Чувирін Михайло Євдокимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чувирін Михайло Євдокимович


 
Партія: Комуністична партія Радянського Союзу
Народження: 28 серпня (9 вересня) 1883
Нижньогородська губернія, Російська імперія
Смерть: 14 вересня 1947(1947-09-14) (64 роки)
Москва, Російська РФСР, СРСР

Чувирін Михайло Євдокимович (28 серпня [9 вересня] 1883(18830909)[1], поблизу станції Мохові Гори Нижньогородської губернії, тепер Нижньогородська область, Російська Федерація — 14 вересня 1947, Москва) — комуністичний діяч, голова виконавчого комітету (19 вересня 1932 — березень 1933) Донецької обласної ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Член ЦК КП(б)У в грудні 1925 — травні 1937 р. Кандидат у члени Політбюро ЦК КП(б)У в листопаді 1927 — листопаді 1929 р. Член Політбюро ЦК КП(б)У в листопаді 1929 — травні 1936 р. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у грудні 1927 — червні 1930 р. Член ЦК ВКП(б) у липні 1930 — березні 1939 р.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 28 серпня (9 вересня) 1883(18830909) року в родині селянина-дрібного службовця. Закінчив церковнопарафіяльну школу. Трудову діяльність розпочав у 1895 році учнем токаря на Ташинському і Сормовському заводах Нижньогородської губернії. У 1902 році, працюючи на Сормівському заводі, брав активну участь у роботі робітничих марксистських гуртків.

Член РСДРП(б) з 1903 року.

У 1904 році ув'язнений і висланий в Уссурійський край. У 1909—1917 роках провадив партійну роботу в Нижньому Новгороді, Петрограді, Києві, Пскові та інших містах.

У 1918—1919 роках — голова Арзамаського комітету РКП(б), начальник Арзамаського військово-революційного штабу і військовий комісар Арзамаського повіту Нижньогородської губернії. У 1919 році перебував у Червоній армії. У 1919—1921 роках — на партійній і військовій роботі в Симбірську. З 1922 року — в Україні.

У 1922—1923 роках — відповідальний секретар Кобеляцького повітового комітету КП(б)У Полтавської губернії. У 1923—1924 роках — відповідальний секретар Красноградського окружного комітету КП(б)У. У 1924 році — секретар партійної колегії та голова Полтавської губернської контрольної комісії КП(б)У.

У 1924 — вересні 1927 року — відповідальний секретар Криворізького окружного комітету КП(б)У.

У вересні 1927 — червні 1929 року — відповідальний секретар Луганського окружного комітету КП(б)У[2].

У 1925—1937 роках — член ЦК КП(б)У, у 1927—1929 роках — кандидат у члени Політбюро ЦК КП(б)У, у 1929—1936 роках — член Політбюро ЦК КП(б)У.

У червні 1929 — липні 1932 року — голова Всеукраїнської Ради професійних спілок (ВУРПС), член її Президії.

З 22 липня до 19 вересня 1932 року — відповідальний секретар Донецького обласного комітету КП(б)У. З 19 вересня 1932 до березня 1933 року — голова виконавчого комітету Донецької обласної ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. З березня 1933 року працював секретарем Донецького обласного комітету КП(б)У[3].

У період його роботи велося масштабне промислове будівництво. Будувалися Новокраматорський машинобудівний завод, Маріупольський металургійний завод «Азовсталь», коксохімічні заводи в Сталіно, Горлівці, Макіївці.

У лютому 1933 — 1936 року — голова Всеукраїнської Ради професійних спілок (ВУРПС).

У 1936 році був підкликаний у Москву, працював у ВЦРПС. У 1936—1938 роках — голова ЦК профспілки робітників електропромисловості. У 1938—1946 роках — керівник ревізійної групи ВЦРПС.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]