Самарська Ганна Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Ганна Миколаївна Самарська
Hanna Samarska.jpg
Ганна Самарська у 2016 році, Петриківка
При народженні Ганна Миколаївна Косяченко
Народження 1 грудня 1941(1941-12-01) (76 років)
Богданівка, Яготинський район, Полтавська область (зараз Київська область)
Національність українка
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Жанр Декоративно-ужиткове мистецтво, живопис
Діяльність художник
Напрямок народний декоративний живопис, петриківський розпис
Вплив Катерина Білокур
Вплив на Тамара Вакуленко
Нагороди Орден «Знак Пошани»
Звання Народний художник України Заслужений майстер народної творчості України

Самарська Ганна Миколаївна (1 грудня 1941(19411201), село Богданівка, Яготинський район) — українська художниця, майстриня народного декоративного живопису і петриківського розпису. Продовжує одночасно творчі ідеї Катерини Білокур і майстрів з Петриківки. Народний художник України (2009)[1], заслужений майстер народної творчості УРСР (1974), нагороджена орденом «Знак Пошани» (1974), лауреат премії імені Катерини Білокур[2], член Національної спілки художників України (1977)[3].

Життєпис[ред.ред. код]

У 1952 році в десятирічному віці познайомилася зі славнозвісною односельчанкою Катериною Білокур[4]. Це знайомство було визначальним в житті Ганни Самарської (тоді Косяченко), Катерина Білокур стала її духовним наставником і вчителем на все життя. Дружні стосунки між ними продовжувалися до смерті останньої[4].

З 1960 року працювала на Київській фабриці сувенірних виробів близько року, в ході чого познайомилася зокрема з майстринею петриківського розпису Марфою Тимченко[4]. За час роботи на фабриці освоїла принципи петриківського розпису, переважно вивчаючи твори учениць Тетяни Пати, що працювали у Києві, зокрема згаданої Марфи Тимченко, проте напряму не навчалася у них.

Згодом переїхала в Петриківку, де з 1961 до 1990 працювала на Фабриці петриківського розпису «Дружба»[4]. Входила до художньої ради фабрики та очолювала групу майстринь. Стиль петриківського розпису Ганни Самарської мав значний вплив на розвиток цього напрямку мистецтва, зокрема творчий винахід художниці зображати «пухнасті» хвости пташок став широко відомим і був перейнятий багатьма іншими майстрами петриківського розпису.

Після виходу на пенсію залишилася жити в Петриківці, але згодом полишила петриківський розпис і зосередилася на квітковому живописі, розвиваючи насліддя Катерини Білокур і виконуючи великі картини, створення кожної з яких потребує значного часу. При цьому Ганна Миколаївна не продає свої твори і не працює на замовлення, віддаючи весь час створенню цілісної колекції своїх робіт, яка в майбутньому зможе стати основою для виставок і видання альбомів репродукцій. У 2008 році було опубліковано альбом репродукцій художниці, в який увійшло більше ста її робіт (переважно квітковий живопис)[4].

Література[ред.ред. код]

  • Ганна Самарська. Земле моя, моя Україно: альбом. — Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2008. — 182 с.
  • Художні промисли України. — Київ: Мистецтво, 1979. — 256 с.
  • Петриківський розпис: Книга-альбом / упорядник О. І. Шестакова. — Київ: Мистецтво, 2016 (2015). — 240 с.
  • Петриківка: Альбом репродукцій. — Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2001 (перевидання 2004). — 216 с.
  • Белоусов Е. Петриковка — жемчужина Украины. — Днепропетровск: ИМА-пресс, 2014. — 160 с.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]