М. Б. Грекова, Санкт-Петербурзька державна художньо-промислова академія імені О. Л. Штігліца, Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського
Діяльність фотограф, художник
Напрямок постмодернізм, неоекспресіонізм
Нагороди «Золотий перетин» (1996)
Сайт vasiliyryabchenko.com

Commons-logo.svg Рябченко Василь Сергійович у Вікісховищі?

Біографія[ред. | ред. код]

Василь Рябченко. "Дафна", 200 x 150 см, полотно, олія, 1989 (З колекції Одеського художнього музею)

Василь Рябченко народився 23 липня 1954 року в Одесі в сім'ї радянського художника-графіка Сергія Рябченка[2].

Своє художню освіту починає в 1966 році в художній школі.

У 1969 році вступає в Одеське художнє училище імені М. Б. Грекова на відділення живопису.

З 1974 по 1976 навчання як вільний слухач в ЛВХПУ ім. Мухіної в Ленінграді, а після повернення в Одесу - знайомство і дружба з Валентином Хрущем і одеськими «нонконформістами». У цей період він активно експериментує з фотографією. Основними сюжетами стали побутові не постановочні натюрморти з предметів, пізніше - комбінація предметів і тіл, в компонуванні яких художник використовував «порожнистість» і асиметрію, властиву східній традиції[3].

Василь Рябченко. "Обійми", 110 х 110 см, полотно, олія, 1986

В 1978 - 1983 роках навчався в Одеському державному педагогічному інституті ім. К. Д. Ушинського на художньо-графічному факультеті, де його викладачами були Зінаїда Борисюк та Валерій Гегамян[4].

З 1987 - член Спілки художників СРСР, згодом Національної спілки художників України[5].

У цей період починається активна участь у виниклій в Одесі групі художників: Ликов, Некрасова, Ройтбурд, Рябченко, яка заявила про себе в кінці 1980-х виставками «Після модернізму 1» і «Після модернізму 2». Група мало відомих в офіційній мистецькому середовищі Спілки художників і не пов'язана з групою неофіційною «нонконформістською», провела дві великі резонансні виставки на території державної установи - Одеського художнього музею. Великі формати, тематика і сюжети робіт поклали початок нового напряму в образотворчому мистецтві Одеси. З'явилася дієва підтримка в середовищі міської інтелігенції, журналістів, молодих підприємців, які створили і містили перший в Одесі Центр сучасного мистецтва «Тірс»[3].

У 1996 році Василь Рябченко засновує творче об'єднання «Арт Лабораторія». В цьому ж році отримує премію і звання «Кращий художник України» за підсумками першого київського всеукраїнського Арт фестивалю «Золотий перетин».

Василь Рябченко живе і прцює в Одесі[5].

Творчість[ред. | ред. код]

Василь Рябченко. "Великий Бембі", інсталляція, бочки, лінійні лампи, роги оленя, 1994
Василь Рябченко "Смерть Актеона", 200 х 300 см, холст, олія, 1989

Володимир Левашов виділяє кілька періодів у творчості Василя Рябченка. Ранні роботи художника, що відносяться до 1970-м-початку 1980-х років, відрізняються синтезом «західного» і «східного» підходів до живопису - майже «англійським» аристократичним аскетизмом мови, що органічно перетікає в китайський «танець пензля», стриманість врівноважується свободою і легкістю.

У другій половині 1980-х Василь Рябченко переймається ідеями трансавангарду. Але якщо в цілому український трансавангард тяжів до естетики бароко, роботи Рябченко цього часу можна позначити як «нове рококо». Для «трансавангардного» періоду художника характерні програмна пустотність, вивірений естетизм, легковажна грайливість і механістична комбінаторика[6]. Як приклад робіт другої половини 1980-х років - «Коти», сюжет про двох котів-суперників. В подальшому варіанті, написаному в період фінального загострення відносин між двома наддержавами, що призвели до розпаду СРСР, сюжет поміняв свій смисловий контекст за рахунок зміни розміру, колориту, манери написання і назви - «Залякування»[3].

«Лінія рококо» простежується і в наступних роботах Рябченка, аж до зроблених останнім часом. Однак вони стають більш емоційними і злегка заплутаними, в них з'являються нотки ірраціоналізму і занепокоєння. Пасторальна безпечність починає поступатися місцем рефлексії і наростаючого драматизму[6].

Обрані виставки[ред. | ред. код]

Василь Рябченко. "Naked Dream", фотографія, 1995

Список виставок наведено за даними сайта художника на 2018 рік[7].

