Задіонченко Семен Борисович

Задіонченко Семен Борисович
Народився	10 (22) червня 1898 Ржищів, Київський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер	19 листопада 1972(1972-11-19) (74 роки) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Діяльність	державний діяч, політик, військовослужбовець
Знання мов	російська
Членство	ЦК КПРС
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	КПРС
Нагороди

Задіо́нченко Семе́н Бори́сович (Зайо́нчик Шимо́н Бо́рухович) (10 (22) червня 1898, Ржищів, Київська губернія — 19 листопада 1972(1972-11-19), Москва) — радянський і партійний діяч, 1-й секретар Дніпропетровського обкому КП(б)У. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання. Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання. Член ЦК КП(б)У (1938–1949). Кандидат в члени Політичного бюро ЦК КП(б)У (червень 1938 — січень 1949). Член ЦК ВКП(б) (березень 1939 — жовтень 1952).

Біографія

Народився 10 (22) червня 1898(18980622) року в містечку Ржищів Київської губернії, тепер Кагарлицького району Київської області (за іншими даними — у місті Кременчуці) у родині робітника-слюсаря. У 1914 році закінчив Кременчуцьке ремісничо-технічне училище. У жовтні 1914 — листопаді 1916 року — слюсар, помічник машиніста тютюново-махорочної фабрики Гурарія в місті Кременчуці.

З листопада 1916 по грудень 1917 року служив у російській царській армії рядовим 326-го піхотного полку.

У січні — березні 1918 року — червоногвардієць 2-го летючого Кременчуцького загону. У березні — липні 1918 року — командир роти 1-го пролетарського Харківського полку Червоної гвардії. У липні — серпні 1918 року — на лікуванні в санітарному госпіталі-поїзді Червоної гвардії. У серпні 1918 — червні 1920 року — комендант, політичний комісар 512-го санітарного поїзду 9-ї армії РСЧА.

Член РКП(б) з вересня 1919 року.

У червні 1920 — січні 1921 року — військовий комісар 3-го зведеного евакуаційного госпіталю 9-ї армії РСЧА. У січні 1921 — грудні 1922 року — військовий комісар Армавірського і Краснодарського ветеринарних лазаретів. У грудні 1922 — червні 1923 року — військовий комісар ветеринарного управління 9-го корпусу Північно-Кавказького військового округу. У червні 1923 — вересні 1925 року — військовий комісар ветеринарного управління Туркестанського фронту.

У вересні 1925 — березні 1929 року — інструктор, завідувач операціями відділу конярства Всеросійського правління сільськогосподарської кооперації і тваринництва у Москві. У березні 1929 — січні 1930 року — завідувач оперативного відділу Кубанської окружної «Тваринницької спілки» в місті Краснодарі. У лютому — червні 1930 року — директор м'ясорадгоспу «Скотар» Кустанайського округу Казахської АРСР. У червні 1930 — січні 1931 року — заступник начальника управління кадрів Всесоюзного об'єднання м'ясорадгоспів «Скотар» у Москві.

У січні 1931–1934 році — завідувач Організаційного відділу, заступник голови Бауманської районної ради міста Москви. 14 січня 1934 — 21 квітня 1936 року — голова Бауманської районної ради міста Москви.

У квітні 1936 — серпні 1937 року — 1-й секретар Бауманського районного комітету ВКП(б) міста Москви.

У серпні 1937 — лютому 1938 року — заступник голови Ради Народних Комісарів РРФСР.

24 лютого 1938 — червні 1938 року — виконувач обов'язків 1-го секретаря Дніпропетровського обласного комітету КП(б) України

У червні 1938 — липні 1941 року — 1-й секретар Дніпропетровського обласного комітету КП(б) України. 26 червня 1938 року був обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання від Червоногвардійської міської виборчої округи Дніпропетровської області.

У липні — листопаді 1941 року — член Військової ради Південного фронту. З 13 вересня 1941 року — 1-й секретар Сталінського обласного комітету КП(б) України.

У листопаді 1941 — грудні 1942 року — начальник Політичного управління Народного комісаріату землеробства СРСР.

У грудні 1942 — лютому 1943 року — 1-й секретар Башкірського обласного комітету ВКП(б). У січні 1943 — квітні 1946 року — 1-й секретар Кемеровського обласного комітету ВКП(б).

У травні 1946 — серпні 1948 року — інспектор ЦК ВКП(б). У серпні — вересні 1948 року — завідувач відділу важкої промисловості ЦК ВКП(б). У вересні 1948 — квітні 1951 року — 1-й заступник міністра заготівель СРСР.

У квітні 1951 — травні 1952 року — інспектор ЦК ВКП(б). У травні 1952 — травні 1953 року — завідувач підвідділу Відділу партійних, профспілкових і комсомольських органів ЦК ВКП(б) — КПРС. У травні 1953 — серпні 1954 року — завідувач Сектору територіальних парторганізацій Відділу партійних, профспілкових і комсомольських органів. ЦК КПРС. У серпні 1954 — грудні 1957 року — інспектор ЦК КПРС.

З січня 1958 року — на пенсії в місті Москві. Похований у Москві на Новодівочому цвинтарі.

Нагороди

• три ордени Леніна (7.02.1939, 1943, 31.03.1945)
• орден Червоної Зірки
• медалі.

Посилання

• Довідник з історії Компартії та Радянського Союзу [Архівовано 30 квітня 2010 у Wayback Machine.]

Джерела

• Задіонченко Семен Борисович: облікова картка депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 3, арк. 248.
• Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 48.
• Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР] : газета. — 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.