Настінні розписи магазину іграшок «Казка»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фрагмент розпису «Журавель і чапля» у магазині іграшок «Казка».jpg
Фрагмент розпису «Журавель і чапля» у магазині «Казка»
Марфа Тимченко, Іван Скицюк, Олена Скицюк
Настінні розписи магазину іграшок «Казка», 1979
Народний декоративний живопис, петриківський розпис.
Київ, вул. Велика Васильківська, 54 (закриті, реставруються)

Настінні розписи магазину іграшок «Казка» (Київ) — стінописи, що були створені 1979 року відомою майстринею петриківського розпису і народного декоративного живопису Марфою Тимченко разом з чоловіком Іваном Скицюком і дочкою Оленою Скицюк. Зображали сюжети близько 50 українських та інших казок. У 2002 році під час ремонту магазину новими власниками розписи були повністю закриті гіпсокартоном на наступні 15 років. У жовтні 2017 року компанія RedНead Family Corporation, до мережі якої нині належить магазин, анонсувала реставрацію розписів учнями Марфи Тимченко, які приймали участь у створенні оригіналу.[1][2][3][4]

Історія створення[ред.ред. код]

У 1979 році проводилася реконструкція магазину іграшок «Казка», що знаходився в центрі Києва на вулиці Червоноармійській (зараз Велика Васильківська), будинок 54. Реконструкція виконувалася з нагоди проголошення ООН 1979 року Міжнародним роком дитини до 20-річчя прийняття Декларації прав дитини. Автором проекту реконструкції була архітектор О. Подольська. Авторами розписів були Марфа Тимченко, Іван Скицюк і Олена Скицюк.[5][6]

Піч з петриківським розписом у магазині іграшок «Казка»

Приміщення магазину знаходилося на першому поверсі будівлі і складалося з двох залів, верхнього та нижнього (будівля розміщена на схилі). Один з них первісно призначався для торгівлі, інший — як кімната для відпочинку або кафе. Вздовж вікон у залах було розміщено декілька прямокутних колон різної висоти, шириною близько 1-1,5 метри. Згодом всі сторони цих колон були вкриті вертикальними сюжетними розписами. Посередні одного з залів була змурована справжня піч з побіленими стінами, основу якої частково обклали керамічною обпаленою плиткою.[5][6]

Поверхні стін, колон та печі ретельно шліфували, після чого розписи на них виконували темперою. При цьому використовували тонкі пензлі з котячої шерсті, що є традиційним інструментом у петриківському розписі.[5][6]

Розписи стін та колон були виконані переважно в оригінальному сюжетно-пейзажному стилі живопису Марфи Тимченко, започаткованому на початку 1970-х років і основаному на принципах петриківського розпису. При цьому всі три автори створювали та розробляли свої власні сюжети. Піч була оздоблена петриківським розписом у традиційному стилі.[6]

Олена Скицюк під час виконання найбільшого розпису в магазині іграшок «Казка», що зображав сюжети кількох казок

Розписи колон і більшості стін починалися на висоті близько 0,5-1 метру (під ними були викладені плитки) і закінчувалися під стелею. Проте висота стелі суттєво змінювалася з верхньої до нижньої частини магазину, тож висота розписів була різною. Деякі стіни мали прямокутні виступи та ніші, сторони яких також були вкриті розписами. На окремих стінах розписи вкривали не всю площу, а лише їх верхню частину, залишаючи місце для шаф.[6]

В одному з інтерв’ю Марфа Тимченко зазначала, що були виконані «50 ескізів – сюжетів найпопулярніших дитячих казок»[5], тож можливо це точна кількість виконаних сюжетних розписів. Одочасно з тим, в тому ж інтерв’ю зазначалося, що після початку виконання стінописів «з’являлися нові деталі, нові сюжети»[5].

На створення ескізів розписів пішло 3 місяці, а розпис стін магазину «Казка» зайняв у Марфи Тимченко з родиною та помічниками близько року[2][3]. Кілька художниць допомагали авторам виконати розписи за їх ескізами: Наталія Гуч, Неля Потова, Ніна Кіріненко і Тамара Жукова, дочка відомої художниці Віри Клименко-Жукової[6]. На певному етапі до створення розпису долучалася також група майстрів з Петриківки на чолі з Надією Шулик[7].

Стінописи зображали сюжети близько 50 українських та інших казок: «Сорока-ворона», «Івасик-Телесик», «Журавель і чапля», «Вовк і семеро козенят», «Рукавичка», «По щучому велінню», «Коза-дереза», «Кривенька качечка», «Колобок», «Ріпка», «Курочка Ряба», «Золота рибка», «Царівна-жаба», «Жар-птиця та Іван-царевич» (або «Горбоконик»), «Сестриця Альонушка і братець Іванушка», «Крокодил Гена», «Снігова королева», «Червона шапочка», твори О. С. Пушкіна «Руслан і Людмила» і «Казка про царя Салтана» та ін.[5][6][7][8]

Ескізи розписів[ред.ред. код]

У Музеї українського народного декоративного мистецтва збереглися авторські ескізи принаймні частини розписів магазину «Казка». В книзі-альбомі «Петриківський розпис» 2016 року наведені репродукції 4 ескізів, що виконані гуашшю та темперою на картоні та папері. Ескізи розписів «Сорока-ворона» та «Івасик-Телесик» мають розміри близько 38х13 см, ескіз розпису «Золота рибка» —59х79,5 см[8]. Ескізи відрізняються від оригінальних стінописів значно меншою деталізацією, деякими відмінностями у композиції і мають незіставно меншу художню цінність.[7][8]

Відгуки[ред.ред. код]

Фрагмент розпису «Сорока-ворона» у магазині іграшок «Казка»

Розписи магазину «Казка» отримали дуже високі оцінки мистецтвознавців і широке визнання[1][7][8][9][10][11].

