Щербаков Олександр Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Сергійович Щербаков
рос. Александр Сергеевич Щербаков
Щербаков Олександр Сергійович.jpg
Народився 27 вересня (10 жовтня) 1901(1901-10-10)
Руза, Московська губернія, Російська імперія
Помер 12 травня 1945(1945-05-12) (43 роки)
Москва, РРФСР, СРСР
·гострий інфаркт міокарда
Поховання Некрополь біля Кремлівської стіни
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Національність росіянин
Діяльність політичний діяч
Alma mater Інститут червоної професури
Володіє мовами російська
Учасник Громадянська війна в Росії і німецько-радянська війна
Членство Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу
Посада - депутат Верховної Ради СРСР,
- 1-й секретар Сталінського обкому партії
- начальник Радінформбюро
- тощо
Військове звання CCCP army Rank general-polkovnik infobox.svg Генерал-полковник
Партія ВКП(б)
Нагороди
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Суворова I ступеня Орден Кутузова I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня

Олександр Сергійович Щербаков (27 вересня [10 жовтня] 1901(19011010), Руза, Московська губернія, Російська імперія — 10 травня 1945, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський партійний і державний діяч, секретар ЦК ВКП(б). У 1942–1943 роках заступник наркома оборони СРСР, голова Ради військово-політичної пропаганди, начальник Радінформбюро. З червня 1942 року — начальник Головного політичного управління РСЧА, генерал-полковник (1943). Член ЦК КП(б)У в червні 1938 — травні 1940 р. Член Політичного бюро ЦК КП(б)У в червні — грудні 1938 р. Член ЦК ВКП(б) в березні 1939 — травні 1945 р. Член Організаційного бюро ЦК ВКП(б) в березні 1939 — травні 1945 р. Кандидат у члени Політичного бюро ЦК ВКП(б) в лютому 1941 — травні 1945 р. Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання, член Президії Верховної Ради УРСР 1-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в місті Рузі Московської губернії в родині робітника. Трудову діяльність розпочав у 1912 році в місті Рибінську Ярославської губернії носієм газет, потім був учнем та фальцювальником в друкарні, працював на залізниці.

У 1917—1918 роках — в Червоній гвардії.

Член РКП(б) з 1918 року.

У 1918—1922 роках — на комсомольській роботі в місті Рибінську; інструктор-організатор ЦК РКСМ; відповідальний секретар районного комітету РКСМ у місті Ташкенті, завідувач інструкторського відділу ЦК РКСМ.

З 1921 по 1924 рік навчався в Комуністичному університеті (академії) імені Якова Свердлова.

У 1924—1929 роках — завідувач організаційного відділу Сормовського повітового комітету РКП(б) Нижньогородської губернії; секретар Береговського районного комітету РКП(б) міста Нижнього Новгорода; відповідальний редактор газети «Нижегородская коммуна»; завідувач агітаційно-пропагандистського відділу Нижньогородського губернского комітету ВКП(б).

У 1929—1930 роках — відповідальний секретар Муромського окружного комітету ВКП(б).

У 1930—1932 роках навчався в Інституті червоної професури в Москві.

У 1932–1936 роках працював в апараті ЦК ВКП(б), «кадровий апаратник»: у 1932—1934 роках — заступник завідувача організаційно-інструкторського відділу ЦК ВКП(б), у 1934—1935 роках — заступник завідувача відділу культури і пропаганди ленінізму ЦК ВКП(б), у травні 1935–1936 роках — завідувач відділу культурно-просвітницької роботи ЦК ВКП(б).

Одночасно з 1934 по 1936 рік — 1-й секретар Правління Спілки письменників СРСР.

15 червня 1936 — 6 червня 1937 року — 2-й секретар Ленінградського обласного комітету ВКП(б).

22 червня — жовтень 1937 — виконувач обов'язків 1-го секретаря Східно-Сибірського обласного комітету ВКП(б). У жовтні — грудні 1937 — виконувач обов'язків 1-го секретаря Іркутського обласного комітету ВКП(б). У грудні 1937 — травні 1938 — 1-й секретар Іркутського обласного комітету ВКП(б).

