Сен-Жіль (Бельгія)
Комуна
Координати 50°50′00″ пн. ш. 4°20′27″ сх. д.H G O
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Сен-Жіль, також Сінт-Хіліс (нід. Sint-Gillis МФА: [sɪnt ˈçɪlɪs] ⓘ, фр. Saint-Gilles МФА: [sɛ̃ ˈʒil]) — одна з 19 комун Брюссельського столичного регіону. Займає площу 2,52 км ². Населення комуни становить 48439 осіб (2011 рік).
Назва[ред. | ред. код]
Коли село виникло, воно мало назву Superior Bruxella латинською мовою або Obbrus-sel (Op Brussel) місцевим діалектом нідерландської мови, що в перекладі означає «Горішній Брюссель». Таку назву йому дало духівництво абатства Форе, на територіях котрого виникло село. У XVIII столітті абатство створило у селі окрему парафію під назвою Оп-Брюссель-Сен-Жіль (Op-Brussel-Saint-Gilles), що з часом скоротилася до Сен-Жіль французькою або Сінт-Хіліс нідерландською мовою.[6]
Історія[ред. | ред. код]
Сен-Жіль вперше згадується у документах від 1216 року. Село було утворене на територіях абатства Форе. 1298 року Ян ІІ, герцог Брабанту, надав жителям Сен-Жіля ті самі права, які мали жителі навколишніх населених пунктів біля Брюсселю. З початку XIII століття і до середини XVIII століття село разом з деякими іншими селищами входило до складу так званого «брюссельського казана» (фламанською Kuype van Brussel, нід. Kuip van Brussel[nl], фр. Cuve de Bruxelles[fr]) — було тісно пов'язане з Брюсселем у адміністративних, судових і податкових питаннях[6]. В той же час у релігійних питаннях село відносилося до великого абатства Форе. У XVIII столітті тут було утворено власну парафію.[6]
З будівництвом другого брюссельського муру і розширенням меж міста Брюссель село стало розташованим впритул до міста Брюссель. Через численні війни село зазнало кілька руйнувань. 1414 року воно було зруйноване військами Жана Безстрашного, а 1489 року — військами Максиміліана І. 1672 року тут було збудовано фортецю (фр. Fort de Monterey[fr]), навпроти Хальської брами другого брюссельського муру. Цей форт відіграв позитивну роль в обороні Брюсселю під час бомбардування його військами Людовика XIV у 1695 році. У 1782 році він був розібраний.[6]
До XIX століття Сен-Жіль залишався переважно сільським населеним пунктом. Найбільшим промисловим підприємством тут була текстильна мануфактура, заснована 1841 року й розташована навпроти Хальських воріт Брюсселю.[6]
У 1864 році від Сен-Жіля до Брюсселя відійшла смуга території для будівництва авеню Луїзи (нід. Louizalaan [nl], фр. Avenue Louise [fr]), що з'єднала центральну історичну частину Брюсселя з його південною частиною. Між 1878 й 1884 роками у комуні було збудовано в'язницю в англійському архітектурному стилі часів Тюдорів. Протягом XIX століття представники середнього й заможного класів купували у комуні дешеві ділянки й будували тут свої будинки. У комуні з'явилися широкі вулиці. До 1900 року Сен-Жіль став заможним містом з населенням до 50 тис. жителів, де архітектори будували будинки у стилі модерн для багатих замовників. Тут була майстерня й Віктора Орта.[6]
Багато представників середнього класу наприкінці ХХ століття виїхали з міста у південні й східні комуни Брюссельського столичного регіону, натомість тут поселилося чимало іммігрантів.
Населення[ред. | ред. код]
- 1900 рік — 50000 осіб.[6]
| Рік | 1990 | 1995 | 2000 | 2005 | 2007 | 2008 | 2009 | 2010 | 2011 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Населення | 43579 | 42663 | 42458 | 43733 | 44767 | 45235 | 45712 | 46981 | 48439 |
| Джерело: Населення Бельгії у 1990—2011 роках. на сайті Головної дирекції статистики і економічної інформації уряду Бельгії. | |||||||||
У комуні, за даними на 1 січня 2011 року, проживало 48439 чоловік, з яких 26314 людини (54,32 %) були бельгійського походження і 22125 (45,68 %) — іноземцями, з яких 15128 людей походили з країн Євросоюзу, 6997 людей — з інших країн світу. Зі всіх іноземців 140 людей мали статус політичних біженців.[7]
| Країна походження | 2001[8] | 2003[9][10] | 2004[11] | 2005[12] | 2006[13] | 2008[14] | 2011[7] | ||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Алжир | 194 | 208 | 202 | 200 | 203 | н. д. | 217 | ||
| Бельгія | 24381 | 25751 | 26136 | 26108 | 26312 | 26191 | 26314 | ||
| Бразилія | 54 | 78 | 97 | 112 | 117 | н. д. | 470 | ||
| Велика Британія | 362 | 408 | 418 | 375 | 390 | н. д. | 456 | ||
