Чорна археологія
.jpg)
Чо́рна археоло́гія — незаконне проведення археологічних розвідок, незаконне проведення пошукових робіт на об'єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини.
Словосполучення «чорна археологія» є неофіційним, але широко вживаним поняттям. Зі справжньою археологією вона має мало спільного — археологічні знахідки вилучені із місць їх першопочаткового знаходження хоч і не втрачають свою мистецьку чи культурну цінність, проте втрачають свою наукову значимість, адже проводяться без належної наукової фіксації.[1][2][3] По суті, така діяльність зводиться до пошуку скарбів.
Поява самого терміну «чорна археологія» на заміну «копачам», «шукачам скарбів» тощо пояснюється зміною предмету пошуків. Якщо шукачі скарбів полювали за речами, цінними з точки зору сучасної їм культури (як то вироби з дорогоцінних металів, твори мистецтва тощо), то сучасні чорні археологи не гребують тими знахідками, що цікавили раніше лише справжніх археологів. Справа, звісно, не в шукачах, які як були грабіжниками могил, так, по суті, ними і залишилися, а в тому, що змінився попит. Розвиток науки, розуміння цінності артефактів минувшини призвели до того, що керамікою, іржавою зброєю, грубими статуетками з простих матеріалів тощо почали цікавитися приватні колекціонери. Цей попит і породив чорну археологію.
Формальною ознакою чорної археології є її незаконність та аматорський характер — відсутність дозволу на розкопки, а також те, що розкопки не завжди проводять спеціалісти. Але відмінність полягає в самій суті — метою археології як науки є вивчення історії, отримання відомостей про минуле через вивчення давніх пам'яток, у той час як чорних археологів цікавлять лише артефакти минувшини самі по собі зазвичай з корисливою метою. Археологи, проводячи розкопки, збирають величезний масив інформації — місце заходження, супутні знахідки, розташування тощо. Усе це ретельно задокументовується. Розкоп можна зробити лише один раз, і, якщо не зібрати інформацію, яку можна в цей час отримати, вона буде втрачена назавжди. Шукачі ж скарбів шукають лише те, що можна продати, вони марнують навіть ті знахідки, що не мають з їх точки зору цінності, а про документування розкопок і говорити нічого.
В Україні чорна археологія є злочином, регламентованим 298 статтею КК України (незаконне проведення пошукових робіт на об'єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини), ст. 193 КК України (незаконне привласнення особою знайденого чи такого, що випадково опинилося у неї, чужого майна або скарбу, які мають особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність)[4].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Інтерв’ю з Петром Толочком про проблему чорної археології та чорних археологів в Україні. radiosvoboda.org. 14.01.2003.
- ↑ Р. Терпиловський, доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту археології НАНУ: «„Чорна археологія“ — термін, м'яко кажучи, некоректний. Насправді це гробокопство, грабіжництво».
- ↑ Не стріляйте в археологів. Газета «Дзеркало тижня. Україна».
- ↑ Стаття Стаття 298. Кримінальний кодекс України.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ruslan Bortnik. До питання про археологічні скарби України
- НЕ СТРІЛЯЙТЕ В АРХЕОЛОГІВ. Газета «Дзеркало тижня. Україна». 26.09.2003.
- Чорна археологія: злочин чи порятунок?. 22.05.2006.
- Найчорнішим «чорним» археологом у нас в Україні є держава?. zik. 22.05.2006.
- Чорні археологи Львова. Карта Львова.
- Инициатива президента Януковича о легализации частных археологических коллекций .... Новости Mail.Ru. 14.11.2011. Архів оригіналу за 16.11.2011. Процитовано 10.02.2012.