Дегтярьов Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Іванович Дегтярьов
рос. Владимир Иванович Дегтярёв
Володимир Іванович Дегтярьов
Перший секретар Донецького обкому партії
11 липня 1963 — 6 січня 1976
Попередник: Ляшко Олександр Павлович
Спадкоємець: Качура Борис Васильович
 
Партія: КПРС
Освіта: Московський гірничий інститут
Народження: 19 серпня 1920(1920-08-19)
Ставрополь
Смерть: 16 жовтня 1993(1993-10-16) (73 роки)
Київ
Похований: Байкове кладовище
Нагороди:
Герой Соціалістичної Праці — 1957
Орден Леніна — 1957 Орден Леніна — 1966 Орден Леніна — 1970
Орден Леніна — 1973 Орден Трудового Червоного Прапора — 1947 Орден Дружби народів  — 1973

Медіафайли у Вікісховищі?

Володимир Іванович Дегтярьов (рос. Владимир Иванович Дегтярёв; 19 серпня 1920, Ставрополь — 16 жовтня 1993, Київ) — інженер, радянський державний діяч, Герой Соціалістичної Праці (26.04.1957). Член ЦК КПУ (в 1966–1976 роках). Кандидат у члени Політбюро ЦК КП України (у березні 1966 — березні 1971). Член Політбюро ЦК КП України (у березні 1971 — січні 1976). Член ЦК КПРС (у 1966–1976 роках). Депутат Верховної Ради УРСР 8—11-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 6—9-го скликань.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 19 серпня 1920 року в родині робітника-залізничника в місті Ставрополі. Закінчив середню школу.

У 19381942 роках навчався в Московському гірничому інституті.

У 19421944 роках — начальник дільниці вентиляції шахти № 7 тресту «Хакасвугілля» (Черногорськ, Красноярського краю).

У січні 19441946 роках — начальник дільниці, помічник головного інженера шахти «Неждана» тресту «Шахтантрацит» (Ростовська область).

Член ВКП(б) з 1945 року.

У 19461948 роках — головний інженер шахти № 15-16 тресту «Гуковвугілля» (Ростовська область).

У 19481950 роках — головний інженер шахти № 1 «Центральна» тресту «Красноармійськвугілля» (Сталінська область). У 19501953 роках — начальник шахти № 1 «Центральна» тресту «Красноармійськвугілля» (Сталінська область).

У 19531957 роках — керуючий тресту «Чистяковантрацит» (Сталінська область).

У 19571962 роках — секретар Сталінського обласного комітету КП України.

У 1962 – січні 1963 року — голова Ради народного господарства Донецького економічного адміністративного району (раднаргоспу).

У січні – липні 1963 року — 2-й секретар Донецького промислового обласного комітету КП України.

11 липня 1963 – 7 грудня 1964 року — 1-й секретар Донецького промислового обласного комітету КП України.

7 грудня 1964 – 6 січня 1976 року — 1-й секретар Донецького обласного комітету КП України.

26 грудня 1975 – 23 січня 1987 року — голова Державного комітету з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірничому нагляду при Раді Міністрів Української РСР.

З січня 1987 року — на пенсії.

Жив у Києві. Помер 16 жовтня 1993 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 1).

Наукові праці[ред. | ред. код]

  • Дегтярев В. И. Исследование и выбор рациональных параметров роторных пневматических двигателей: Автореф. дис… канд. техн. наук / В. И. Дегтярев; Ленингр. горн. ин-т им. В. Алеханова. — Л.: Б. и., 1969. — 24 с.
  • Дегтярев В. И. Производительность труда на шахтах Донбасса / В. И. Дегтярев. — К.: Техніка, 1964. — 153 с.
  • Дегтярев В. И. Сельский слесарь / В. И. Дегтярев. — М.: Колос, 1984. — 127 с.
  • Дегтярьов В. І. У боротьбі за науково-технічний прогрес / В. І. Дегтярьов. — К.: Політвидав, 1972. — 115 с.
  • Дегтярев В. И. Химия — ударный фронт / В. И. Дегтярев. — Донецк: Донбасс, 1964. — 46 с.

Нагороди, пам'ять[ред. | ред. код]

21 листопада 2001 року у Ворошиловському районі Донецька на вулиці Артема (сквер біля ЗОШ № 54) встановлено бронзовий бюст Володимира Дегтярьова. Пам'ятник створено скульптором Юрієм Івановичем Балдіним та архітектором Артуром Львовичем Лукіним. На будівлі Ворошилівського виконкому, в якому він працював, встановлена меморіальна дошка і меморіальна табличка на будівлі магазину «Дончанка».

Donetsk Degtyarev.jpg МД Дегтярьов.JPG Могила Володимира Дегтярьова.JPG
погруддя у Донецьку
меморіальна дошка
надгробний пам'ятник

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Постаті. Нариси про видатних людей Донбасу. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2011. — 216 с.
  • Мазитова, Л. З. В. Дегтярев. Личность на фоне эпохи [Текст]: [истор. очерк] / Л. З. Мазитова. — Донецк: Східний видавничий дім, 2005. — 136 с.
  • Сургай Н. С. Дегтярев Владимир Иванович [Текст] // Сургай Н. С. Выдающиеся горные инженеры и специалисты угольной промышленности Украины / Н. С. Сургай, С. П. Фищенко. — К., 2003. — С. 135.
  • Бабенков А. С. Две незабываемые встречи с [В. И. Дегтяревым] // Бабенков А. С. Как это было (воспоминания и размышления) / А. С. Бабенков. — Донецк: Донеччина, 2003. — С. 9–11.
  • Дегтярев Владимир Иванович // Годы и люди Донетчины / Авт.-сост. В. И. Ляшко. — К.: Скарбниця: Изд. дом «Деловая Украина», 2001. — С. 98–100.
  • Дегтярев Владимир Иванович: [Гос. и полит. деятель, 1920—1993: Некролог] // Жизнь. — 1993. — 20 окт.
  • Зоц И. Он горой стоял за Донбасс // Донбасс. — 2000. — 17 авг.
  • Ильин В. Эту память он заслужил // Донбасс. — 1995. — 19 авг.
  • Кирдода Д. Владимир Дегтярев: знали, любили, помним // Жизнь. — 2006. — 22 авг.
  • Клементьева И. Донбасс и розы он любил… // Веч. Донецк. — 2005. — 20 авг.
  • Мазитова Л. З. В. Дегтярев. Личность на фоне эпохи: Ист. очерк. — Донецк: Схід. вид. дім, 2005. — 136 с.
  • Мармазов Р. Легендарный секретарь // Комс. правда в Украине. — 2003. — 11–18 июля. — С. 28.
  • Попова И. Памятники секретарю обкома // Донец. кряж. — 2001. — 25–31 окт.
  • Савельев В. Судьба, повенчанная с Донбассом // Жизнь. — 1995. — 16 авг.
  • Сургай Н. С. Дегтярев Владимир Иванович // Сургай Н. С. Выдающиеся горные инженеры и специалисты угольной промышленности Украины. — К.: Пульсары, 2003. — С. 135.
  • Третий «дегтяревский» этап (1917—1985 гг.) // Донбасс с высоты свободного полета / Авт. текста В. И. Мозговой. — Донецк, 2003. — С. 114, 176—197.
  • Шевченко В. Феномен В. И. Дегтярева // Коммунист Донбасса. — 2002. — 19 июля.
  • Ясенов Е. Наша область начиналась на бумаге // Золотой Скиф. — 2002. — № 1. — С. 67.