Скандинавська модель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Скандинавська модель
Країна Flag of Sweden.svg Швеція
Прапори скандинавських країн

Скандинавська модель (англ. Scandinavian model) також Північна модель[1] (англ. Nordic model), Шведська модель[2](швед. Svensk modell) (Швеція, Норвегія, Фінляндія, Данія, Ісландія) — колективістсько-універсалістська модель соціально-економічного розвитку на основі приватної власності і ринку. В ній економіка має соціальний аспект, який передбачає вирівнювання рівня життя населення за рахунок використання результатів приватно-капіталістичного підприємництва й економічного зростання. Держава активно втручається в економіку в дусі кейнсіанських рецептів, встановлює високі ставки оподаткування. Доходи розподіляються на користь малозабезпечених громадян і розповсюджених різноманітних «вільних асоціацій».

Ця модель у 1960—1980 рр. була характерна для скандинавських країн, і в першу чергу Швеції, тому і отримала таку назву. Вона дозволила у ці роки скандинавським країнам досягти найвищих, серед інших розвинених країн, показників соціалізації економіки, зокрема у розподілі ВВП, соціальних витратах держави, за ступенем рівномірності в розподілі доходів, зближенню рівнів оплати праці, зниженням кількості осіб, які перебувають нижче офіційної межі бідності.

Історія[ред. | ред. код]

Скандинавська модель пройшла три етапи розвитку. Перший — довоєнні 1930-ті рр., другий — післявоєнні роки аж до середини 1970-х рр., третій — наступні десятиліття[3]. Спочатку дуже мало відрізняючись від інших промислово розвинених капіталістичних країн, роль держави у забезпеченні всебічного добробуту та інфраструктури при скандинавській моделі розширилася після Другої світової війни до досягнення широкого соціал-демократичного консенсусу в 1950-х роках, який став відомий як соціально-ліберальна парадигма, яка сформувалася в неоліберальну парадигму кінця 1980-х — початку 1990-х років[4]

Скандинавська модель є не тільки є у формі лівоцентристської ідеології соціал-демократії, де більш суттєвий акцент посідає егалітаризм, а й у формі центризму, і сама ця ідеологія найчастіше підходить для описання сутності скандинавської моделі[5]. Однак, сама скандинаська модель певною мірою відрізняється від західноєвропейських й, тим більш, від американських традицій своїм соціальном акцентом: тези про мобілізацію енергетичних ресурсів Вальтера Корпі в 1981 р. були вирішальними для центральної ролі робітників і організацій роботодавців у розробці схем загального добробуту. Різноманітні сучасні програми соціального забезпечення, будь то виплати допомоги по хворобі чи пенсії, вперше з'явилися в колективних договорах, укладених на переговорах. Більше того, цілком імовірно, що надихаючі ідеї та досвід навчання, які передавались між скандинавськими країнами, також вийшли за межі партійних ліній у цих країнах. Таким чином, політична підтримка скандинавської моделі була побудована на широкій мобілізації влади та більш високому ступеню балансу між основними інтересами суспільства. ніж це видно в більшості інших країн[6].

Проте, ця модель почала знижувати свою ефективність уже в першій половині 1980-х років, коли стала розпадатися централізована система колективно-договірного регулювання, до мінімуму зменшився вплив держави в царині формування заробітної плати. Темпи економічного зростання почали знижуватися, тому з початку 1990-х стали говорити про можливий четвертий етап розвитку, коли на скандинавську модель почали впливати моделі соціально-економічного розвитку в рамках Європейського Союзу. Однак, цей вплив змусив лише здійснити модернізацію моделі, а не скасовувати її[7].

Характеристика та особливості[ред. | ред. код]

Основні характерні якості Північної моделі були сформановані в 60-х роках XX століття[8] і є наступними:

  • Розроблена мережа соціального захисту, на додаток до державних послуг, таких як безкоштовна освіта та загальне медичне обслуговування в системі, що фінансується переважно податками[9].
  • Міцні права власності, забезпечення виконання контрактів і загальна простота ведення бізнесу[10].
  • Державні пенсіійні виплати[11].
  • Високий рівень демократії, як видно з дослідження Freedom in the World та Індексу демократії[12][13].
  • Вільна торгівля в поєднанні з колективним розподілом ризиків (соціальні програми соціального забезпечення та інститути ринку праці), що забезпечило форму захисту від ризиків, пов'язаних з економічною відкритістю[11].
  • Невелике регулювання ринку товарів. Країни Північної Європи посідають дуже високі позиції щодо свободи ринку товарів згідно з рейтингом ОЕСР[11].