Заслужений діяч мистецтв України, кандидат мистецтвознавства В. А. Щербак писав:

«Квітково-сюжетні буйнобарвні композиції особливо вражали маленьких відвідувачів, які радісно впізнавали тут немало улюблених казкових героїв з неабиякою майстерністю і проникливістю зображених серед фантастичних квітів, дерев та зела. Завдяки розписам магазин «Казка» впродовж тривалого часу був, по суті, одним з найоригінальніших і найпривабливіших художніх об’єктів міста»[9]

Крім того, В. А. Щербак характеризував розписи інтер’єрів магазину «Казка» як «один з шедеврів декоративного малярства».[9]

Мистецтвознавець і арт-критик З. А. Чегусова, також заслужений діяч мистецтв України, характеризувала розписи магазину «Казка» як «твори монументально-декоративного мистецтва найвищої художньої цінності»[1] і зокрема писала:

«майстри створили унікальні настінні декоративні розписи в інтер’єрі магазину іграшок «Казка» в Києві, що закохали в їхню творчість усіх киян»[1]

Заслужений художник України Ірина Левитська писала:

«Органічним вплетенням народного мистецтва в архітектуру стали і розписи Івана Скицюка та Марфи Тимченко в магазині дитячої іграшки «Казка» в 1979 роцi. Це була виставка казок, куди водили дітей за зразкову поведінку в нагороду. Розпис за мотивами казок — це світ дитини, зрозумілий і масштабний. Це був діючий музей.»[10]

Мистецтвознавець Юрій Нагай у статті-фоторепортажі про новостворені розписи магазину «Казка» писав у 1979 році:

Неабиякий хист молодої художниці Олени Скицюк вдихнув життя у відомі з дитинства образи, продиктував міру добра і краси, яку називають золотою[11]

Спроби збереження[ред.ред. код]

Фрагмент розпису «Курочка Ряба» у магазині іграшок «Казка»

З 1991 року автори розписів у «Казці» зверталися в різноманітні мистецькі та урядові інстанції зі спробами перетворити магазин на художній навчальний заклад або студію декоративного розпису, однак це не дало результату.[5][9]

Також пропонувалося перетворити магазин на музей, так мистецтвознавець З. А. Чегусова у 2001 році писала:

«На жаль, із часом улюблений дітьми й дорослими столичний магазин іграшки, що сприймався всіма за казкове царство, перетворився на місце продажу будь-чого. Поки ще не пізно, поки ще не загинули твори монументально-декоративного мистецтва найвищої художньої цінності, слід було б міській владі подбати про їх збереження й, можливо, створити в цьому приміщенні музей, приурочивши його відкриття до 80-річного ювілею (в 2002 р.) Марфи Тимченко.»[1]

Закриття і реставрація[ред.ред. код]

У 2002 році магазин було викуплено концерном «Європродукт» (зараз RedНead Family Corporation, власник обох — В. Б. Бурда) і під час реконструкції всі розписи були закриті гіпсокартоном і вважалися знишенними протягом наступних 15 років.[1][2] У жовтні 2017 року компанія RedНead Family Corporation, до мережі якої нині належить магазин, анонсувала реставрацію розписів учнями Марфи Тимченко, які приймали участь у створенні оригіналу.[4]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е Нова сумна казка. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 10 квітня 2016. 
  2. а б в Інтерв'ю Марфи Тимченко // Українська Газета, №45(185), 18-31 грудня 2008 р. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 10 квітня 2016. 
  3. а б Інтерв'ю Марфи Тимченко: Спробуйте магазин розписати тоненьким котячим пензликом // Бізнес — новини України, №3 (834) від 19.01.2009. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 13 квітня 2016. 
  4. а б В магазине «Казка-Нова» будет отреставрирована уникальная настенная роспись. http://redhead.ua. Процитовано 18 жовтня 2017 року. 
  5. а б в г д е ж Зінчук М. Нам казка ні до чого? // Київ сьогодні. Число 6 (77). Лютий 2003. С. 11.
  6. а б в г д е ж Фото деяких розписів у «Казці» і статей по темі на сайті родини авторів
  7. а б в г Глухенька Н. Петриківський стінопис у Києві // Київ. 1988. №10. С. 159–162.
  8. а б в г Петриківський розпис: Книга-альбом / упорядник О. І. Шестакова. Київ: Мистецтво, 2016 (2015). 240 с.
  9. а б в г Марфа Тимченко: Альбом-каталог / автор-упорядник Є. Шевченко. Київ: Народні джерела, 2007. 152 с.
  10. а б Левитська І. Панове, ми — посередність... // Україна молода. Архів оригіналу за 12 квітня 2016. Процитовано 12 квітня 2016. 
  11. а б Нагай Ю. Хай завжди буде казка // Культура і життя. 25 жовтня 1979 р.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]