Сміло фон Лютвіц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сміло фрейхерр фон Лютвіц
Smilo Freiherr von Lüttwitz
Smilo von Lüttwitz.JPG
Народження 23 грудня 1895(1895-12-23)
Німецька імперія Страсбург, Ельзас-Лотарингія
Смерть 19 травня 1975(1975-05-19) (79 років)
Німеччина Кобленц, Рейнланд-Пфальц
Поховання Німеччина цвинтар Бад-Годесберга (Bad Godesberg, Friedhof Rüngsdorf. Abt 3.)
Країна Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Flag of Germany.svg ФРН
Приналежність Імперська армія Німеччини Рейхсхеер
Рейхсвер Рейхсвер
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військ кіннота, танкові війська
Роки служби 19141945
1957-1960
Звання General (Wehrmacht) 1.svg Генерал танкових військ
Dienstgrad Bundeswehr LW Generalleutnant infobox.svg генерал-лейтенант (Бундесвер)
Формування 4-та танкова дивізія
Командування 26-та танкова дивізія
XXXXVI-й танковий корпус
9-та армія
LXXXV-й армійський корпус
Війни / битви
Відносини батько: Вальтер фон Лютвіц
двоюрідні брати: Генріх фон Лютвіц і Гіацинт граф фон Штрахвітц
Титул барон
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Хрест «За військові заслуги» (Брюнсвік)
Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург)
Медаль «За хоробрість» (Велике герцогство Гессен)
Золотий німецький хрест
За поранення (нагрудний знак)
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Орден Святого Йоанна (Бранденбург)
Великий офіцерський хрест ордена «За заслуги перед ФРН» з зіркою
Легіон Заслуг (Командор) (США)
Срібний нагрудний штурмовий піхотний знак
CMNS: Сміло фон Лютвіц на Вікісховищі

Сміло фрейхерр фон Лютвіц[1] (нім. Smilo Freiherr von Lüttwitz; нар. 23 грудня 1895, Страсбург — пом. 19 травня 1975, Кобленц) — німецький воєначальник, генерал танкових військ (1944) Сухопутних військ нацистської Німеччини. Учасник Першої та Другої світових війн, один з 160 кавалерів Лицарського хреста з Дубовим листям та мечами (1944). За часів Другої світової війни командував танковими та загальновійськовими з'єднаннями та об'єднаннями.

Син німецького генерала Вальтера фон Лютвіца, кузен німецьких генералів Генріха фон Лютвіца (кавалер Лицарського хреста з Дубовим листям та мечами) і Гіацинта графа фон Штрахвітца (кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям‎, Мечами та діамантами).

У післявоєнний час продовжив службу в Бундесвері, генерал-лейтенант (1957).

Біографія[ред.ред. код]

Сміло Вальтер Гінко Оскар Константин Вільгельм фрейхерр фон Лютвіц (нім. Smilo Walther Hinko Oskar Constantin Wilhelm Freiherr von Lüttwitz) народився 23 грудня 1895 у Страсбурзі, на той час столиці Імперської території Ельзас-Лотарінгія, в родині прусського офіцера Вальтера фон Лютвіца, спадкоємця давніх прусських військових традицій. В.фон Лютвіц дослужився за часів Першої світової війни до чину генерала піхоти імперської армії Німеччини, кавалер вищої нагороди Німецької імперії Pour le Mérite з дубовим листям. Батько майбутнього генерала «прославився» своєю участю у спробі антидемократичного путчу весною 1920 року, який в історії відомий, як «заколот Каппа-Лютвіца».

Старша сестра Сміло Марія (18861970) вийшла заміж за майбутнього генерал-полковника Вермахту, начальника Військового Управління Веймарської республіки (нім. Truppenamt) та Головнокомандувача Сухопутними військами Німеччини К. фон Хамерштайн-Екворда.

