Єпископ: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 2: Рядок 2:
[[Файл:Dimitry of Rostov 18c.jpg|thumb|праворуч|240пкс|[[Димитрій (Туптало)]] - [[Православна церква|православний]] єпископ]]
[[Файл:Dimitry of Rostov 18c.jpg|thumb|праворуч|240пкс|[[Димитрій (Туптало)]] - [[Православна церква|православний]] єпископ]]
[[Файл:Bishopcoa.png|thumb|ліворуч|200пкс|[[Геральдика|Геральдична]] форма для [[герб]]у католицького єпископа]]
[[Файл:Bishopcoa.png|thumb|ліворуч|200пкс|[[Геральдика|Геральдична]] форма для [[герб]]у католицького єпископа]]
'''Єпи́скоп''' ([[грецька мова|грец]]. επίσκοπος — «наглядач») — найвищий керівник церковного життя кожної [[єпархія|єпархії]] у більшості християнських церков. Назва «єпископ» походить з [[апостол]]ьських часів і означає «наглядач»: апостоли ставили єпископів як своїх заступників, і тому їхня церковна влада вважається не залежною ні від кого і обмеженою тільки територією своєї єпархії, поза яку вона не може виходити, щоб не порушувати компетенцій інших єпископів. З часом деякі єпископи почали прибирати, в залежності від адміністративної ваги їхніх єпархій, [[титул]]и [[митрополит]]а, [[архієпископ]]а, [[патріарх]]а, але всі єпископи, незалежно від різної ваги їхніх адміністративних функцій, уважаються рівними в [[благодать|благодаті]]. Вони [[рукопокладання|рукопокладають]] [[священик]]ів і [[диякон]]ів, призначають [[настоятель|настоятелів]] та інших духовників і зміщають їх. Їм належить право нагороджувати за пильну службу і судити підлегле їм духовенство за протиканонічні та неморальні вчинки, єпископам належить виключне право освячувати [[миро]] й [[антимінс]]и. Як зовнішню ознаку єпископи, крім [[хрест]]а, носять [[панагія|панагію]] на грудях, [[саккос]], [[омофор]] і [[митра|митру]]. Судити єпископа може тільки [[собор]] єпископів.
'''Єпи́скоп''' ([[грецька мова|грец]]. επίσκοπος — «наглядач») — найвищий керівник церковного життя кожної [[єпархія|єпархії]] у більшості християнських церков. Назва «єпископ» походить з [[апостол]]ьських часів і означає «наглядач»: апостоли ставили єпископів як своїх заступників, і тому їхня церковна влада вважається не залежною ні від кого і обмеженою тільки територією своєї єпархії, поза яку вона не може виходити, щоб не порушувати компетенцій інших єпископів.


З часом деякі єпископи почали прибирати, в залежності від адміністративної ваги їхніх єпархій, [[титул]]и [[митрополит]]а, [[архієпископ]]а, [[патріарх]]а, але всі єпископи, незалежно від різної ваги їхніх адміністративних функцій, уважаються рівними в [[благодать|благодаті]]. Вони [[Хіротонія|рукопокладають]] [[священик]]ів і [[диякон]]ів, призначають [[настоятель|настоятелів]] та інших духовників і зміщають їх. Їм належить право нагороджувати за пильну службу і судити підлегле їм духовенство за протиканонічні та неморальні вчинки, єпископам належить виключне право освячувати [[миро]] й [[антимінс]]и. Як зовнішню ознаку єпископи, крім [[хрест]]а, носять [[панагія|панагію]] на грудях, [[саккос]], [[омофор]] і [[митра|митру]]. Судити єпископа може тільки [[собор]] єпископів. Кандидат на єпископській сан обирається виключно тільки серед [[пресвітер]]ів. Такий кандидат на нового єпископа [[Хіротонія|висвячує]]ться 2-3 кліриками в сані [[єпископ]]а.
В [[Україна|Україні]] довгий час були тільки «правлячі» єпископи, чи [[архиєрей|архиєреї]], що самі правили єпархією, але в XVII ст. на допомогу [[Греко-Католицька Церква|греко-католицьким]] правлячим епископам прийшли «вікарні» єпископи, чи [[вікарій|вікарії]]. В Наддніпрянській Україні вікарії відомі з XVIII ст., а з кінцем XIX століття їх число сильно зростає: київська єпархія мала чотирьох вікаріїв, а херсонська трьох. З [[1917]] р. на [[Наддніпрянщина|Наддніпрянщині]] було 10 правлячих єпископів і 22 вікарних.

В [[Україна|Україні]] довгий час були тільки «правлячі» єпископи, чи [[архиєрей|архиєреї]], що самі правили єпархією, але в [[XVII]] ст. на допомогу [[Греко-Католицька Церква|греко-католицьким]] правлячим єпископам прийшли «вікарні» єпископи, чи [[вікарій|вікарії]]. В Наддніпрянській Україні вікарії відомі з [[XVIII]] ст., а з кінцем [[XIX]] ст. їх число сильно зростає: київська єпархія мала чотирьох вікаріїв, а херсонська трьох. З [[1917]] р. на [[Наддніпрянщина|Наддніпрянщині]] було 10 правлячих єпископів і 22 вікарних.


== Див. також ==
== Див. також ==

Версія за 10:59, 14 квітня 2011

Йохан Отто фон Гемминген — католицький єпископ
Димитрій (Туптало) - православний єпископ
Геральдична форма для гербу католицького єпископа

Єпи́скоп (грец. επίσκοπος — «наглядач») — найвищий керівник церковного життя кожної єпархії у більшості християнських церков. Назва «єпископ» походить з апостольських часів і означає «наглядач»: апостоли ставили єпископів як своїх заступників, і тому їхня церковна влада вважається не залежною ні від кого і обмеженою тільки територією своєї єпархії, поза яку вона не може виходити, щоб не порушувати компетенцій інших єпископів.

З часом деякі єпископи почали прибирати, в залежності від адміністративної ваги їхніх єпархій, титули митрополита, архієпископа, патріарха, але всі єпископи, незалежно від різної ваги їхніх адміністративних функцій, уважаються рівними в благодаті. Вони рукопокладають священиків і дияконів, призначають настоятелів та інших духовників і зміщають їх. Їм належить право нагороджувати за пильну службу і судити підлегле їм духовенство за протиканонічні та неморальні вчинки, єпископам належить виключне право освячувати миро й антимінси. Як зовнішню ознаку єпископи, крім хреста, носять панагію на грудях, саккос, омофор і митру. Судити єпископа може тільки собор єпископів. Кандидат на єпископській сан обирається виключно тільки серед пресвітерів. Такий кандидат на нового єпископа висвячується 2-3 кліриками в сані єпископа.

В Україні довгий час були тільки «правлячі» єпископи, чи архиєреї, що самі правили єпархією, але в XVII ст. на допомогу греко-католицьким правлячим єпископам прийшли «вікарні» єпископи, чи вікарії. В Наддніпрянській Україні вікарії відомі з XVIII ст., а з кінцем XIX ст. їх число сильно зростає: київська єпархія мала чотирьох вікаріїв, а херсонська трьох. З 1917 р. на Наддніпрянщині було 10 правлячих єпископів і 22 вікарних.

Див. також

Джерела