  • 2017: Салон зацькованих / Музей морського флоту, Одеса, Україна
  • 2017: Холодна віра / Invogue Gallery, Одеса, Україна
  • 2016: Дух часу / Zenko Art Foundation, Татарів, Україна
  • 2016: Рецепт для утопії / Інститут проблем сучасного мистецтва, Київ, Україна
  • 2016: Лихі 90-ті / Музей сучасного мистецтва Одеси, Одеса, Україна
  • 2016: Ergo sum. Виставка автопортретів / Галерея Дукат, Київ, Україна
  • 2016: Три покоління укрїнських митців в колекції Тетяни і Бориса Гриньових / ЄрміловЦентр, Харків, Україна
  • 2015: Enfant Terrible. Одеський концептуалізм / Національний художній музей України, Київ, Україна
  • 2015: Музейне зібрання. Українське сучасне мистецтво 1985—2015 / Мистецький Арсенал, Київ, Україна
  • 2014: Український пейзаж / Мистецький Арсенал, Київ, Украина
  • 2013: Одеська школа. Традиції та актуальність / Мистецький Арсенал, Київ, Україна
  • 2012: Міф. Українське бароко / Національний художній музей України, Київ, Україна
  • 2012: Сучасні українські художники / ЄрміловЦентр, Харків, Україна
  • 2011: Незалежні / Мистецький Арсенал, Київ, Україна
  • 2010: Топ-10 сучасних художників Одеси / Hudpromo Gallery, Одеса, Україна
  • 2010: Зіркові війни / Арт-центр Олександра Коробчинського, Одеса, Україна
  • 2010: Живопис 60-х–90-х рр.з колекції МСМ «Совіарт» / ЦСМ «Совіарт», Київ, Україна
  • 2009: Restart / Морський Арт-Термінал, Одеса, Україна
  • 2009: Українська Нова Хвиля / Національний художній музей України, Київ, Україна
  • 2008: Сучасне мистецтво Одеси[8] / Музей сучасного мистецтва, Одеса, Україна
  • 2008: Ювілейна виставка до 70-річчя ОООНСХУ / Центральний Будинок Художника, Київ, Україна
  • 2004: Прощавай, зброє / Мистецький Арсенал, Київ, Україна
  • 2003: Перша колекція / Центральний Будинок Художника, Київ, Україна
  • 2000: Часткове затемнення / Французьский культурний центр, Белград, Югославія
  • 2000: Позитивна реакція / Музей Західного та Східного мистецтва, Одеса, Україна
  • 1999: Пінакотека / Український дім, Київ, Україна
  • 1998: Month of photography / Братислава, Словаччина
  • 1998: Поза графіки / Одеський Художній Музей, Одеса, Україна
  • 1998: Академія холоду[9] / Одеський Художній Музей, Одеса, Україна
  • 1998: Сторони / галерея «Карась», Київ, Україна
  • 1998: Two days and two nights / Фестиваль сучасної музики, Одеса, Україна
  • 1998: Всеукраїнська молодіжна виставка / Центральний Будинок Художника, Київ, Україна
  • 1997: Фотосинтез / Дирекція виставок Спілки Художників України, Київ, Україна
  • 1996: Фантом опера[10] / Театр юного глядача, Одеса, Україна
  • 1996: Погляд з варенням / Центр Сучасного Мистецтва, Києво-Могилянська академія, Київ, Україна
  • 1996: Золотий перетин / Виставка претендентів на звання «Кращий художник 1996 року», Український Дім, Київ, Україна
  • 1996: Товарний фетишизм / Український Дім, Київ, Україна
  • 1996: Naked Dream / галерея «Бланк Арт», Київ, Україна
  • 1996: Сімейний альбом / Центр Сучасного Мистецтва, Києво-Могилянська академія, Київ, Україна
  • 1996: Синтетична художня реклама / галерея «Карась», Київ, Україна
  • 1996: Батискаф-1 / Міжнародний симпозіум / Палац Моряків, Одеса, Україна
  • 1996: Учасники APT фестиваля / Музей Західного та Східного мистецтва, Одеса, Україна
  • 1996: Two days and two nights / Фестиваль сучасної музики, Одеса, Україна
  • 1995: Кабінет доктора Франкенштейна [11]/ Дім вчених, Одеса, Україна
  • 1995: Аналіз крові / Дирекція виставок Спілки Художників, Київ, Україна
  • 1995: Синдром Кандинського[12] / Краєзнавчий музей, Одеса, Україна
  • 1995: Two days and two nights / Центр сучасного мистецтва «Тірс», Одеса, Україна
  • 1994: Вільна зона / Одеський Художній Музей, Одеса, Україна
  • 1994: Простір культурної революції[13] / Український Дім, Київ, Україна
  • 1994: Страшне — любовне[14] / Центр сучасного мистецтва «Тірс», Одеса, Україна
  • 1994: Продовження традицій / Одеський Художній Музей, Одеса, Україна
  • 1994: Lux ex tenebris[15] / Центр сучасного мистецтва «Тірс», Одеса, Україна
  • 1993: Grafik aus Odessa / Муніципальна галерея, Розенхайм, Німеччина
  • 1993: Випадкова виставка [16]/ Центр сучасного мистецтва «Тірс», Одеса, Україна
  • 1993: Степи Європи / Центр сучасного мистецтва «Замок Уяздовський», Варшава, Польща
  • 1993: Діаспора / Центральний Будинок Художника, Москва, Росія
  • 1991: Kunst aus Odessa / Galerie im Alten Rathaus, Прін-ам-Кімзе, Німеччина
  • 1991: The Glory and Modernity of Odessa / Йокогама, Японія
  • 1991: Украинський живопис ХХ століття / Національний Художній Музей України, Київ, СРСР
  • 1990: Вавілон[ru] / Центральний Палац Молоді, Москва, СРСР
  • 1990: Після модернізму — 2 / Одеський Художній музей, Одеса, СРСР
  • 1990: Avec Cezanne, avec Van Gogh pour la montagne Sant Victore… / Марсель, Франція
  • 1990: Совіарт. Три покоління українського живопису 60-80 років / Оденсе, Данія
  • 1990: Совіарт. Три покоління українського живопису 60-80 років / Торгівельно-Промислова палата, Київ, СССР
  • 1989: Після модернізму / Одеський Художній музей, Одеса, СРСР
  • 1989: Нові фігурації / Літературний музей, Одеса, СРСР
  • 1988: Всесоюзна виставка молодих художників[ru][17] / Манеж, Москва, СРСР
  • 1973—1989: учасник регіональних, республіканських, всесоюзних, зарубіжних виставок