З 8 квітня по 9 червня 1938 року був 1-м секретарем (Донецького) обласного комітету КП(б)У. З 9 червня до 12 листопада 1938 року — 1-й секретар Сталінського обласного комітету КП(б)У. Брав участь у репресіях, очолював «трійки».

З 1938 — депутат Верхової Ради УРСР 1-го скликання.

З 2 листопада 1938 по 10 травня 1945 року — 1-й секретар Московського обласного і міського комітетів ВКП(б).

З 5 травня 1941 по 10 травня 1945 року — секретар ЦК ВКП(б).

З червня 1942 по 10 травня 1945 року — начальник Головного політичного управління РСЧА, начальник Радінформбюро.

4 червня 1942 року — 20 травня 1943 року — заступник наркома оборони СРСР, голова Ради військово-політичної пропаганди.

У 1943—1945 завідував відділом міжнародної інформації ЦК ВКП(б).

10 травня 1945 помер від зупинки серця, як наслідок важкого алкогольного отруєння у Москві. Похований у Некрополі Кремлівської стіни.

У 1952–1953 була сфабрикована так звана «справа лікарів», частина з них звинувачувалася, зокрема, в тому, що довели Щербакова до смерті неправильним лікуванням.

Родина[ред. | ред. код]

Сини: Щербаков Олександр Олександрович (1925—2013) — льотчик-випробувач, Герой Радянського Союзу,

Щербаков Костянтин Олександрович (нар. 1938) — радянський і російський журналіст і письменник,

Щербаков Іван Олександрович (нар. 1944) — науковець-фізик, директор інституту загальної фізики імені О. М. Прохорова.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

На честь Щербакова у 1946—1957 називалося місто Рибінськ, РРФСР, де він недовгий час працював і московська станція метро, з 1990 називається «Олексіївська».

У Москві планувалося відкрити пам'ятник Щербакову біля Стрітенських воріт, однак за Хрущова ці плани були скасовані, а згодом у 1975 на цьому місці встановлено пам'ятник Надії Крупській.

На честь Щербакова названий Центральний парк культури і відпочинку імені О. С. Щербакова в Донецьку[1], вулиці в Пермі, Свердловську, Санкт-Петербурзі, Липецьку.

Примітки[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Парсенюк Б. Сталінські губернатори // Донеччина. — 2002. — 24 жовт.
  • Пупышев Н. А. С. Щербаков // Комиссары: Сб. — М.: Мол. гвардия, 1988. — С. 348–397.
  • Пупышев Н. В. В памяти и в сердце. — М.: Воениздат, 1986. — 279 с.
  • Пупышев Н. В. Из воспоминаний о А. С. Щербакове // Дружба народов. — 1985. — № 2. — С. 162–174.
  • Щербаков Александр Сергеевич // БСЭ. — 3-е изд. — М., 1978. — Т. 29. — С. 535–536.
  • Щербаков Александр Сергеевич // Известия ЦК КПРС. — 1990. — № 7. — С. 133–143.
  • Щербаков Александр Сергеевич // Рад. ецикл. історії України. — К., 1972. — Т. 4. — С. 538–539.
  • Щербаков Александр Сергеевич: [Сов. гос. и парт. деятель, 1901–1945: Некролог] // Соц. Донбасс. — 1945. — 12 мая.
  • Щербаков Олександр Сергійович // УРЕ. — К., 1964. — Т. 16. — С. 405.
  • Щербаков Александр Сергеевич // УСЭ. — К., 1985. — Т. 12. — С. 389.
  • Ясенов Е. Наша область начиналась на бумаге // Золотой Скиф. — 2002. — № 1. — С. 67.

Література[ред. | ред. код]

  • Залесский К. А. Империя Сталина. Биографический энциклопедический словарь. Москва, Вече, 2000.