Фелікс Кляйн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фелікс Кляйн
Felix Christian Klein
Ім'я при народженні нім. Felix Christian Klein
Народився 25 квітня 1849(1849-04-25)
Дюссельдорф
Помер 22 червня 1925(1925-06-22) (76 років)
Геттінген
Поховання
Країна Німецька імперія Німецька імперія
Національність німець
Діяльність математик, історик математики, викладач університету, політик, видавець
Alma mater Боннський університет
Галузь математика, геометрія
Заклад Ерлангенский університет,
Вища технічна школа в Мюнхені,
Лейпцизький університет,
Геттінгенський університет
Посада member of the Prussian House of Lordsd
Вчене звання професор
Науковий керівник Юліус Плюккер
Відомі учні Ernesto Pascald
Вальтер фон Дік
Theodor Moliend
Аспіранти, докторанти Фердинанд фон Ліндеман[1]
Carl Gustav Axel Harnackd[2]
Ludwig Bieberbachd[3]
Адольф Гурвіц[4]
Grace Chisholm Youngd[5]
Максим Бохер[5]
Oskar Bolzad[6]
Max Brücknerd[5]
Френк Нельсон Коул[5]
Friedrich Dingeldeyd[5]
Friedrich Engeld[5]
Ernst Fiedlerd[7][5]
Henry Burchard Fined[5]
Otto Fischerd[5]
August Föppld[8]
Erwin Finlay-Freundlichd[5]
Роберт Фріке[5]
Philipp Furtwänglerd[9]
Georg Helmd[5]
Edward Kasnerd[5]
Conrad Heinrich Müllerd[5]
Островський Олександр Маркович[5]
Erwin Papperitzd[5]
Julio Rey Pastord[5]
Hermann Rothed[5]
Friedrich Schillingd[5]
Victor Schlegeld[5]
Virgil Snyderd[5]
Otto Stauded[5]
Вальтер фон Дік[10]
Adolf Weilerd[11]
Max Winkelmannd[12][5]
Alexander Wittingd[13]
Karl Rohnd[14]
Henry Seely Whited[15]
Edward Burr Van Vleckd
Anton Aloys Timped[5]
Reinhold Müllerd[5]
Mary Frances Winston Newsond[5]
Karl Wieghardtd[5]
Paul Friedrich Biedermannd[5]
Josef Diekmannd[5]
Wilhelm Braund[5]
Ludwig Wedekindd[5]
Joseph Giersterd[5]
Ernst Julius Martin Langed[5]
Guido Weicholdd[5]
Paul Domschd[5]
Georg Friedrichd[5]
Paul Gustav Heinrich Nimschd[5]
Richard Olbrichtd[5]
Willibald Reichardtd[5]
Johannes Schröderd[5]
Henry Dallas Thompsond[5]
Karl Schellenbergd[5]
Ernst Ritterd[5]
Theodor Glaunerd[5]
Frederick Shenstone Woodsd[5]
Charles Jaccottetd[5]
Wilhelm Ihlenburgd[5]
Wilhelm Behrensd[5]
Paul Pfitznerd[5]
Rudolf Karl Ferdinand Bögerd[5]
Wilhelm Bretschneiderd[5]
Bernhard Oscar Herrmannd[5]
Gustav Bergerd[5]
Rudolf Besserd[5]
Членство Саксонська академія наук
Леопольдина[16]
Геттінгенська академія наук
Петербурзька академія наук
Угорська академія наук
Лондонське королівське товариство[17]
Нідерландська королівська академія наук
Національна академія деї Лінчеї
Американська академія мистецтв і наук[16]
Баварська академія наук[16]
Російська академія наук
Прусська академія наук[18]
Саксонська академія наук
Національна академія наук Італіїd
Національна академія наук США
Туринська академія наук[19]
Асоціація німецьких інженерівd
German Mathematical Societyd
Війна французько-прусська війна
Відомий завдяки: «Ерлангенська програма»
У шлюбі з Anna Kleind
Нагороди
орден Максиміліана «За досягнення в науці та мистецтві»
медаль Коплі
Орден Pour le Mérite в галузі мистецтв і науки

медаль де Моргана (1893)

Ackermann–Teubner Memorial Awardd (1914)

іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (10 грудня 1885)


Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Фелікс Кляйн у Вікісховищі

Фелікс Християн Кляйн (нім. Felix Christian Klein; 25 квітня 1849 — 22 червня 1925) — німецький математик, відомий своїми роботами з теорії груп, теорії функцій, неевклідової геометрії, а також про зв'язки між геометрією і теорією груп. Його «Ерлангенська програма» 1872 року, що класифікувала різні геометрії на основі їхніх груп симетрії, справила значний вплив на більшу частину тодішніх математиків.

