Садовський Йосип Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йосип Антонович Садовський

Народився 10 листопада 1929(1929-11-10)
Струцівка, Коростишівський район, нині Житомирський район, Житомирська область
Помер 15 січня 2008(2008-01-15) (78 років)
Львів
Національність українець
Громадянство СРСР СРСР→Україна Україна
Навчання Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва
Напрямок скульптура
Роки творчості 1965—2008
Вплив Валентин Борисенко, Іван Якунін
Працював у містах Львів, Червоноград, Самбір, Луцьк
Нагороди

Заслужений діяч мистецтв України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Садовський.

Йо́сип Анто́нович Садо́вський (10 листопада 1929, с. Струцівка, Коростишівський район, нині Житомирський район, Житомирська область — 15 січня 2008, Львів) — український скульптор. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1979).

Біографія[ред. | ред. код]

У 1966 році закінчив Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва (нині Львівська академія мистецтв), де його вчителями були Валентин Борисенко та Іван Якунін.

Багаторічний голова Львівської організації Спілки художників у 1980-х роках. Професор Львівського інституту прикладного і декоративного мистецтва (нині Львівська академія мистецтв). Професор сакрального мистецтва у Львівській Духовній Семінарії УАПЦ та Львівській православній богословській академії УПЦ КП (нині ПЦУ). Ініціатор та співорганізатор заснування й будівництва у Львові Палацу мистецтв.[1] Входив до складу журі конкурсу проєктів пам'ятника Володимирові Кубійовичу у Львові 2001 року.[2] Останні десятиліття у своїй творчості глибоко перейнявся релігійною тематикою.[1]

«Вітрильник Святого апостола Андрія Первозванного»[ред. | ред. код]

Головним твором свого життя сам скульптор вважав останню працю — «Вітрильник Святого апостола Андрія Первозванного». Цьому твору, що напевно є одночасним прикладом не одного жанру та стилю, автор присвятив останні 5 років життя, але йшов до нього — як сам стверджував — протягом всього свого творчого шляху.

«Вітрильник Святого апостола Андрія Первозванного», Виставка Йосипа Садовського у Національному музеї у Львові, липень 2008
Наразі коротко про сам твір. Звичайно, він не складається в класичне визначення видів і жанрів образотворчого мистецтва. Узагальнено його можна назвати скульптурою, але обмовимось: з елементами монументального малярства (вітражі), мистецької каліграфії (написи), декоративно-ужиткового мистецтва (орнаментальні вставки), графіки. Ще проблемніше вкласти твір у якусь систему класичних стилів, бо тут виразно проступає їхній синтез чи, точніше, синкретизм: стилі не тільки єднаються в одне ціле, а й взаємодіють — доповнюють чи протистоять один одному. Можна провести аналогії з низкою модерністських напрямів - конструктивізмом, аванґардизмом, кінетичним мистецтвом, архітектурою, абстрактним експресіонізмом, і, може, хтось у «Вітрильнику…» спостереже певні ознаки сюрреалізму чи поп-арту. Але, на наш погляд, за всіх можливих паралелей, що могли б прикласти до цього твору мистецтвознавці, «Вітрильник…» — то вповні ані те, ні друге, ні третє. Це унікальний щодо стилістики твір, оригінал із оригіналів, особистий чи індивідуальний стиль автора. Якщо хтось захоче, назвімо цей стиль садовізмом
[3].

