Зіткнення цивілізацій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Зі́ткнення цивіліза́цій (англ. Clash of Civilizations) — теорія американського політолога та соціолога Самуеля Гантінгтона про моделі конфліктів у період після Холодної війни. Вперше оприлюднена ним на лекції в Американському інституті підприємництва в 1992 році, пізніше опублікована в книжці «Зіткнення цивілізацій і перебудова світового порядку» (The Clash of Civilizations and the Remaking of World Order) 1996 року.

Зміст[ред. | ред. код]

Згідно з цією теорією, на зміну двополярності, що існувала у другій половині XX століття і ґрунтувалася на конфлікті ідеологій, прийде багатополярність, яка ґрунтуватиметься на конфлікті культур (цивілізацій).

Межі цивілізацій на думку Гантінгтона. Мапа була опублікована у його книжці в 1996 році.

Сам Гантінгтон виділяє такі цивілізації:

Автор стверджує, що в майбутньому, якщо і виникне Третя світова війна, то це буде війна між цивілізаціями.

Критика[ред. | ред. код]

Сучасний український історик Вадим Ададуров у своєму проекті «1812 рік як війна цивілізацій», здійсненому за програмою міждисциплінарних досліджень Фонду Фернана Броделя Будинку наук про людину (Париж, Франція), за допомогою методів соціоантропології релігії, соціолінгвістики та інтелектуальної історії, деконструював концепцію зіткнення цивілізацій у пункті щодо соціокультурного характеру конфліктів Заходу та Росії (на прикладі двох основних іншуючих факторів – релігії та мови). Згідно з його висновком, цивілізаційного вигляду згаданому протистоянню надавали пропагандистські системи дублювання дійсності, як в Росії, так і на Заході, які рекомпоновували свідчення сучасників таким чином, що «текст компенсував собою дійсність» (Станіслав Лем), а «уява ставала реальнішою за дійсність» (А. Геро). Однак, сотні наведених В. Ададуровим фактів з повсякдення війни доводять, що для її учасників іншуючі фактори релігії та мови не стали визначальними, а учасники походу Наполеона, якщо прибрати з їхніх свідчень «пропагандистську вуаль», деконструювати «мову ворожнечі», обумовлену зацікавленням центрів імперської влади у згуртуванні підпорядкованих їм суспільств за допомогою створення іншокультурного образу зовнішнього ворога, таки не побачили істотних відмінностей (т. зв. «лінії цивілізаційного розламу» за Гантінгтоном) між соціокультурними параметрами західної частини Російської імперії та Варшавським герцогством, державами Німеччини, Італії й Іспанією. Фактично Захід в особі Наполеона мав до справи в Росії з фронтирним варіантом європейської цивілизації, народжене Французькою революцією модерне суспільство з реакційним традиціоналізмом, вчена культура з народною.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Вадим Ададуров. Война цивилизаций: Социокультурная история русского похода Наполеона. Киев: Лаурус, 2017. 400 с.

Рецензії[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]