Співвідношення державних витрат до валового внутрішнього продукту в країнах Північної Європи є одними з найбільш високих серед розвинених держав. Станом на 2012 р. ці показники становлять:

  1. Данія 59,5 %[14]
  2. Фінляндія 56,0 %[15]
  3. Ісландія 46,5 %[15]
  4. Норвегія 43,2 %[15]
  5. Швеція 52,0 %[14]

Роль протестантської етики[ред. | ред. код]

Існує точка зору, що як і в Німеччині, Нідерландах, Великій Британії та інших протестантських державах, дуже важливу роль в становленні політичного та соціально-економічного життя держав Скандинавії зіграла протестантська трудова етика. Лютеранство, домінуюча релігійна традиція північних країн, фундаментально вплинула на розвиток соціал-демократії. Мартін Шредер, шведський економічний історик, стверджує, що лютеранство просувало ідею загальнонаціональної спільноти віруючих і призвело до посилення участі держави в економічному та соціальному житті, дозволяючи загальнонаціональну солідарність добробуту та економічну координацію[16][17][18]. Фін Паулі Кеттунен представляє скандинавську модель як централізовану структуру, де роль лютеранської церкви є лише одним із аспектів культурних цінностей і державних структур, які призвели до розвитку соціальної держави в Скандинавії[19].

Скандинавська модель та соціалізм[ред. | ред. код]

Поширена думка, що у скандинавських країнах збудовано соціалізм[20]. Соціалізм передбачає суспільну власність на засоби виробництва. Натомість, у скандинавських країнах є приватна власність на засоби виробництва з високим рівнем розподілу ВВП через держбюджет на фоні високого рівня соціального капіталу — довіри між урядом, громадськістю, бізнесом. Це більш характерно для капіталістичних відносин.

