Перейти до вмісту

Центр народного мистецтва «Петриківка»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Центр народного мистецтва «Петриківка»
48°42′58″ пн. ш. 34°37′46″ сх. д. / 48.716026223534° пн. ш. 34.629365088867° сх. д. / 48.716026223534; 34.629365088867G O
Типмузей Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Розташуваннясмт. Петриківка
Адресапросп. Петра Калнишевського, 65
Засновано1998 Редагувати інформацію у Вікіданих
ДиректорБіленко Василь Григорович
Сайтpetrykivka.jimdofree.com
Центр народного мистецтва «Петриківка». Карта розташування: Україна
Центр народного мистецтва «Петриківка»
Центр народного мистецтва «Петриківка» (Україна)
Мапа

Центр народного мистецтва «Петриківка» — осередок українського народного декоративного розпису розташований в смт. Петриківка Дніпропетровської області. Петриківський розпис є унікальним видом мистецтва, що розкриває традиції козацького краю, його дух.

Історія

[ред. | ред. код]

Петриківський розпис, як народний художній промисел — виготовлення сувенірів, сформувався наприкінці 1950-х років. 4 травня 1971 року у Петриківці за ініціативи Федора Савовича Панка відкрився Експериментальний цех петриківського розпису. У цьому цеху Ф. С. Панко розпочав розпис виробів з дерева. Також у цеху розписувалася порцеляна, фаянс, папір, метал. У 1998 році експериментальний цех об'єднався з творчим об'єднанням «Петриківка» та отримав сучасну назву Центр народного мистецтва «Петриківка».

Сьогодення Центру

[ред. | ред. код]

Сьогодні в колективі працює близько 40 майстрів Петриківки з них 25 членів Національної Спілки Художників України та Національної спілки майстрів народного мистецтва, 7 заслужених майстрів народної творчості України, лауреати міжнародних та всеукраїнських конкурсів. Найбільш творчо активні майстри В. А. Глущенко, Н. І. Турчин, М. Н. Курінька, Н. Р. Калюга, Н. М. Рибак, В. І. Дека, М. В. Дека, Л. І. Булавін, М. І. Яненко, М. І. Пікуш, К. М. Тимошенко, В. І. Карпець-Єрмолаєва, І. П. Піскун, Л. Ф. Скляр, Т. Ф. Пата (Скляр), В. І. Міленко. На сьогодні розписи виконуються на папері, полотні, кераміці, також розписуються архітектурні об'єкти. Майстри зберігають і розвивають досягнення народних традицій та технологій петриківського розпису. В Центрі діє постійно виставковий зал, де проводяться екскурсії та майстер-класи для шанувальників народного мистецтва.

Визнання Центру

[ред. | ред. код]

Роботу Центру постійно представлено на виставках різного рангу. Твори провідних майстрів з успіхом експонуються на виставках у Польщі, Франції, Голландії, Німеччині, США, Канаді, Японії. У 2001 році відбулася виставка в Українському національному музеї-архіві у Чикаго; 2002 — виставка в Українському культурному центрі у Філадельфії (США); 2003 — ретроспективна виставка «Немеркнуче світло петриківського розпису» в Києві; 2006 — виставка у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, «Лесина осінь» — у музеї Лесі Українки в Ялті; 2009 — у Полтавському краєзнавчому музеї; 2009 — в Хмельницькому; 2010 року — в Білій Церкві.

З метою набуття петриківським розписом статусу міжнародної культурної спадщини ЮНЕСКО у грудні 2012 року майстрами Центру було підготовлено виставку (понад 250 робіт), що взяла свій старт з приміщення Європарламенту (Брюссель) та успішно експонувалась у п'ятдесяти країнах світу. Проведення цієї виставкової акції сприяло включенню петриківського розпису до переліку об'єктів нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО 5 грудня 2013 року.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

«Петриківка» [Архівовано 11 грудня 2019 у Wayback Machine.]