Військова кар'єра

---

Сміло фон Лютвіц вступив на військову службу під час мобілізації 4 серпня 1914 року на посаду кандідата в офіцери у званні фанен-юнкера до 24-го лейб-драгунського полку (нім. Leib-Dragoner-Regiment (2. Großherzoglich Hessisches) Nr. 24) 25-ї піхотної дивізії в Дармштадті. Формування фанен-юнкера фон Лютвіца була направлене на Східний фронт, де молодий офіцер брав участь у боях біля Танненбергу, в Курляндії та на Західній Двині. Він був важко поранений два рази в 1915 році і отримав Залізний хрест першого класу. 16 червня 1915 отримав військове звання лейтенанта.

У 1916 році, після того, як його брат, командир єгерської роти, загинув у бою, Сміло фон Лютвіц був переведений на штабну посаду до X-го армійського корпусу, яким командував його батько, в групі армій німецького кронпринца Вільяма Пруссії, сина кайзера Вільгельма II. На цій посаді штабного офіцера він перебував протягом двох років. У 1918 році лейтенант Сміло фон Лютвіц повернувся на передову, як ад'ютант полку Дармштадтських драгунів, брав участь в окупаційних діях німецької армії в Україні та на півдні Росії. До кінця Першої світової війни він отримав обидва класи Залізного хреста і срібний знак за поранення[2][3].

Після завершення Першої світової війни та розпаду Німецької імперії Сміло фон Лютвіц залишився в армії Веймарської республіки, проходив службу на офіцерських посадах у різних кавалерійських частинах у Бреслау і Пазевальк. З приходом до влади нацистів перевівся до танкових військ.

1 листопада 1935 отримав військове звання майор. З жовтня 1936 року — командир моторизованого розвідувального батальйону (у званні майора). З 1 січня 1939 року — оберст-лейтенант, продовжив службу в штабі XV-го моторизованого корпусу Германа Гота.

З початком Другої світової війни бере найактивнішу участь у бойових діях у Польській і Французькій кампаніях. З 9 травня по 20 травня 1940 в посаді командира 12-го мотопіхотного полку 4-ї танкової дивізії, потім, після отримання поранення, він був замінений оберстом фон Бюлов. За відвагу та хоробрість повторно нагороджений планками до Залізних хрестів обох ступенів.

З 22 червня 1941 на чолі свого мотопіхотного полку брав участь у німецько-радянській війні. У складі 4-ї танкової дивізії бої в Білорусі, потім масштабний наступ німецьких військ на Москву, затяті бої під Тулою. У жовтні 1941 року нагороджений Золотим німецьким хрестом, з листопада 1941 — оберст. У січні 1942 року за проявлену сміливість нагороджений Лицарським хрестом.

1 березня 1942 призначений командиром 4-ї мотопіхотної бригади, якою командує до 15 липня того ж року. Веде оборонні та контрнаступальні дії в районі Орла.

З липня 1942 оберст Сміло фон Лютвіц виведений у тил військ Вермахту й призначений керівником переформування та переозброєння в Монсі на території окупованої Бельгії 23-ї піхотної дивізії, з якої формувалася 26-та танкова дивізія, керівництво якою він перебрав на себе з 14 вересня 1942. З 1 вересня 1942 року Сміло фон Лютвіц підвищений у генерал-майори.

26-та танкова дивізія, що мала призвісько голова гренадера, перекинута на Італійський фронт, де веде бойові дії проти військ союзників. Генерал С.фон Лютвіц командує дивізією майже 2 роки. 1 жовтня 1943 він отримав чергове військове звання — генерал-лейтенант. 29 грудня 1943 командир 26-ї танкової дивізії був відмічений по імені в доповіді Вермахту у Вермахтберіхті. В лютому 1944 року він отримав золотий знак за поранення.

У березні 1944 за бої в Італії нагороджений дубовим листям (№ 426) до Лицарського хреста, 4 липня 1944 — мечами (№ 76) до Лицарського хреста з дубовим листям.

24 липня 1944 він зайняв пост командира XXXXVI-го танкового корпусу (бої на Бузі, Віслі, в районі Варшави), але вже 28 серпня 1944 був знятий з цій посади й незабаром призначений командувачем 9-ї польової армії. 23 серпня 1944, його син, лейтенант фон Лютвіц загинув у боях на Східному фронті під Єлгавою.