Однак, авторитетний науковий журнал The Economist стверджує, що скандинавська модель поєднала в собі найкращі елементи капіталізму та соціалізму, а також, що система держав Північної Європи є найбільш ефективною в світі[20]. Північна модель була позитивно сприйнята деякими американськими політиками та політичними аналітиками. Джеррі Мандер[21] порівняв скандинавську модель із своєрідною «гібридною» системою, яка поєднує капіталістичну економіку з соціалістичними цінностями, що є альтернативою капіталізму американського зразка (англо-саксонська модель).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Simon, Carsta (1 травня 2017). Why Norwegians Don’t Have Their Pigs in the Forest: Illuminating Nordic ‘Co-Operation’. Behavior and Social Issues (англ.) 26 (1). с. 172–186. ISSN 2376-6786. doi:10.5210/bsi.v26i0.7317. Процитовано 23 листопада 2021. 
  2. Kjellberg, Anders (2009) «The Swedish Model of Industrial Relations: Self-Regulation and Combined Centralisation-Decentralisation», i Craig Phelan (red.) Trade Unionism since 1945: Towards a Global History. Oxford: Peter Lang, sid. 155—198. Volume 1 (Western Europe, Eastern Europe, Africa and the Middle East). ISBN 978-3-03911-410-8
  3. Simon Reid, Henry (2015). The Political Origins of Inequality: Why a More Equal World Is Better for Us All. University of Chicago Press. p. 132. ISBN 978-0226236797. 
  4. Carson, Marcus (2004). From Common Market to Social Europe?: Paradigm Shift & Institutional Change in European Union Policy on Food, Asbestos & Chemicals, & Gender Equality. Stockholm: Stockholm University. p. 231. ISBN 978-9-12202-0-882. 
  5. Dolvik, Jon Erick; Flotten, Tone; Hippe, Jon M.; Jordfald, Bard (2015). The Nordic Model towards 2030: A New Chapter? NordMod2030. p. 23. ISBN 978-82-324-0185-7. 
  6. Dolvik, Jon Erick; Flotten, Tone; Hippe, Jon M.; Jordfald, Bard (2015), NordMod2030. p. 23. The Nordic Model towards 2030: A New Chapter?. "The Nordic model therefore cannot exclusively be tied to social democratic party support and political dominance. In Sweden, Denmark and Norway, where the social democrats held power for large periods from the 1930s onwards, that description fits better than it does for Finland and Iceland, where centrist and right-leaning parties have set the terms of debate. But in these countries, too, the building of strong labour unions – in line with Walter Korpi's power resource mobilization thesis (Korpi 1981) – was crucial to the central role of labour and employer organizations in developing universal welfare schemes. A variety of modern social security programmes, whether sickness benefits or pensions, first appeared in negotiated collective agreements. It is moreover likely that inspirational ideas and learning experiences that passed between Nordic countries also transcended party lines within these countries.The political underpinnings of the Nordic model have thus been built on broadbased power mobilization and a higher degree of balance between the core interests in society than is evident in most other countries". ISBN 978-82-324-0185-7. 
  7. Veggeland, Noralv (26 листопада 2014). The Nordic Model - Its Arrival and Decline. Global Journal of Management And Business Research (амер.). ISSN 2249-4588. Процитовано 18 січня 2022. 
  8. Andersen, Torben M.; Holmström, Bengt; Honkapohja, Seppo; Korkman, Sixten; Söderström, Hans Tson; Vartiainen, Juhana (2007). The Nordic Model: Embracing globalization and sharing risks. 
  9. Healthcare in Sweden. sweden.se (en-GB). 1 жовтня 2021. Процитовано 18 січня 2022. 
  10. Rankings. World Bank (англ.). Процитовано 18 січня 2022. 
  11. а б в Andersen, Torben M.; Holmström, Bengt; Honkapohja, Seppo; Korkman, Sixten; Söderström, Hans Tson; Vartiainen, Juhana (2007). The Nordic Model: Embracing globalization and sharing risks. 
  12. The Nordic Exceptionalism: What Explains Why the Nordic Countries Are Constantly Among the Happiest in the World. worldhappiness.report (англ.). Процитовано 18 січня 2022. 
  13. Democracy Index 2020. Economist Intelligence Unit (en-GB). Процитовано 18 січня 2022. 
  14. а б Staatsquote im internationalen Vergleich. 
  15. а б в Staatsquote im internationalen Vergleich. 
  16. Schröder, Martin (2013). Integrating Varieties of Capitalism and Welfare State Research. London: Palgrave Macmillan. pp. 96, 144—145, 149, 155, 157.
  17. Kettunen, Pauli; Petersen, Klaus (2011). Beyond Welfare State Models: Transnational Historical Perspectives on Social Policy (англ.). Edward Elgar Publishing. ISBN 978-1-84980-960-3. 
  18. Kettunen, Pauli (2010). "The Sellers of Labour Power as Social Citizens: A Utopian Wage Work Society in the Nordic Visions of Welfare". NordWel Studies in Historical Welfare State Research: 16–45. 
  19. Hilson, Mary (24 червня 2008). The Nordic Model: Scandinavia since 1945 (англ.). Reaktion Books. ISBN 978-1-86189-461-8. 
  20. а б The secret of their success. The Economist. 31 січня 2013. ISSN 0013-0613. Процитовано 23 листопада 2021. 
  21. Mander, Jerry (24 July 2013). «There Are Good Alternatives to US Capitalism, But No Way to Get There». Alternet.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Кириленко В. В. Економіка. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. — Тернопіль: Економічна думка, 2002. — 193с.
  • Andersen, Torben M.; Holmström, Bengt; Honkapohja, Seppo; Korkman, Sixten; Söderström, Hans Tson; Vartiainen, Juhana (2007). — The Nordic Model: Embracing globalization and sharing risks (PDF), july 2016.
  • Simon Reid, Henry. — The Political Origins of Inequality: Why a More Equal World Is Better for Us All. University of Chicago Press, 2015.
  • Dolvik, Jon Erick; Flotten, Tone; Hippe, Jon M.; Jordfald, Bard. — The Nordic Model towards 2030: A New Chapter, 2015.

Посилання[ред. | ред. код]