Георг Кантор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Георг Кантор
нім. Georg Cantor
Georg Cantor2.jpg
Ім'я при народженні нім. Georg Ferdinand Ludwig Philipp Cantor
Народився 19 лютого (3 березня) 1845(1845-03-03)
Санкт-Петербург, Росія
Помер 6 січня 1918(1918-01-06) (72 роки)
Галле, Німеччина
·гострий інфаркт міокарда
Місце проживання Росія (1845–1856),
Німеччина (1856–1918)
Країна Flag of Germany (1867–1918).svg Німецький рейх
Національність євреї
Діяльність математик, філософ, викладач університету
Alma mater ETH Цюрих, Берлінський університет
Галузь теорія множин і математика
Заклад Університет Мартіна Лютера
Ступінь доктор філософії[1] (1867) і габілітація (1869)
Науковий керівник Карл Веєрштрас, Ернст Едуард Куммер
Аспіранти, докторанти Alfred Barneckd[2]
Членство Леопольдина, Геттінгенська академія наук, Королівське товариство Единбурга[3], Лондонське математичне товариство[3] і Q106178641?
Відомий завдяки: теорія множин
Брати, сестри Constantin Cantord і Sophie Nobilingd
У шлюбі з Vally Cantord
Нагороди

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Георг Кантор у Вікісховищі
Кантор Георг

Ге́орг Фердина́нд Лю́двіг Філіпп Ка́нтор (нім. Georg Cantor; 19 лютого (3 березня) 1845(18450303), Санкт-Петербург — 6 січня 1918, Галле (Заале)) — німецький математик.

Діяльність[ред. | ред. код]

Вчився в Дармштадті, Федеральній вищій технічній школі в Цюриху, університеті в Геттінгені і захистив дисертацію в університеті Берліна. Його вчителями були Карл Веєрштрас, Ернст Едуард Куммер і Леопольд Кронекер. Став членом Геттінгенської академії наук.

У 1879—1913 роках займав кафедру математики в університеті в Галле. 1891 року заснував Союз німецьких математиків і став його президентом. Кантор вважається засновником теорії множин і зробив великий внесок у сучасну математику. Йому належить така характеристика поняття «множина»: це об'єднання певних, різних об'єктів, званих елементами множини, в єдине ціле.

Протягом довгого часу Кантор намагався спростувати континуум-гіпотезу. Попри значні зусилля, це йому не вдавалося (пізніше було встановлено, що в рамках прийнятої системи аксіом це зробити неможливо). Цей факт, а також вороже ставлення до його ідей з боку інших математиків призвели до того, що з 1884 року у Кантора почалися періоди глибокої депресії. Через декілька років Кантор перестав займатися математикою. Помер він у психіатричній клініці в Галле.

Об'єкти, названі на честь Кантора[ред. | ред. код]

  • Канторова множина — континуальна множина нульової міри на відрізку;
  • Функція Кантора (Канторові сходи);
  • Нумеруюча функція Кантора — відображення декартового ступеня множини натуральних чисел в само себе;
  • Теорема Кантора про те, що потужність множини всіх підмножин даної множини строго більша потужності самої множини;
  • Теорема Кантора — Бернштейна про рівнопотужність множини A і B за умови рівнопотужності A підмножині B і рівнопотужності B підмножині A;
  • Теорема Кантора — Гейне про рівномірну неперервність неперервної функції на компакті;
  • Теорема Кантора — Бендиксона
  • Медаль Кантора — математична нагорода, що вручається Німецьким математичним товариством;

а також інші математичні об'єкти.

Твори[ред. | ред. код]

  • Gesammelte Abhandlungen und philosophischen Inhalts / Hrsg. von E. Zermelo. B., 1932
  • Труды по теории множеств. М., 1985.

Див. також[ред. | ред. код]

  • 16246 Кантор — астероїд, названий на честь вченого.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Пуркет В., Ильгаудс Х. И. «Георг Кантор». Харьков. 1991.
  • Флоренский П. А. «О символах бесконечности (Очерк идей Г. Кантора)» // Сочинения в 4 т. М., 1994—1999, т. 1, с. 79-128.
  • Катасонов В. Н. «Боровшийся с бесконечным: Философско-религиозные аспекты генезиса теории множеств Г.Кантора». М., 1999.

Посилання[ред. | ред. код]