| Вірменія | н. д. | н. д. | н. д. | н. д. | н. д. | н. д. | 100 | ||
| Гвінея | н. д. | н. д. | н. д. | н. д. | н. д. | н. д. | 105 | ||
| Греція | 939 | 899 | 873 | 801 | 762 | 653 | 593 | ||
| Дем. Респ. Конго (колишній Заїр) |
226 | 256 | 247 | 231 | 245 | н. д. | 364 | ||
| Еквадор | н. д. | н. д. | н. д. | н. д. | н. д. | н. д. | 537 | ||
| Індія | 37 | 43 | 45 | 51 | 75 | н. д. | 101 | ||
| Іспанія | 2412 | 2217 | 2119 | 2049 | 1965 | 1847 | 1763 | ||
| Італія | 1904 | 1800 | 1780 | 1751 | 1718 | 1654 | 1770 | ||
| Камерун | 54 | 69 | 71 | 80 | 85 | н. д. | 226 | ||
| Марокко | 4029 | 3048 | 2916 | 2835 | 2683 | 2439 | 2280 | ||
| Нідерланди | 218 | 259 | 250 | 236 | 269 | н. д. | 329 | ||
| Німеччина | 242 | 284 | 311 | 363 | 388 | 442 | 513 | ||
| Польща | 162 | 390 | 468 | 583 | 792 | 1246 | 1749 | ||
| Португалія | 2919 | 2804 | 2840 | 2758 | 2705 | 2691 | 2684 | ||
| Румунія | 29 | 83 | 99 | 139 | 206 | 449 | 738 | ||
| США | 84 | 99 | 97 | 126 | 123 | н. д. | 163 | ||
| Туреччина | 232 | 194 | 181 | 170 | 189 | н. д. | 178 | ||
| Україна | н. д. | н. д. | н. д. | н. д. | н. д. | н. д. | 36 | ||
| Філіппіни | 158 | 218 | 202 | 178 | 156 | н. д. | 147 | ||
| Франція | 1919 | 2153 | 2282 | 2226 | 2402 | 2759 | 3788 | ||
| Швеція | 104 | 132 | 158 | 134 | 124 | н. д. | 151 | ||
| Інші | 1595 | 2002 | 2105 | 2227 | 2356 | 4864 | 2667 | ||
| Разом | 42254 | 43395 | 43897 | 43733 | 44265 | 45235 | 48439 | ||
| Примітки. 1. н. д. — немає данних. 2. В таблиці окрім України представлені лише ті країни, кількість вихідців з яких в населенні комуни становить 100 або більше осіб. | |||||||||
Див. також[ред. | ред. код]
- Юніон Сент-Жилуаз – місцевий футбольний клуб.
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б Населення Бельгії за комунами станом на 1 січня 2011 року [Архівовано 14 листопада 2012 у Wayback Machine.] на сайті Statistics Belgium [Архівовано 30 червня 2006 у Wayback Machine.] федерального уряду Бельгії.
- ↑ Список кодів населених пунктів Бельгії [Архівовано 22 жовтня 2014 у Wayback Machine.] на сайті Головної дирекції статистики і економічної інформації уряду Бельгії. (нід.), (фр.)
- ↑ GeoNames — 2005.
- ↑ https://onzetaal.nl/taaladvies/advies/new-yorker-new-yorker-newyorker
- ↑ http://www.vrt.be/taal/sint-gillis
- ↑ а б в г д е ж Paul F. State. Historical Dictionary of Brussels. Maryland, Scarecrow Press, Inc, 2004. P. 270—271. [1] [Архівовано 26 липня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Population par nationalité par commune 01.01.2011. Архів оригіналу за 14.11.2012. Процитовано 14.11.2012.
- ↑ Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : Claude Chéruy. INSTITUT NATIONAL DE STATISTIQUE éditeur. Bruxelles, 2001. P. 9-62 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 березня 2013. Процитовано 16 грудня 2012.
- ↑ Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : Claude Chéruy. INSTITUT NATIONAL DE STATISTIQUE éditeur. Bruxelles, 2003. P. 16-19 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 березня 2013. Процитовано 16 грудня 2012.
- ↑ 3. Démographie. // Fiches communales d'analyse des statistiques locales en Région bruxelloise. 2008. P. 49 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 16 грудня 2012.
- ↑ Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : Fernand Sonck. INSTITUT NATIONAL DE STATISTIQUE éditeur. Bruxelles, 2004. P. 16-19 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 березня 2013. Процитовано 16 грудня 2012.
- ↑ Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : N. Demeester. SPF ECONOMIE DIRECTION GENERALE STATISTIQUE ET INFORMATION ECONOMIQUE | éditeur. Bruxelles, 2007. P. 16-19 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 листопада 2013. Процитовано 16 грудня 2012.
- ↑ Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : A. Versonnen. SPF ECONOMIE DIRECTION GENERALE STATISTIQUE ET INFORMATION ECONOMIQUE | éditeur. Bruxelles, 2008. Code Publication: S220.A2F/2006. P. 16-19 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 березня 2013. Процитовано 16 грудня 2012.
- ↑ B. Wayens, P. Kummert, G. Dumont. Commune de Saint-Gilles. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] Editeur responsible P. Debouverie. Bruxelles, 2010. P. 14.
| |||||||||
|
|
Це незавершена стаття з географії Бельгії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |