Синдром затримки фази сну

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Не плутати з безсонням.
Не плутати з соціальним джетлагом.
Синдром затримки фази сну
Спеціальність неврологія
Симптоми безсоння
Причини night owld
Метод діагностики фізикальне обстеження
Ведення світлолікування і behavior modificationd
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 7A60
МКХ-10 G47.2
eMedicine neuro/655

Синдром затримки фази сну — хронічний розлад циркадного ритму, що спричиняє дуже пізнє засинання (часто після 01:00) та пізнє пробудження з неможливістю зсунути сон на більш ранній час. Крім часу сну у пацієнтів зсунуті ритми вироблення гормонів і ритм температури тіла.

Спроби змусити себе рано вставати (наприклад, за допомогою будильника) не призводять до більш раннього засипання, як у більшості людей, а лише спричиняють недосипання, бажання спати вдень та зниження працездатності. Пацієнти можуть заснути раніше, тільки якщо дуже страждають від недосипання (наприклад, не спали вночі взагалі), але й це зазвичай не призводить до більш раннього засинання в наступні дні.

Пацієнти зазвичай засинають з 01:00 до 06:00, але заснувши, мають якісний сон нормальної, як для свого віку, тривалості, якщо не страждають від інших порушень сну. Це відрізняє їх від пацієнтів із безсонням. Основними проблемами є дуже важкий підйом рано вранці та недосипання. За можливості спати за своїм розкладом, наприклад, із 02:00 до 10:00, сон пацієнтів покращується.

Синдром затримки фази сну слід відрізняти від соціального джетлагу, коли пізнє засипання зумовлено поведінкою людини, наприклад, відвідуванням дискотек на вихідних або надмірним використанням комп'ютера перед сном.[1]

Діагностика[ред. | ред. код]

Синдром затримки фази сну можна діагностувати за допомогою щоденника сну або актиграфії. Іноді використовується полісомнографія, перш за все, щоб виключити інші порушення сну.[1] На жаль, попри наявність синдрому в Міжнародній класифікації хвороб і в Міжнародній класифікації розладів сну,[2] більшість лікарів не знають про існування синдрому і, або не визнають проблему пацієнта як медичну, або помилково діагностують його як безсоння чи психічний розлад.[3][4] Сомнологи вказують, що при підготовці лікарів потрібно приділяти більше уваги порушенням сну.[5]

Критерії тяжкості[ред. | ред. код]

Міжнародна класифікація розладів сну[2]встановлює такі критерії тяжкості:

  • Легка: сон не настає протягом 2 годин щодо бажаного часу засинання на тлі легкої соціальної або професійної дисфункції.
  • Середня: сон не настає протягом 3 годин на тлі середньої дисфункції.
  • Тяжка: сон не настає протягом 4 годин на тлі тяжкої дисфункції.

Етіологія[ред. | ред. код]

Циркадний ритм сну-неспання в нормі (зелений графік) і при синдромі затримки фази сну (синій графік)

Синдром часто розвивається в підлітковому віці, але багато пацієнтів мали тенденцію до пізнього засипання і в дитячому віці. Серед ймовірних причин синдрому виділяють:

  • надмірну чутливість до вечірнього світла;
  • слабку чутливість до ранкового світла;
  • ендогенна тривалість циркадного ритму, що значно перевищує 24 години.[6]

У більшості випадків причина синдрому залишається невідомою. Синдром часто успадковується;[7] деякі дослідження припускають, що проблема може бути пов'язана з генами hPer3 (human period 3)[8][9] та CRY1.[10] Задокументовані випадки переходу синдрому затримки фази сну в синдром не-24-годинного сну-неспання, при якому пацієнт кожен день засинає все пізніше і пізніше.[11] Також є кілька задокументованих випадків розвитку синдрому затримки фази сну і синдрому-24-годинного сну-неспання після черепно-мозкової травми.[12][13]

Лікування[ред. | ред. код]

На 2018 рік не існувало способу позбутися синдрому затримки фази сну. Снодійні зазвичай неефективні. Але існують методи, що дозволяють, за умови щоденного застосування, зсунути циркадний ритм на більш ранній час. У важких випадках необхідно підлаштовувати соціальні обов'язки під зручний для пацієнта час[джерело не вказане 2190 днів].

Фототерапія[ред. | ред. код]

Освітлення, створюване лампою має бути порядка сонячного освітлення

Потрапляючи на сітківку ока, світло впливає на клітини ipRGC[en], які пов'язані із супрахіазматичним ядром — відділом мозку, що керує циркадними ритмами. Світло є основним джерелом інформації про час.

Відразу після пробудження або навіть за кілька годин до нього можна застосовувати яскраве світло (близько 2500-10000 люкс протягом від 30 хвилин до 2-х годин), а ввечері уникати світла, особливості в блакитній частині спектра, який випромінюють ноутбуки, смартфони та інша техніка.[1]

Мелатонін[ред. | ред. код]

Мелатонін часто продається у великих дозах (близько 3 мг) і рекомендується до вживання за годину до сну.[14][15][16] Але, згідно з кривою реакції фази, прийом у такий час несуттєво впливає на циркадний ритм. Для зсуву циркадного ритму на більш ранній час мелатонін варто вживати в невеликій дозі (0, 5 мг) за 6-8 годин до природного (без прийому медикаментів) часу засинання.[6] Час прийому набагато важливіший за дозу: прийом 0,3 мг і 3 мг мелатоніну має практично однаковий ефект на циркадний ритм,[17] але прийом дуже великих доз (порядка 10 мг) може бути контрпродуктивним.[18]

Хронотерапія затримки фази[ред. | ред. код]

Суть хронотерапії затримки фази в тому, що пацієнт кожного дня лягає спати на кілька годин пізніше, доки не буде досягнуто бажаного часу засинання. Наприклад, якщо пацієнт спав з 03:00 до 12:00, то можна застосувати такий режим:

  • День 1: сон з 06:00 до 15:00;
  • День 2: сон з 09:00 до 18:00;
  • День 3: сон з 12:00 до 21:00;
  • День 4: сон з 15:00 до 00:00;
  • День 5: сон з 18:00 до 03:00;
  • День 6: сон з 21:00 до 06:00.

Після хронотерапії потрібно суворо дотримуватися гігієни сну, бо організм буде мати тенденцію до зсуву часу сну на різній час.[19][1]

Хронотерапія затримки фази небезпечна: вона може призводити до синдрому не-24-годинного сну-неспання, при якому пацієнт кожного дня засинає все пізніше й пізніше.[6]

Прогноз[ред. | ред. код]

Синдром затримки фази сну негативно впливає на життя пацієнта. Нездатність спати в потрібний час та сон вранці часто розглядають не як медичну проблему, а як ознаку лінощів та недисциплінованості, особливо коли вони призводять до запізнень. Недосипання призводить до погіршення самопочуття й зниження працездатності, особливо в ранкові години. Неможливість заснути в потрібний час також часто вважається дисциплінарною або психологічною проблемою, особливо коли мова йде про підлітків.

У випадках, коли синдром затримки фази сну неможливо усунути наявними методами, єдиним виходом залишається адаптація життя пацієнта під їх режим сну.[20]

Близько 50 % пацієнтів із такою проблемою відповідають критеріям клінічної депресії щонайменше середнього ступеня тяжкості. Невідомо, чи викликана депресія тією ж біологічною причиною, що й сам синдром, чи спровокована недосипанням і соціальними проблемами пізнього режиму сну[2].

Епідеміологія[ред. | ред. код]

Поширеність синдрому складно оцінити, перш за все через те, що не ясно, в яких випадках пізніше засипання підтримується поведінкою людини, а в яких зумовлене біологічними факторами. За даними різних досліджень, поширеність серед дорослих коливається від 0,13 % до 3 %, а серед підлітків — від 3 % до 16 %. [6][21]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Кельмансон И. А.. Экологические и клинико-биологические аспекты нарушений циркадианных ритмов сон-бодрствование у детей и подростков // Междисциплинарный научный и прикладной журнал «Биосфера» : журнал. — 2015. — Т. 7, № 1.
  2. ↑ а б в American Academy of Sleep Medicine (2001). The International Classification of Sleep Disorders, Revised (ICSD-R) (PDF). ISBN 0-9657220-1-5. Архів оригіналу (PDF) за 26 July 2011.
  3. ↑ Stores, G.. Clinical diagnosis and misdiagnosis of sleep disorders // Journal of Neurology, Neurosurgery, and Psychiatry : журнал. — 2007. — Т. 78, № 12 (грудень). — ISSN 1293-1297. — DOI:10.1136/jnnp.2006.111179.
  4. ↑ Stores, G.. Misdiagnosing sleep disorders as primary psychiatric conditions // Advances in Psychiatric Treatment : журнал. — 2003. — Т. 9, № 1. — С. 67—77. — DOI:10.1192/apt.9.1.69.
  5. ↑ DAGAN, YARON et al.. Case Study: Psychiatric Misdiagnosis of Non-24-Hours Sleep-Wake Schedule Disorder Resolved by Melatonin // Journal of the American Academy of Child & Adolescent Psychiatry : журнал. — 2005. — Т. 44, № 12 (грудень). — С. 1271—1275. — DOI:10.1097/01.chi.0000181040.83465.48.
  6. ↑ а б в г Nesbitt, A. D. . Delayed sleep-wake phase disorder // Journal of Thoracic Disease : журнал. — 2018. — Т. 10, № 1 (січень). — С. 103—111. — DOI:10.21037/jtd.2018.01.11.
  7. ↑ A pedigree of one family with delayed sleep phase syndrome. Chronobiol. Int. 18 (5): 831—840. 2001. doi:10.1081/CBI-100107518. PMID 11763990.
  8. ↑ A length polymorphism in the circadian clock gene Per3 is linked to delayed sleep phase syndrome and extreme diurnal preference. Sleep. 26 (4): 413—415. June 2003. PMID 12841365.
  9. ↑ Evolution of a length polymorphism in the human PER3 gene, a component of the circadian system. J. Biol. Rhythms. 20 (6): 490—499. 2005. doi:10.1177/0748730405281332. PMID 16275768.
  10. ↑ Patke, Alina; Murphy, Patricia J.; Onat, Onur Emre; Krieger, Ana C.; Özçelik, Tayfun; Campbell, Scott S.; Young, Michael W. (6 квітня 2017). Mutation of the Human Circadian Clock Gene CRY1 in Familial Delayed Sleep Phase Disorder. Cell. 169 (2): 203—215.e13. doi:10.1016/j.cell.2017.03.027. ISSN 1097-4172. PMC 5479574. PMID 28388406.
  11. ↑ Okawa M, Uchiyama M (2007). Circadian rhythm sleep disorders: characteristics and entrainment pathology in delayed sleep phase and non-24 sleep–wake syndrome (PDF). Sleep Med Rev. 11 (6): 485—496. doi:10.1016/j.smrv.2007.08.001. PMID 17964201. Архів оригіналу (PDF) за 17 December 2008. Процитовано 6 травня 2015. {{cite journal}}: Недійсний |deadurl=unfit (довідка)
  12. ↑ Non-24-hour sleep–wake syndrome following a car accident. Neurology. 60 (11): 1841—1843. 2003. doi:10.1212/01.WNL.0000061482.24750.7C. PMID 12796546.
  13. ↑ Posttraumatic delayed sleep phase syndrome. Neurology. 54 (1): 250—252. 2000. doi:10.1212/wnl.54.1.250. PMID 10636163.
  14. ↑ Вита-мелатонин - Инструкция по применению. Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 23 квітня 2018.
  15. ↑ Мелаксен - Инструкция по применению. Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 23 квітня 2018.
  16. ↑ Циркадин - Инструкция по применению. Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 23 квітня 2018.
  17. ↑ Kavita Mundey, Susan Benloucif, Krisztina Harsanyi, Margarita L. Dubocovich, Phyllis C. Zee. Phase-Dependent Treatment of Delayed Sleep Phase Syndrome with Melatonin // Sleep : журнал. — 2005. — Т. 28, № 10 (жовтень).
  18. ↑ Alfred J. Lewy, Jonathan S. Emens, Robert L. Sack, Brant P. Hasler & Rebecca A. Bernert. Low, but not high, doses of melatonin entrained a free-running blind person with a long circadian period // Chronobiology International : журнал. — 2009. — Т. 19, № 3 (7 липня). — С. 649-658. — DOI:10.1081/CBI-120004546.
  19. ↑ Czeisler, Charles & S. Richardson, Gary & M. Coleman, Richard & C. Zimmerman, Janet & Moore-Ede, Martin & Dement, William & D. Weitzman, Elliot. Chronotherapy: Resetting the Circadian Clocks of Patients with Delayed Sleep Phase Insomnia // Sleep : журнал. — 1981. — DOI:10.1093/sleep/4.1.1.
  20. ↑ Sleep–wake schedule disorder disability: a lifelong untreatable pathology of the circadian time structure. Chronobiol. Int. 18 (6): 1019—1027. 2001. doi:10.1081/CBI-100107975. PMID 11777076.
  21. ↑ Boivinm D. B.. Treating delayed sleep–wake phase disorder in young adults // Journal of Psychiatry & Neuroscience : журнал. — 2017. — Т. 42, № 5 (вересень). — С. 9—10. — DOI:10.1503/jpn.160243.

Література[ред. | ред. код]

  • Czeisler CA, Richardson GS, Coleman RM, Zimmerman JC, Moore-Ede MC, Dement WC, & Weitzman ED. (1981). Chronotherapy: Resetting the circadian clocks of patients with delayed sleep phase insomnia. Sleep, 4, 11-21. (англ.)
Наука
Тематичні сайти
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Синдром_затримки_фази_сну&oldid=42359740