Біографія[ред. | ред. код]

Фелікс Кляйн народився в Дюссельдорфі, в родині чиновника. Закінчив гімназію в Дюссельдорфі, потім навчався математики та фізики в Боннському університеті. Спочатку планував стати фізиком. У цей час Юліус Плюккер завідував відділенням математики та експериментальної фізики в Бонні, і Кляйн став його асистентом. Однак головним інтересом Плюккера була геометрія. Під його керівництвом Кляйн став доктором в 1868.

У 1868 Плюккер помер. Кляйн здійснює поїздку по Німеччині, знайомиться з Клебшем та іншими великими математиками. Особливий вплив на нього зробив Софус Лі.

У 1870, в самий невдалий час — назріває франко-прусська війна, разом з Лі приїжджає в Париж, де знайомиться з Дарбу і Жорданом. Після початку війни повертається до Німеччини, де мало не стає жертвою супутника війни — епідемії тифу.

У 1872 Кляйн стає професором Ерлангенского університету, за рекомендацією Клебша. Публікує знамениту «Ерлангенську програму» і відразу здобуває загальноєвропейське визнання.

У 1875 Кляйн — професор Вищої технічної школи в Мюнхені. Одружується на Анні Гегель, онучці знаменитого філософа.

Спільно з Адольфом Маєром стає головним редактором журналу «Mathematische Annalen» (1876).

У 1880 переходить в Лейпцизький університет.

У 1882—1884 Кляйн серйозно хворіє з причини перевтоми. Кляйн переорієнтує свою гігантську енергію на педагогічну та громадську роботу.

У 1888 обіймає посаду професора Геттінгенського університету. Став членом Геттінгенської академії наук. Вів яскраві, глибокі та змістовні факультативні курси з найрізноманітніших предметів, від теорії чисел до технічної механіки. Слухачі курсів його приїжджали з усіх кінців світу.

На початку XX століття Кляйн взяв активну участь в реформі шкільної освіти, автор та ініціатор низки досліджень стану справ з викладанням математики в різних країнах.

Кляйн сприяв створенню при Геттінгенському університеті системи науково-дослідних інститутів для прикладних досліджень в самих різних технічних областях. Брав участь у виданні повного зібрання творів Гауса і першої Математичної енциклопедії. Представляв Геттінгенський університет в парламенті. Треба відзначити, що з початком Першої світової війни Кляйн не брав участі в численних тоді шовіністичних акціях.

У 1924 було широко відзначено 75-річчя Кляйна. У наступному році ті ж газети опублікували його некролог.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Фелікс Кляйн

До середини XIX століття геометрія розділилася на безліч погано узгоджених розділів: евклідова, сферична, гіперболічна, проективна, афінна, ріманова, багатовимірна, комплексна тощо; на рубежі століть до них додалися ще неевклідова геометрія і топологія.

Кляйну належить ідея алгебраїчної класифікації різних галузей геометрії згідно з тими класами перетворень, які для цієї геометрії дають «рівні» фігури. Точніше кажучи, один розділ геометрії відрізняється від іншого тим, що їм відповідають різні групи перетворень простору, а об'єктами вивчення виступають інваріанти таких перетворень.