Основні твори[ред. | ред. код]

  • «Ранок» (1965).
  • «Верховинці» (1969).
  • Пам'ятник на могилі І. П. Вовка на Личаківському цвинтарі (1969)[4].
  • «Мамай» (1968, мідь, гальванопластика, 120×120)[5]
  • «Робітник» (1970, мідь, гальванопластика, 100×80×40).[5].
  • Пам'ятник Паші Савельєвій у Луцьку (1972, співавтори Валентин Борисенко, Валентин Подольський, архітектор В. Семененко)[6].
  • Портрет командира бойової групи Народної гвардії ім. І. Франка І. П. Вовка (1972, тонований гіпс, 72×50×52)[7].
  • «Бригадир монтажників А. Кравець» (1975, кована мідь, 90×70×76).[8].
  • Пам'ятники загиблим у селах Млиниська (1971)[9], Монастирець Стрийського району (1974, співавтор Зінаїда Расіна)[9], Тур'я Буського району (1975).[10]
  • «Кавалер Ордена Трудової Слави штампувальниця Львівського автобусного заводу К. Марценків» (1975, шамот, 43×35×40).[8]
  • Портрет колишнього начальника Городоцького районного відділу КДБ М. В. Лабузова (1977, бронза, 62×40×29).[7]
  • Портрет художника Романа Сельського (1977, шамот, 48×25×32).[11][12]
  • Барельєф «В. І. Ленін» (1977, бронза, 160×130×52).[7]
  • Портрет Героя Соціалістичної Праці А. А. Акімова (1977, штучний граніт, 62×27×31).[7]
  • «Шахтар» (1977, штучний граніт, 112×87×38).[11]
  • 6-метрова статуя шахтаря «Шахтарська слава» при в'їзді до Червонограда (1978, кована мідь, архітектор Анатолій Консулов).[13]
  • Портрет Народного артиста СРСР Б. Романицького (1978, бронза, 70×40×30).[14]
  • Монументальний знак «Борцям за владу Рад» у Львові (1979).
  • Пам'ятник Володимирові Леніну на площі Ринок у Самборі (1979, архітектор Анатолій Консулов).[15]
  • «Навіки разом» (1979).[16]
  • «Нескорені», композиція присвячена Народній гвардії імtys І. Франка (1979, бронза, 158×110×60).[14]
  • «Портрет першого секретаря жидачівського райкому КПУ П. Брича» (1980, тонований гіпс[17], також мідь, 90×60×32[18]).
  • Пам'ятник Іванові Франку в Лішні (1981, архітектор І. Француз).[19]
  • Портрет бригадира шахтарів М. С. Школяренка (1982, тонований гіпс, 77×45×37).[20]
  • «Ікари» (1982, співавтор Ярослав Скакун, тонований гіпс, 154×100×85).[20]
  • «Партизанка» (1985, тонований гіпс, 120×64×54).[21]
  • Портрет матері (1985, тонований гіпс, 63×48×33).[21]
  • Скульптурна композиція «Сад світової культури» в Івано-Франковому (1986, співавтор Еммануїл Мисько).[22]
  • «І. Франко» (1986, тонований гіпс, 124×49×38).[23]
  • «Франківська плеяда» або М. Коцюбинський, М. Лисенко, Леся Українка, І. Труш, В. Стефаник (1986, склоцемен, 80×172×68).[23]
  • Проект пам'ятника Іванові Франку в Івано-Франківську (не пізніше 1987).[24]
  • Проєкт пам'ятника Шевченку для Дрогобича від 1988 року (співавтори архітектор Василь Каменщик, скульптор Іван Самотос). Затверджений, але не був реалізований.[25]
  • «Покрова Пресвятої Богородиці» (1998).
  • «Вітрильник Святого апостола Андрія Первозванного» (2008). Робота не завершена. Експонувалася в Національному музеї у липні 2008 року після смерті автора.[1] Композиція знищена кількома роками пізніше[26]
  • Пам'ятник Іванові Франку в селі Нагуєвичі (у співавторстві).
  • Меморіальна таблиця у Львові до 100-річчя з дня народження Фелікса Дзержинського.[27]

Див. також[ред. | ред. код]

