Теодор Буссе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Теодор Буссе
нім. Theodor Busse
Народження15 грудня 1897(1897-12-15)
Німецька імперія Франкфурт-на-Одері, Провінція Бранденбург
Смерть21 жовтня 1986(1986-10-21) (88 років)
Німеччина Валлерштайн, Баварія
КраїнаНімецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
ПриналежністьІмперська армія Німеччини Райхсгеер
Рейхсвер Рейхсвер
Вермахт Вермахт
Вид збройних силСухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військпіхота
Роки служби19151945
Звання генерал від інфантерії
Командування121-ша піхотна дивізія
I армійський корпус
9-та армія
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці
Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці
За поранення (нагрудний знак)
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Командор ордена Зірки Румунії
Командор ордена Зірки Румунії
Орден Михая Хороброго 3-го класу
Орден Михая Хороброго 3-го класу
Орден Святого Савви 2 ступеня
Орден Святого Савви 2 ступеня
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Великий офіцерський хрест ордена За заслуги перед ФРН
Великий офіцерський хрест ордена За заслуги перед ФРН
Нарукавна стрічка «Курляндія»
Нарукавна стрічка «Курляндія»
Кримський щит
Кримський щит

Теодор Буссе (нім. Theodor Busse; нар. 15 грудня 1897, Франкфурт-на-Одері — пом. 21 жовтня 1986, Валлерштайн) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал від інфантерії (1944) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста (1944). Учасник Першої та Другої світових воєн. Воєнний історик та мемуарист.

Біографія

[ред. | ред. код]

Військова кар'єра

Ернст Германн Август Теодор Буссе народився 15 грудня 1897 року у Франкфурті-на-Одері. 1 грудня 1915 року був зарахований фанен-юнкером до 12-го гренадерського полку принца Карла Прусського (2-го бранденбургського)[de].

Після проходження курсу підготовки з 25 липня 1916 року на фронті у складі свого підрозділу. Бився у складі 5-ї дивізії на Західному фронті: бої на Соммі, під Верденом, у другій битві на Ені. 13 лютого 1917 року присвоєне звання лейтенант. Війну завершив у цьому ранзі, відзначений Залізними хрестами обох ступенів, кавалер Лицарського хреста Ордену дому Гогенцоллернів з мечами.

Після капітуляції Німеччини та розпаду імперії залишений серед 2000 офіцерів, що створили кістяк офіцерського корпусу Рейхсверу, збройних сил Веймарської республіки. Командував різними підрозділами в піхотних та інженерних військах. На квітень 1939 року служив у Генеральному штабі Німеччини.

На початок Другої світової війни начальник оперативного відділу 22-ї дивізії, згодом начальник оперативного управління в штабі 11-ї армії генерала Е. фон Манштейна. Брав участь у німецько-радянській війні. З 1942 до 1943 року начальник оперативного управління групи армій «Дон», пізніше начальник штабу групи армій «Південь». 30 січня 1944 року на цій посаді відзначений Лицарським хрестом Залізного хреста.

10 липня 1944 року очолив 121-шу піхотну дивізію, якою командував тільки 3 тижні. Уже 1 серпня генерал-лейтенант Т. Буссе (з 1 листопада 1944 — генерал від інфантерії) очолив 1-й армійський корпус, який бився на північному фланзі німецько-радянського фронту в Балтійських країнах.

19 січня 1945 року очолив 9-ту армію групи армій «Вісла», що тримала оборону на берлінському напрямку. У цей період радянські війська розпочали Сандомирсько-Сілезьку операцію, прориваючись на столицю нацистської Німеччини. Потім керував своєю армії в боях на Зеєловських висотах, у битві за Берлін.

24 квітня 1945 року в результаті запеклих боїв на цьому напрямку Червона армія оточила поблизу Гальбе близько 200 000 німецьких солдатів 9-ї армії на чолі з їхнім командувачем генералом Т. Буссе. Той наказав прориватися на захід. Ударні угруповання німецьких військ, переважно танкові, змогли прорвати бойові порядки радянських військ та просунутися до Беліца, де 1 травня вийшли на з'єднання з підрозділами 12-ї армії генерала танкових військ В. Венка, який кинув на забезпечення прориву свої частини. Далі німецькі частини відступили у західному напрямку, де врешті-решт здалися американським військам. Т. Буссе здався аж у липні 1945 року американцями в полон і був ув'язнений до 1947 року, у тому числі перебував у таборі для військовополонених у Ландсберг-ам-Лех.

Після звільнення з полону працював на керівних посадах у цивільній обороні, опублікував кілька робіт з військової історії. Т. Буссе був одним з ініціаторів та прибічників створення бундесверу і переозброєння Федеративної Республіки Німеччини.

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000) [1986]. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile ((нім.)) . Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.
  • Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939—1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2.

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
генерал від інфантерії
Гельмут Прісс

командир 121-ї піхотної дивізії

10 липня — 1 серпня 1944
Наступник:
генерал-лейтенант
Вернер Ранк
Попередник:
генерал від інфантерії
Карл Гільперт

командир I армійського корпусу

1 серпня 1944 — 20 січня 1945
Наступник:
генерал від інфантерії
Фрідріх Фангор
Попередник:
генерал танкових військ
Сміло фон Лютвіц

командувач 9-ї армії

19 січня — 8 травня 1945
Наступник:
капітуляція