1 вересня 1944 отримав військове звання генерала танкових військ. З 21 вересня 1944 по 19 січня 1945 командувач 9-ї армії. Під час перебування на цій посаді, він дізнався про випадки видання наказів його командирами, які оцінював, як самосуд й злочинним. Він виступив проти цього. Командувач групою армій «Центр» генерал-полковник Шернер зняв фон Лютвіца з посади і віддав під трибунал за невиконання наказу. Трибунал у Торгау виправдав фон Лютвіца та інших генералів, що відмовлялися виконувати злочинні накази Шернера.

29 березня 1945, він вступив у посаду командира LXXXV-го армійського корпусу. Під час Другої світової війни Сміло фон Лютвіц був поранений п'ять разів.

7 травня 1945 він був захоплений чехами в Страконице, а 9 травня 1945 переданий американським військовим. Хоча генерал Сміло фон Лютвіц не брав участі у будь-якому вигляді у злочинах «голокосту» і часто подавав скарги проти жорстокості, стосовно захоплених військовиків противника, а також цивільних полонених, був засуджений до десяти років у в'язниці.

Ув'язнення генерала тривало у спеціальному таборі під охороною військових армії США, неподалік від Гамбурга. З полону він був випущений у 1947 році.

З 1 червня 1957 року служив у Бундесвері — командував III-м армійським корпусом, у званні генерал-лейтенанта. 31 грудня 1960 звільнений у відставку за віком.

Після звільнення Сміло фон Лютвіц оселився у Бад-Годесберзі, де у віці 79 років помер. 19 травня 1975 похований на місцевому кладовищі Рюнгсдорф, поруч з могилою знаменитого німецького адмірала флоту фон Шеєра.

1988 його біографія була опублікована під назвою: «Обов'язок і совість: Сміло фон Лютвіц — життя солдата» (нім. "Pflicht und Gewissen: Smilo Freiherr von Lüttwitz - Lebensbild eines Soldaten") під редакцією Герда Кобе.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.(англ.)
  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945. Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.(нім.)
  • Schaulen, Fritjof (2004). Eichenlaubträger 1940–1945 Zeitgeschichte in Farbe II Ihlefeld — Primozic. Selent, Germany: Pour le Mérite. ISBN 978-3-932381-21-8.(нім.)
  • Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
  • Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939–1945 Band 2: L-Z. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2300-9.(нім.)
  • Die Wehrmachtberichte 1939–1945 Band 2, 1. Januar 1942 bis 31. Dezember 1943. München, Germany: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG. 1985. ISBN 978-3-423-05944-2.(нім.)

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. До 1919 року титул фрейхерр, що означає барон, відносився до почесного родового титулу. Після серпня 1919 зі скасуванням дворянства, фрейхерр або фрайхерр стало додаватися, як частина власно прізвища носія.
  2. Berger 2000, p. 196.
  3. Williamson 2005, p 31.
Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
сформована з
23-ї піхотної дивізії
Divisionsabzeichen der 26. Panzer-Division.jpg
командир 26-ї танкової дивізії

14 вересня 1942 — 21 січня 1944
Наступник:
оберст
Ганс Геккер
Попередник:
генерал-лейтенант
Фріц Бекер
Logo-pzkorps-xxxxvi.jpg
командир XXXXVI-го танкового корпусу

24 липня — 28 серпня 1944
Наступник:
генерал-лейтенант
Максиміліан Фельцманн
Попередник:
генерал танкових військ
Ніколаус фон Ворман
командувач 9-ї армії
21 вересня 1944 — 19 січня 1945
Наступник:
генерал піхоти
Теодор Буссе
Попередник:
генерал піхоти
Баптист Кнесс
командир LXXXV-го армійського корпусу
29 березня — 8 травня 1945
Наступник:
капітуляція


Командування військовими формуваннями (установами)
Бундесверу
Попередник:
сформований
III. Korps.svg
командир III-го армійського корпусу

1 червня 1957 — 31 грудня 1960
Наступник:
генерал-лейтенант
Генріх Гайдке