Свидовець (Бобровицький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Свидовець
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Бобровицький район
Рада/громада Бобровицька
Код КОАТУУ 7420687201
Основні дані
Засноване 1155
Населення 343 (20.12.2017)[1]
Площа 5,26 км²
Густота населення 65,21 осіб/км²
Поштовий індекс 17440
Телефонний код +380 4632
Географічні дані
Географічні координати 50°44′25″ пн. ш. 31°34′32″ сх. д. / 50.74028° пн. ш. 31.57556° сх. д. / 50.74028; 31.57556Координати: 50°44′25″ пн. ш. 31°34′32″ сх. д. / 50.74028° пн. ш. 31.57556° сх. д. / 50.74028; 31.57556
Середня висота
над рівнем моря
136 м
Водойми Супій
Місцева влада
Адреса ради 17440, Чернігівська обл., Бобровицький р-н, с. Свидовець, вул. В. Ананієвої, 14, тел. 35-6-14
Карта
Свидовець. Карта розташування: Україна
Свидовець
Свидовець
Свидовець. Карта розташування: Чернігівська область
Свидовець
Свидовець
Locator Dot2.gif
Розташування села Свидовець

Свидове́ць — село в Україні, в Чернігівській області, Бобровицькому районі. Розташоване у верхів'ях річки Супою. До складу старостинського округу входять села Буглаки (переважна кількість жителів села носять прізвище Буглак) і Татарівка (назва села, мабуть, пов'язана з кочівниками). Територія старостинського округу розташована у східній частині району.

Історія[ред.ред. код]

Моє село

Його немає на карті Батьківщини
В енциклопедіях великих не шукай,
Лише в "історії сіл-міст Вкраїни"
Згадали вчені і про отчий край.

Моє село розкинулось в долині
Там, де Супій повився навпростець
Проклавши шлях в цупкій, низькій свидині
І носить ніжну назву СВИДОВЕЦЬ.

Колись на місці витоку Супою
Прекрасні трави лугові росли
Бродили вівці там завжди весною
Той "звід овець" поселення рекли.

В XI древньому столітті
"Свіданьє" мав тут грізний половець
І князь Русі у тому лихолітті
Стоянку велів звати Свидовець.

Котра легенда з трьох правдива
Не відає ніхто з нас накінець,
А тільки всім на радість і на диво
Живе, квітує, міцніє Свидовець!

Радянську владу важко встановити,
У колектив останніми пішли,
Багато люди крові проливали
І з бандами боролись, як могли.

А в грізний рік війни святої
За владу Рад, всі стали як один
Пішли на фронт змужніли воїни
Кували перемогу батько й син!

І поряд тут зі мною добрі люди
Працюють день у день аж до зорі,
Вважаючи, що трохи краще буде
Якщо візьмуться разом трударі.

За те, щоб колосились ниви повні,
Щоб трактор прокладав масную путь
Щоб урожаєві раділи всі у жовтні
І хвилювались, як діти в школу йдуть.

Т. М. Матяш

Поблизу села виявлено кургани ІІ-І тисячоліть до н. е.

Уперше, ймовірно, село згадується у 1155 році. У Іпатіївському літописі говориться: «…придоша изнова половцы на мир и сташа по Дубенцю они и поверх Супоя». Ще у XIX ст. дослідник Бєляєв відзначав, що вираз «по Дубенцю» означає розташування по річці Дубенець, а не поблизу поселення.

Між тим, поблизу верхів'я Супою нема річки Дубенець, а є річка Недра. Тож можна зробити висновок, що Недра і Дубенець — одна і та ж річка. Можливо, на берегах Недри колись росли дубові ліси.

Отже, напрошується висновок, що дикі половці, які протягом багатьох десятиліть тривожили Русь, у 1155 році самі з'явилися для укладання миру у верхів'ях Супою. Можливо, саме ця щаслива подія залишила одному з місць назву Щаснівка, а другому місцю мирної зустрічі (свидания) руських та половецьких послів — назву Свидовець.[2]

Населений пункт Swidwowice на річці Supoi (або її притоці) позначено на «Загальній карті України» (1648), «Спеціальному та докладному плані України...» де Боплана (1650) та на пізніших мапах.[3][4]

Наприкінці російсько-української війни — на початку вересня 1659 року — біля села промосковськими козаками на чолі з повсталим проти гетьмана Івана Виговського Переяславським полковником Тимофієм Цецюрою було розбито пропольський загін на чолі з Генеральним писарем Юрієм Немиричем. Літопис Самовидця дає такі відомості[5]:

А рейментара їх пана Немірича, за Кобижчою, под селом Свидовцем нагнавши, забыли и хто при нему был, никого не живячи.

1770 року за метриками в селі було зареєстровано 1066 вірян, 1860 року — 1418.[2]

05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Свидовецьку сільраду Носівського району до складу Бобровицького району.[6]

Сьогодення[ред.ред. код]

До послуг мешканців села — ФАП, стоматологічний кабінет, пошта, дитячий садок, церква, відділення зв'язку, будинок культури, сільська бібліотека та стадіон. Працюють приватні магазини.

У 2006 році село було повністю газифіковано. У 2013 році в селі власними силами був заснований футбольний клуб ФК «Свидовець».

Пам'ятні місця[ред.ред. код]

Ще у другій половині XIX ст. біля витоків Супою (неподалік від села) стояла капличка на честь святителя Миколая Чудотворця (Побиванка) — за легендою, поставлена переможцями у пам'ять про битву 1659 року. Поряд були могили — можливо, загиблих із обох сторін.[2] За іншим переказами, на тому місці косарі знайшли ікону Параскеви П'ятниці, а потім було відкрито цілюще джерело. У радянський час його було засипано, а капличку зруйновано. 2002 року вдалося знайти це місце та відновити джерело й каплицю.[7]

Люди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Файл:Обеліск слави

Посилання[ред.ред. код]