Трамадол

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Трамадол

Трамадол — лікарський засіб, наркотичний анальгетик. Володіє сильною анальгетичною активністю, дає швидкий і тривалий ефект. Поступається за активністю морфіну за однакового дозування (застосовується відповідно у великих дозах). Належить до групи агоністів опіоїдних рецепторів. Ефективний при введенні всередину і парентерально.

Історія[ред. | ред. код]

Винайдений в 1962 році, коли співробітник німецької фармацевтичної компанії «Grunenthal» («Грюненталь») - доктор Курт Флік, синтезував молекулу трамадолу. Препарат, своєю появою поклав початок створенню опіоїдних наркотичних анальгетиків.

Препарат швидко став найбільш рекомендованим у світі моноанальгетиком. З моменту створення препарату, він був виписаний більш ніж 70 мільйонам пацієнтів у всьому світі.

Опіоїдний синтетичний анальгетик, що володіє дією на центральну нервову систему і дією на спинний мозок (сприяє відкриттю K+ і Ca2+ каналів, викликає гіперполяризацію мембран і гальмує проведення больових імпульсів), посилює дію седативних лікарських засобів. Активує опіатні рецептори (μ-, Δ-, κ-) на пре-і постсинаптичних мембранах аферентних волокон ноцицептивної системи в головному мозку і шлунково-кишковому тракті. Уповільнює руйнування катехоламінів, стабілізує їх концентрацію в центральній нервовій системі. Трамадол є рацемічною сумішшю 2-х енантіомерів  — правообертаючих (+) і лівообертаючих (-), кожен з яких виявляє відмінну від іншого рецептору спорідненість. (+) Трамадол є селективним агоністом мю-опіатних рецепторів, а також вибірково гальмує зворотне нейрональне захоплення серотоніну. (-) Трамадол гальмує зворотне нейрональне захоплення норадреналіну. Моно-О-дезметилтрамадол (М1 метаболіт) також селективно стимулює мю-опіатні рецептори. Спорідненість трамадолу до опіоїдних рецепторів в 10 разів слабша, ніж у кодеїну, і в 6000 разів слабша, ніж у морфіну. Вираженість анальгетичної дії в 5-10 разів слабша морфіну. Анальгетична дія обумовлена зниженням активності ноцицептивної і збільшенням антиноцицептивної систем організму. У терапевтичних дозах незначно впливає на гемодинаміку і дихання, не змінює тиску в легеневій артерії, незначно уповільнює перистальтику кишечнику, не викликаючи при цьому запорів. Чинить деяку протикашльову і седативну дію. Пригнічує дихальний центр, збуджує пускову зону блювотного центру, ядра окорухального нерва. При тривалому застосуванні можливий розвиток толерантності. Анальгетична дія розвивається через 15-30 хвилин після прийому всередину і триває до 6 год.

Фармакокінетика[ред. | ред. код]

Абсорбція — 90%; біодоступність — 68% при прийомі всередину (збільшується при багаторазовому застосуванні), 70% — при ректальному прийомі, при внутрішньом'язовому введенні — 100%. TCmax після прийому всередину таблеток — 2 год, при прийомі крапель — 1 год, при внутрішньом'язовому введенні — 45 хв, М1 метаболіту — 3 год. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плаценту, 0.1% виділяється з грудним молоком. Обсяг розподілу — 203 л при внутрішньовенному введенні і 306 л — при пероральному.

Зв'язок з білками плазми — 20%. У печінці метаболізується шляхом N-і О-деметилювання з подальшою кон'югацією з глюкуроновою кислотою.

Виявлено 11 метаболітів, з яких моно-О-дезметілтрамадол (М1) має фармакологічну активність.

У метаболізмі препарату бере участь ізофермент CYP2D6.

T1 / 2 у другій фазі — 6 год (трамадол), 7.9 год (моно-О-дезметілтрамадол); у пацієнтів старше 75 років — 7.4 год (трамадол); при цирозі печінки — 13.3 ± 4.9 год (трамадол), 18.5 ± 9.4 год (моно-О-дезметілтрамадол), у важких випадках — 22.3 год і 36 год відповідно.

T1 / 2 при хронічній нирковій недостатності (КК менше 5 мл / хв) — 11 ± 3.2 год (трамадол), 16.9 ± 3 год (моно-О-дезметілтрамадол), у важких випадках — 19.5 год і 43.2 год відповідно.

Виводиться нирками (25-35% у незміненому вигляді), середній кумулятивний показник ниркового виведення — 94%.

Близько 7% виводиться за допомогою гемодіалізу.

Посилання[ред. | ред. код]