Музей західного і східного мистецтва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Музей західного і східного мистецтва (Одеса)
51-101-1052 001 Odesa reg.jpg
46°28′57″ пн. ш. 30°44′35″ сх. д. / 46.4826639° пн. ш. 30.7432722° сх. д. / 46.4826639; 30.7432722Координати: 46°28′57″ пн. ш. 30°44′35″ сх. д. / 46.4826639° пн. ш. 30.7432722° сх. д. / 46.4826639; 30.7432722
Тип художня галерея
Розташування Україна Україна Одеса, вул. Пушкінська, 9
Засновано відкритий у 1924 р.
Директор Володимир Островський, 2010 р.
Сайт oweamuseum.odessa.ua
Музей західного і східного мистецтва is located in Україна
Музей західного і східного мистецтва

CMNS: Музей західного і східного мистецтва на Вікісховищі

Музей західного і східного мистецтва — муніципальний музей в Одесі, один із найкращих художніх музеїв сучасної України.

Історія створення і будівля[ред.ред. код]

Невідома венеціанка, 16 ст.

Музей засновано на базі приватних колекцій, зібраних місцевим Комітетом охорони пам'ятників мистецтва і старовини, а також надходжень з міського музею витончених мистецтв і кабінету історії мистецтв Новоросійського університету. Колекція музею поповнювалась за рахунок надходжень з Ермітажу, Державного музею образотворчих мистецтв імені О.С.Пушкіна, Київського музею західного та східного мистецтва.

Музей розмістили в палаці Абаза, побудованому у 1856-1858 роках архітектором Людвигом Оттоном в стилі еклектики: риси барочної вдачі співіснують з елементами стилів ампір і рококо. Парадні сходи у вестибюлі, висічені з каррарського мармуру, зведені без балок-косоур, що несуть, і разом з майданчиками утворює ефектну висячу споруду. Інтер'єри палацу Абази відрізняються багатим ліпним декором, різьбленням, фурнітурою з бронзи.

Головні відділи[ред.ред. код]

Картинна галерея[ред.ред. код]

Один з найкращих відділів музею — відділ картин західноєвропейських майстрів 16-20 століть, що містить картини наступних митців:

Збірка скульптур невелика, підсилена бронзовими та гіпсовими копіями скульптур Стародавньої Греції (Мирон «Дискобол», Поліклет «Доріфор», скульптури східного фронтона храму Парфенон, Фідій).

Відділ країн Сходу[ред.ред. код]

Другий за значенням — Відділ країн Сходу. Відділ швидко збагачується і перебуває в стані становлення. Його заснували ще у 1951 році під патронатом Державного музею мистецтв народів Сходу. Представлені витвори мистецтва Індії, Ірану, Китаю, Тибету. Одеса — місто побратим японського міста Йокогама. Під час перебування в місті делегації Йокогами музей отримав у подарунок 20 гравюр оригіналів укійо-е.

У збірці музею  — лакові вироби Китаю, ювелірні вироби Індії, меблі і фаянсові кахлі Ірану, ритуальна пластика, кераміка.

Майстри Італії[ред.ред. код]

Караваджо? Взяття Христа під варту. Варіант з Одеси до реставрації.

У музеї зібрана невелика, але цікава колекція картин майстрів Італії. Випадкове комплектування збірки надало можливість нехай пунктиром позначити головні етапи уславленого живопису Італії. Флорентійську школу репрезентує «Мадонна з немовлям», датована 1519 роком, яку відносять до творів Франческо Граначчі. Венеціанська школа представлена творами Франческо Гварді «Гранд Канал у Венеції» та парадним портретом невідомої пані пензля майстра 16 ст. Добу італійського бароко репрезентують «Алегорія літа» (худ. Франческо Рускі, 17 ст.), «Ченці» (Алессандро Маньяско), «Христос перед натовпом — (Се людина)» (Бернардо Строцці, Генуезька школа).

Найкращим зразком збірки була картина пензля Караваджо — «Взяття Христа під варту» або «Поцілунок Юди». Картину на початку 19 ст. придбав у Парижі російський дипломат А. П.&nbsp Базилевський; Антон Павлович вирізнявся неабияким смаком і не купував другорядних речей. Коштовне полотно перевезено в Росію, а за часів СРСР передано до Одеси.

Широкий розголос в Україні та Європі мала крадіжка картини з музею. Пошкоджене полотно відомого майстра після напружених пошуків повернуто до України, і нині воно перебуває на довготерміновій реставрації.

Джерела[ред.ред. код]

  • Труды Гос. Эрмитажа, № 18, Л. «Аврора», 1977
  • Шелестова Е. Соколов О. «Из музейных собраний Одессы», Одесса, «Маяк», 1977

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]