Музеї та колекції[ред. | ред. код]

Музеї[18][ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. О. Сідор-Гібелінда Південноросійська хвиля // Альтернативна культура: Енциклопедія. — 2005. — С. 240.
  2. Віра Савченко, кандидат філософських наук, истецтвознавець Одеський художник Сергій Рябченко: справжнє мистецтво не старіє (русский) // Вiкна-Одеса. — 2013.
  3. а б в Галина Скляренко, Наталя Маценко, Катерина Рай, Роксолана Врублевська, Інга Естеркіна. {{{Заголовок}}}.
  4. Валерій Гегамян: ГЕНІАЛЬНИЙ РИСУВАЛЬНИК I | ХУДКОМБІНАТ. Процитовано 2017-08-02. 
  5. а б Contemporary ukrainian artist. — Родовід, 2012. — c. 136 - 143
  6. а б АлІса Ложкина «ЧУДОВА ДЕСЯТКА» одеських художників в «ХудПромо»
  7. Виставки — Василь Рябченко (en). Vasiliy Ryabchenko. Процитовано 2017-08-09. 
  8. Михайло Рашковецький «ОДЕСЬКА бієнале» і «ПОРОЖНІЙ ТУНЕЛЬ» Ігоря Гусєва (ru-ru). msio.com.ua. Процитовано 2017-07-31. 
  9. Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — с. 164-167
  10. Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 92 - 93
  11. Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 90 - 91
  12. Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 79
  13. Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 68 - 69
  14. Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 62
  15. Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 65
  16. Портфоліо . Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — c. 60
  17. Інтерв'ю: Олександр Соловйов про виставку-ярмарку Fine Art Ukraine 2013 і Всесоюзну виставку молодих художників 1988 року. Elle. 2013-02-14. 
  18. Біографія - Василь Рябченко (en). Процитовано 2017-08-09. 
  19. Удмуртський республіканський музей образотворчих мистецтв. Василь Рябченко "Залякування" (ru). www.urmii.ru. 
  20. Василь Рябченко, «Молитва» — Музей сучасного мистецтва України // http://modern-museum.org.ua
  21. Василь Рябченко (ru). msio.com.ua. 

Бібліографія[ред. | ред. код]

  1. Музейне зыбрання "Українське сучасне мистецтво 1985-2015 з приватних колекцій" / Мистецький Арсенал — Київ, 2015. — c. 52 - 53
  2. Contemporary ukrainian artist. — Родовід, 2012. — c. 136 - 143
  3. Міф. Українське Бароко / Національний художній музей України. — Київ, 2012. — c. 39, 161
  4. Всеукраїнське трієнале живопису, Київ - 2010 / Національна спілка художників України. — 2010. — c. 37
  5. Українська Нова Хвиля / Національний художній музей України. — Київ, 2009. — c. 164 - 171
  6. Візуальне мистецтво. Від авангардних зрушень до новітніх напрямків. Розвиток візуального мистецтва України ХХ-ХХI століття. — Інститут проблем сучасного мистецтва. — Київ, 2008. — с. 119
  7. Сучасне мистецтво часів незалежності України: 100 імен. — Мысль. — 2008. — с. 536 - 539, с. 640 
  8. Одеська обласна організація Національної спілки художників України. — Grafikplus, 2006. — c. 117
  9. Прощавай, зброє / Мистецький Арсенал. — Київ, 2004. — с. 67, 121
  10. Портфоліо. Мистецтво Одеси 1990-х. Збірник текстів / Центр сучасного мистецтва Сороса-Одеса. — Одеса, 1999. — с. 13, 15, 22, 24-26, 36, 52-53, 60-65,164-167, 294 - 301, 312
  11. Ukrainian art 1960s - 1980s. — Soviart. — Mammens Bogtrykkeri A/S. — c. 9 - 20. c. 88 - 89

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Сайт художника
  2. Василь Рябченко на сайті аукціонного дому «Золотое Сечение», Київ, Україна
  3. Василь Рябченко учасник виставки «Холодна віра», Invogue Gallery, Одеса, Україна, 2017
  4. Інтерв'ю Василя Рябченкя для Худкомбіната, 2016
  5. Інтерв'ю Василя Рябченка для ArtUkraine, 2011