Ляшко Олександр Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Павлович Ляшко
Ляшко Олександр Павлович.jpg
Народився 17 (30) грудня 1915(1915-12-30)
с. Родакове, Слов'яносербський повіт, Катеринославська губернія, тепер Україна
Помер 9 жовтня 2002(2002-10-09) (86 років)
Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність державний діяч
Посада голова Ради Міністрів УРСР
Попередник Володимир Щербицький
Наступник Віталій Масол
Партія Комуністична партія Радянського Союзу

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Олекса́ндр Па́влович Ляшко́ (17 (30) грудня 1915(19151230), с. Родакове, Катеринославська губернія, Російська імперія (нині Луганська область, Україна) — 9 жовтня 2002, Київ, Україна) — український радянський державний діяч, голова Ради Міністрів УРСР (1972—1987), функціонер КПУ. Голова урядової комісії з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1986. Автор трилогії спогадів. Депутат Верховної Ради УРСР 5-го і 7-11-го скликань. Член ЦК КПУ в 1960 — 1990 р. Член Президії-Політбюро ЦК КПУ в липні 1963 — липні 1987 р. Депутат Верховної Ради СРСР 5-11-го скликань. Член ЦК КПРС в 1961 — 1989 р. Член ВКП(б) з 1942 року.


Біографія[ред.ред. код]

Народився 30 грудня 1915 р. в родині робітника-залізничника на станції Родакове Луганської області. Після закінчення школи почав трудовий шлях учнем слюсаря-інструментальника в залізничному депо станції Родакове. Влітку 1931 р. вступив до автошляхового технікуму. У квітні 1935 р. закінчив технікум і почав працювати у великому автогосподарстві Кадіївського коксохімічного заводу: механіком, заступником начальника автобази. У 1936 році прийняв запрошення перейти до обласної школи автомеханіків у місті Артемівську Донецької області, де працював викладачем, завучем.

Влітку 1937 р. вступив до Донецького індустріального інституту. Обрав фах інженера-металурга. Разом з однокурсниками влітку 1941 р. направлений курсантом до 2-го Харківського танкового училища. Після закінчення у 1942 р. училища одержав звання лейтенанта і був направлений на Горьковський автозавод, що перейшов тоді на випуск танків.

Взвод, яким командував О. Ляшко, одержав бойові машини і був перекинутий на Північно-Кавказький фронт. Після вдало організованого ремонту бойової техніки у 1943 році О. Ляшка повернули в танкове училище, де він викладав спеціальні дисципліни до кінця війни.

меморіальна дошка на будівлі ДонНТУ

З 1945 р. працював інженером на Новокраматорському машинобудівному заводі. Водночас без відриву від виробництва навчався в Донецькому індустріальному інституті, який закінчив у 1947 році. З 1947 р. — заступник начальника цеху, заступник директора, з 1951 — парторг ЦК ВКП(б) на Новокраматорському машинобудівному заводі Сталінської області.

У 1952–1954 рр. працював першим секретарем Краматорського міського комітету КПУ Сталінської області. У 1954 р. — в Донецькому обкомі КПУ на посадах секретаря (в 1954-1957), другого секретаря (в 1957-1960) і з березня 1960 р. — першого секретаря Донецького обкому КПУ. У січні-липні 1963 року працював першим секретарем Донецького промислового обкому КПУ.

У 1963 р. запрошений до ЦК Компартії України. До червня 1969 р. працював секретарем (у липні 1963-березні 1966) і другим секретарем (у березні 1966-червні 1969) ЦК КПУ.

20 червня 1969 р. О. Ляшка обрано головою Президії ВР УРСР. Цю посаду він обіймав протягом 1969–1972 рр.

З 9 червня 1972 р. — голова РМ УРСР. У травні 1986 р. О. Ляшко очолив Республіканську урядову комісію з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. 10 липня 1987 р. п'ята сесія ВР УРСР звільнила О. Ляшка від обов'язків голови РМ.

Був одружений на Давидовій Клавдії Андріївні, мав двох дітей — Ляшка Володимира Олександровича та Ляшко Ніну Олександрівну.

Автор трьох книг спогадів: «Путь выживания», «Путь в номенклатуру» (1997), «На ступенях власти» (2001).

Могила Олександра Ляшка

Помер 9 жовтня 2002 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Нагороди, звання, пам'ять[ред.ред. код]

Визнанням заслуг О. Ляшка є указ Президента України від 29 грудня 2000 р. про нагородження його за значний особистий внесок у розвиток економіки, науки і культури України, багаторічну сумлінну працю орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.

О. Ляшко — Герой Соціалістичної Праці (29.12.1985), має також ордени Леніна (1965, 1971, 1973, 1975, 1977, 1985), Трудового Червоного Прапора (1957, 1958), Вітчизняної війни I ступеня (1985), Богдана Хмельницького, «Прапора Угорської народної республіки у лавровому вінку» та 20 медалей.

Основні праці[ред.ред. код]

  • Ляшко А.П. Груз памяти: Трилогия: Воспоминания / А.П.Ляшко. — К.: Деловая Украина, 1997—2001.
    • Кн. 1: Путь выживания. — 1997. — 397 с.
    • Кн. 2: Путь в номенклатуру. — 1997. — 540 с.
    • Кн. 3, ч. 1: На ступенях власти. — 2001. — 389 с.
    • Кн. 3, ч. 2: На ступенях власти. — 2001. — 525 с.
  • Ляшко О. На головному напрямі / О. Ляшко. — К.: Політвидав УРСР, 1962. — 61 с.
  • Ляшко А.П. Украинская Советская Социалистическая Республика / А. П. Ляшко. — М.: Политиздат, 1972. — 127 с.

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.— С. 145.
  • В масштабе эпохи: Современники об А. П. Ляшко / Сост. В. И. Ляшко. — К.: Іррідіум, 2003. — 237 с.
  • Вовенко В. Александр Ляшко: «Хочу увидеть свой народ счастливым» / В. Вовенко // Донбасс. — 2005. — 24 дек. — С. 5.
  • Ляшко Александр Павлович // БСЭ. — 3-е изд. — М., 1974. — Т. 15. — С. 135.
  • Ляшко Александр Павлович: [Гос. и полит. деятель, 1915—2002: Некролог] // Веч. Донецк. — 2002. — 11 окт.; Донбасс. — 2002. — 11 окт.; Жизнь. — 2002. — 11 окт.
  • Ляшко Александр Павлович // Годы и люди Донетчины / Авт.-сост. В. И. Ляшко. — К. : Скарбниця: Изд. дом «Деловая Украина», 2001. — С. 98.
  • Ляшко Александр Павлович // Известия ЦК КПРС. — 1989. — № 2. — С. 80.
  • Ляшко Олександр Павлович // Рад. енцикл. історії України. — К., 1971. — Т. 3. — С. 48—49.
  • Ляшко Александр Павлович // УСЭ. — К., 1981. — Т. 6. — С. 211.
  • Памяти А. П. Ляшко: [Мемориал. доска на здании Ворошилов. района] // Первая линия. — 2003. — 27—30 нояб.
  • Пребывание в Донецкой области [Пред. Совета Министров УССР А. П. Ляшко] // Правда Украины. — 1987. — 3 апр.
  • Пребывание А. П. Ляшко в Донецкой области // Соц. Донбасс. — 1985. — 26 мая.
Попередник: Голови Ради Міністрів УРСР
червень 1972 — липень 1987
Наступник:
Щербицький Володимир Васильович Масол Віталій Андрійович