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Садовський.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Мельник Л. Вітрила віри й пам'яті // Суботня пошта. — 31 липня. — 6 серпня 2008. — № 31 (682). — С. 10.
  2. ↑ Позачергові загальні збори Наукового товариства ім. Шевченка 24 липня 2001 р. // Хроніка Наукового товариства ім. Шевченка. — 2002. — Ч. 93. — С. 30. — ISSN 0827—7362.
  3. ↑ Архієпископ Димитрій (Рудюк), Дмитро Степовик Літописний «Вітрильник» Йосипа Садовського // Артанія. — Київ. — Число 4. — 2008 (книга 13). — С. 37.
  4. ↑ Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог–справочник / АН УССР. Ин-т истории; Украинское общество охраны памятников истории и культуры; Редкол.: П. Т. Тронько (гл. ред.) и др. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 314. (рос.)
  5. ↑ а б Художники Львова. Проспект виставки. — Львів, 1970. — С. 27.
  6. ↑ Богуславский Г. Вечным сынам Отчизны. Памятники Великой Отечественной войны. — М. : Советская Россия, 1975. (рос.)
  7. ↑ а б в г Ленінським шляхом. Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 60-річчю Великого жовтня. — Львів, 1978. — С. 54—55.
  8. ↑ а б Художня виставка «Слава праці», присвячена XXV з'їзду КПРС, XXV з'їзду Компартії України. — К. : Реклама, 1977. — С. 32.
  9. ↑ а б Памятники истории… — С. 327.
  10. ↑ Памятники истории… — С. 324.
  11. ↑ а б Выставка произведений художников западных областей Украины, посвященная 40-летию воссоединения украинского народа. — М. : Советский художник, 1980. — С. 29. (рос.)
  12. ↑ Ленінським шляхом. Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 60-річчю Великого жовтня. — Львів, 1978. — С. 54—55.
  13. ↑ Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика. — К. : Реклама, 1980. — С. 26.; Фоменко В. М. Людина праці — герой мистецтва // Народна творчість та етнографія. — 1986. — № 3 (199). — С. 9.
  14. ↑ а б Выставка произведений художников западных… — С. 29.
  15. ↑ Памятники истории… — С. 336.
  16. ↑ Жовтень. — 1980. — № 1 (423). — С. 159.
  17. ↑ Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 110-й річниці з дня народження Володимира Ілліча Леніна. — Львів, 1980. — С. 15.
  18. ↑ Республіканська художня виставка до 110-річчя з дня народження В. І. Леніна. Каталог. — К. : Реклама, 1981. — С. 18.
  19. ↑ Памятники истории… — С. 326.
  20. ↑ а б Моя Батьківщина — СРСР. Обласна художня виставка, присвячена 60-річчю утворення Союзу РСР. — Львів : Облполіграфвидав, 1983. — С. 16.
  21. ↑ а б Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 40-річчю Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні. — Львів : Облполіграфвидав, 1986. — С. 9.
  22. ↑ Украинская Советская Социалистическая Республика // Ежегодник Большой советской энциклопедии / главн. ред. В. Г. Панов. — М. : Советская энциклопедия, 1987. — Вып. 31. — С. 176.
  23. ↑ а б Художня виставка, присвячена 130-річчю з дня народження Івана Франка. Каталог / упор. Л. А. Молчанова, Н. І. Маїк, М. І. Волочинюк та ін. — Львів : Облполіграфвидав, 1987. — С. 8.
  24. ↑ Пушик С. Пам'ятник Каменяреві для Івано-Франківська // Жовтень. — 1987. — № 7 (513). — С. 112.
  25. ↑ Романюк П. «Свій храм» Архітектор Василь Каменщик на тлі історії та нашої доби. — Львів : ЛА «Піраміда», 2015. — С. 214. — ISBN 978-966-441-384-5.
  26. ↑ 2. СКУЛЬПТОРИ УКРАЇНИ.Садовський Йосип. Міська спеціалізована молодіжна бібліотека (МСМБ) (укр.). Процитовано 30 травня 2023.
  27. ↑ Львівська експериментальна… — С. 27.
Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (квітень 2015)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Садовський_Йосип_Антонович&oldid=40624987