Наприклад, класична евклідового геометрія вивчає властивості фігур і тіл, що зберігаються при рухах без деформації; їй відповідає група, що містить обертання, перенесення і їхні поєднання. Проективна геометрія може вивчати конічні перетини, але не має справи з колами або кутами, тому що кола і кути не зберігаються за проективних перетвореннь. Топологія досліджує інваріанти довільних неперервних перетворень (до речі, Кляйн відзначив це ще до того, як народилася топологія). Вивчаючи алгебраїчні властивості груп перетворень, ми можемо відкрити нові глибокі властивості відповідної геометрії, а також простіше довести старі. Приклад: медіана є афінний інваріант; якщо в рівносторонньому трикутнику медіани перетинаються в одній точці, то і в будь-якому іншому це буде вірно, тому що будь-який трикутник можна афінним перетворенням перевести в рівносторонній і назад.

Кляйн висловив всі ці ідеї у виступі 1872 «Vergleichende Betrachtungen tiber neuere geometrische Forschungen» («Порівняльний розгляд нових геометричних досліджень»)[20], що отримав назву «Ерлангенської програми». Вона привернула увагу математиків всієї Європи тим, що не тільки давала нове подання і предмет геометрії, але і окреслила ясну перспективу подальших досліджень. На новому рівні повторилося відкриття Декарта: алгебризація геометрії дозволила отримати результати, для старих інструментів вкрай важкі або зовсім недосяжні. Вплив «Ерлангенської програми» на подальший розвиток геометрії був надзвичайно великий.

Пляшка Кляйна

У наступні 3 роки Кляйн опублікував понад 20 робіт з неевклідової геометрії, теорії груп Лі, теорії багатогранників і еліптичних функцій. Одним з найважливіших його досягнень стало перше доведення несуперечності геометрії Лобачевського; для цього він збудував її інтерпретацію в евклідовому просторі (дивись модель Кляйна). Він побудував приклад односторонньої поверхні — «пляшку Кляйна».

Могила Кляйна та його дружини Ганни, Геттінген.

Кляйн надрукував низку робіт про рішення рівнянь 5-го, 6-го і 7-го ступенів, про інтегрування диференціальних рівнянь, про абелеві функції, про неевклідові геометрії. Його праці друкувалися головним чином у «Mathematische Annalen», редактором яких він з 1875 був разом з Адольфом Маєром. Пізніше він досліджував автоморфні функції, теорію дзиґи.

Лекції Кляйна користувалися великою популярністю, багато з них були неодноразово перевидані і перекладені багатьма мовами. Він також опублікував кілька монографій з аналізу, які зводять воєдино досягнуті на той момент результати.

Ще за життя Кляйна вийшов тритомник його Зібрання творів.

Роботи[ред. | ред. код]

Статті[ред. | ред. код]

Лекції з загальних питань[ред. | ред. код]

  • Том первый. М.-Л., ГОНТИ, 1937, 432 с.
  • Том второй. М.-Ижевск, 2003, 239 с.

Лекції з геометрії[ред. | ред. код]

Лекції з алгебри і теорії чисел[ред. | ред. код]

Лекції з теорії функцій[ред. | ред. код]

  • Felix Klein, Лекції з геометричної теорії функцій. Геттинген, зимовий семестр 1880/81

Лекції з механіки[ред. | ред. код]

  • Ф. Кляйн. Математическая теория волчка. М.-Ижевск, 2003, 69 с.
  • Felix Klein, Arnold Sommerfeld. Ueber die Theorie des Kreisels. 1897—1910. Heft 1-2, Heft 3-4.

Названі на честь Кляйна[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

  • 12045 Кляйн — астероїд, названий на честь науковця.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  2. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  3. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  4. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  5. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш ащ аю ая ба бб бв бг бд бе Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  6. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  7. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  8. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  9. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  10. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  11. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  12. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  13. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  14. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  15. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  16. а б в https://timenote.info/de/Felix-Klein
  17. https://catalogues.royalsociety.org/CalmView/Record.aspx?src=CalmView.Persons&id=NA5396&pos=1
  18. https://www.bbaw.de/die-akademie/akademie-historische-aspekte/mitglieder-historisch/historisches-mitglied-felix-klein-1395
  19. https://www.accademiadellescienze.it/accademia/soci/Felix-Klein
  20. Ерлангенська програма німецькою[недоступне посилання з травня 2019]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Яглом И. М. Феликс Кляйн и Софус Ли. Москва: Знание, 1977.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фелікс Кляйн