Фелікс Бернштейн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фелікс Бернштейн
нім. Felix Bernstein
Bernstein Felix.jpg
Народився 24 лютого 1878(1878-02-24)[1][2][…]
Галле, Мерзебург[d], Саксонія, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер 3 грудня 1956(1956-12-03)[4][5][…] (78 років)
Цюрих[6][3]
Країна Flag of Germany.svg Німеччина[7]
Національність євреї[8]
Місце проживання Галле
Діяльність математик, викладач університету
Галузь математика
Alma mater Геттінгенський університет і Stadtgymnasium Halled
Науковий керівник Давид Гільберт
Знання мов німецька
Заклад Геттінгенський університет[8] і Університет Мартіна Лютера[8]
Magnum opus Теорема Кантора — Бернштейна
Батько Julius Bernsteind

Фелікс Бернштейн (англ. Felix Bernstein; 24 лютого 1878, Галле — 3 грудня 1956, Цюрих) — німецький математик. Першим довів центральну для теорії множин теорему Кантора — Бернштейна (1896 рік). Також визначив статистичні закони успадкування груп крові (1924 рік). Професор Колумбійського, Сиракузского і Нью-Йоркського університетів.[9]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Фелікс Бернштейн народився в єврейській родині науковців. Його батько Юліус Бернштейн (1839—1917) був провідним фізіологом. Батько Юліуса, дід Фелікса, Арон Бернштейн (1812—1884) був політичним діячем, вченим і журналістом. Мати Фелікса була талановитим музикантом, грала на фортепіано і складала музику. Фелікс був названий на честь композитора Фелікса Мендельсона, так як його мати сподівалася, що її син у майбутньому стане відомим музикантом.

Ще будучи учнем гімназії в Галле, Бернштейн відвідував семінар Георга Кантора в місцевому університеті (Кантор був другом батька Бернштейна).[9]

Освіта та кар'єра[ред. | ред. код]

У 1896 році Фелікс відправився в Пізу, де він вивчав філософію, археологію та історію мистецтва. Потім, після навчання в Пізі він провів дослідження під керівництвом Давида Гільберта і Фелікса Кляйна, де написав дисертацію з теорії множин. За цю дисертацію він був удостоєний докторського ступеня в 1901 році.

У 1901 році Фелікс повернувся в Галле і почав викладати математику.

З 1911 року Бернштейн почав працювати в Геттінгенському університеті. Приблизно в цей же час Фелікс познайомився і потоваришував з відомим фізиком Альбертом Ейнштейном.

Під час Першої Світової війни Бернштейн отримав медичне звільнення від військової служби, але все-одно повинен був внести свій внесок у військові дії. У зв'язку з цим він працював на державній посаді в якості комісара фінансів, аж до 1921 року.

У 1921 році він був призначений професором в Геттінгенському університеті і заснував там Інститут математичної статистики.

У 1928 році Бернштейн викладав в Гарвадськом університеті в якості запрошеного професора.

30 січня 1933 року в Німеччині прийшла до влади націонал-соціалістична партія, яку очолював Гітлер. Гітлер, як канцлер Німеччини, негайно оголосив судовий позов проти євреїв Німеччини. У зв'язку з цим в 1934 році Бернштейн був звільнений з усіх своїх посад.

Потім Бернштейну вдалося емігрувати зі своєю сім'єю в Сполучені Штати Америки.[9] У штатах життя було досить важке з фінансової точки зору. Бернштейн постійно потребував грошей, про що він писав у листах своєму другу Альберту Ейнштейну.[10]

У 1948 році Бернштейн покинув викладацьку діяльність в США і повернувся в Геттінгені, де він був призначений почесним професором.

Також він провів якийсь час у Римі та Фрайбурзі.

Помер Фелікс Бернштейн в Цюриху 3 грудня 1956 року.[9]

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Протягом своєї кар'єри Бернштейн викладав в університетах США, Колумбії, Нью-Йорка, Сіракуз і коледжі Triple Cities, які зараз є частиною Бінгемтонського університету.

Бернштейн був різнобічним математиком, його праці належать до теорії множин, теорії чисел, теорії тригонометричних рядів, теорії інтегральних рівнянь, теорії ймовірностей і математичній статистиці. Він довів фундаментальну теорему Кантора — Бернштейна, зробив значний внесок у ізопериметричну проблему та теорію перетворення Лапласа.

З 1920-х років багато займався застосуванням математичних методів в біології, досліджуючи завдання загальної генетики, генетики популяцій і теорії спадковості.[9]

Діяльність Бернштейна не обмежувалася тільки наукою. У перші роки Веймарської республіки він активно займався політикою і обіймав посаду віце-голови місцевої організації Німецької демократичної партії. Однак пізніше зрозумів, що подібна діяльність заважає його академічній кар'єрі і пішов з політики.[10]

У 2014 році в Геттінгені був відкритий Інститут математичної статистики в області біології імені Фелікса Бернштейна.[11]

Основні праці[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Теорема Кантора — Бернштейна

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www-history.mcs.st-andrews.ac.uk/Biographies/Bernstein_Felix.html
  2. http://www.catalogus-professorum-halensis.de/bernsteinfelix.html
  3. а б http://www.learn-math.info/historyDetail.htm?id=Bernstein_Felix
  4. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #116147423 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. ISNI — 2012.
  6. а б http://www-history.mcs.st-and.ac.uk/Biographies/Bernstein_Felix.html
  7. http://www-history.mcs.st-and.ac.uk/Countries/Germany.html
  8. а б в Архів історії математики Мактьютор
  9. а б в г д Д. О'Конар, І. Робертсон (2008). Фелікс Бернштейн. Архів математики MacTutor (en) (Університет Сент-Ендрюс). Процитовано 16 May 2018. 
  10. а б Євген Беркович (2008). Справа Фелікса Бернштейна, або Теорія анти-відносності. Нотатки з єврейської історії (ru). Процитовано 16 May 2018. 
  11. Аксел Мунк (2014). Прес-реліз: Математична статистика в області наук про життя. Георг-Аугуст-Университет Гёттинген (en) (232). Процитовано 16 May 2018. 

Джерела[ред. | ред. код]