Ляшко Олександр Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Павлович Ляшко
Ляшко Олександр Павлович.jpg
Народився 17 (30) грудня 1915(1915-12-30)
с. Родакове, Слов'яносербський повіт, Катеринославська губернія, тепер Україна
Помер 9 жовтня 2002(2002-10-09) (86 років)
Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність державний діяч
Посада голова Ради Міністрів УРСР
Попередник Володимир Щербицький
Наступник Віталій Масол
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
Нагороди Орден Леніна, Герой Соціалістичної Праці, орден Отечественной войны I степени і Орден Трудового Червоного Прапора
Commons-logo.svgМедіафайли у Вікісховищі

Олекса́ндр Па́влович Ляшко́ (17 (30) грудня 1915(19151230), с. Родакове, Катеринославська губернія, Російська імперія (нині Луганська область, Україна) — 9 жовтня 2002, Київ, Україна) — український радянський державний діяч, голова Ради Міністрів УРСР (1972—1987), функціонер КПУ. Голова урядової комісії з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1986. Автор трилогії спогадів. Депутат Верховної Ради УРСР 5-го і 7-11-го скликань. Член ЦК КПУ в 1960 — 1990 р. Член Президії-Політбюро ЦК КПУ в липні 1963 — липні 1987 р. Депутат Верховної Ради СРСР 5-11-го скликань. Член ЦК КПРС в 1961 — 1989 р. Член ВКП(б) з 1942 року.


Біографія[ред.ред. код]

Народився 30 грудня 1915 р. в родині робітника-залізничника на станції Родакове Луганської області. Після закінчення школи почав трудовий шлях учнем слюсаря-інструментальника в залізничному депо станції Родакове. Влітку 1931 р. вступив до автошляхового технікуму. У квітні 1935 р. закінчив технікум і почав працювати у великому автогосподарстві Кадіївського коксохімічного заводу: механіком, заступником начальника автобази. У 1936 році прийняв запрошення перейти до обласної школи автомеханіків у місті Артемівську Донецької області, де працював викладачем, завучем.

Влітку 1937 р. вступив до Донецького індустріального інституту. Обрав фах інженера-металурга. Разом з однокурсниками влітку 1941 р. направлений курсантом до 2-го Харківського танкового училища. Після закінчення у 1942 р. училища одержав звання лейтенанта і був направлений на Горьковський автозавод, що перейшов тоді на випуск танків.

Взвод, яким командував О. Ляшко, одержав бойові машини і був перекинутий на Північно-Кавказький фронт. Після вдало організованого ремонту бойової техніки у 1943 році О. Ляшка повернули в танкове училище, де він викладав спеціальні дисципліни до кінця війни.

меморіальна дошка на будівлі ДонНТУ

З 1945 р. працював інженером на Новокраматорському машинобудівному заводі. Водночас без відриву від виробництва навчався в Донецькому індустріальному інституті, який закінчив у 1947 році. З 1947 р. — заступник начальника цеху, заступник директора, з 1951 — парторг ЦК ВКП(б) на Новокраматорському машинобудівному заводі Сталінської області.

У 1952–1954 рр. працював першим секретарем Краматорського міського комітету КПУ Сталінської області. У 1954 р. — в Донецькому обкомі КПУ на посадах секретаря (в 1954-1957), другого секретаря (в 1957-1960) і з березня 1960 р. — першого секретаря Донецького обкому КПУ. У січні-липні 1963 року працював першим секретарем Донецького промислового обкому КПУ.

У 1963 р. запрошений до ЦК Компартії України. До червня 1969 р. працював секретарем (у липні 1963-березні 1966) і другим секретарем (у березні 1966-червні 1969) ЦК КПУ.

20 червня 1969 р. О. Ляшка обрано головою Президії ВР УРСР. Цю посаду він обіймав протягом 1969–1972 рр.

З 9 червня 1972 р. — голова РМ УРСР. У травні 1986 р. О. Ляшко очолив Республіканську урядову комісію з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. 10 липня 1987 р. п'ята сесія ВР УРСР звільнила О. Ляшка від обов'язків голови РМ.

Був одружений на Давидовій Клавдії Андріївні, мав двох дітей — Ляшка Володимира Олександровича та Ляшко Ніну Олександрівну.

Автор трьох книг спогадів: «Путь выживания», «Путь в номенклатуру» (1997), «На ступенях власти» (2001).

Могила Олександра Ляшка

Помер 9 жовтня 2002 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Нагороди, звання, пам'ять[ред.ред. код]

Визнанням заслуг О. Ляшка є указ Президента України від 29 грудня 2000 р. про нагородження його за значний особистий внесок у розвиток економіки, науки і культури України, багаторічну сумлінну працю орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.

О. Ляшко — Герой Соціалістичної Праці (29.12.1985), має також ордени Леніна (1965, 1971, 1973, 1975, 1977, 1985), Трудового Червоного Прапора (1957, 1958), Вітчизняної війни I ступеня (1985), Богдана Хмельницького, «Прапора Угорської народної республіки у лавровому вінку» та 20 медалей.

Основні праці[ред.ред. код]

  • Ляшко А.П. Груз памяти: Трилогия: Воспоминания / А.П.Ляшко. — К.: Деловая Украина, 1997—2001.
    • Кн. 1: Путь выживания. — 1997. — 397 с.
    • Кн. 2: Путь в номенклатуру. — 1997. — 540 с.
    • Кн. 3, ч. 1: На ступенях власти. — 2001. — 389 с.
    • Кн. 3, ч. 2: На ступенях власти. — 2001. — 525 с.
  • Ляшко О. На головному напрямі / О. Ляшко. — К.: Політвидав УРСР, 1962. — 61 с.
  • Ляшко А.П. Украинская Советская Социалистическая Республика / А. П. Ляшко. — М.: Политиздат, 1972. — 127 с.

Література[ред.ред. код]

  • Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.— С. 145.
  • В масштабе эпохи: Современники об А. П. Ляшко / Сост. В. И. Ляшко. — К.: Іррідіум, 2003. — 237 с.
  • Вовенко В. Александр Ляшко: «Хочу увидеть свой народ счастливым» / В. Вовенко // Донбасс. — 2005. — 24 дек. — С. 5.
  • Ляшко Александр Павлович // БСЭ. — 3-е изд. — М., 1974. — Т. 15. — С. 135.
  • Ляшко Александр Павлович: [Гос. и полит. деятель, 1915—2002: Некролог] // Веч. Донецк. — 2002. — 11 окт.; Донбасс. — 2002. — 11 окт.; Жизнь. — 2002. — 11 окт.
  • Ляшко Александр Павлович // Годы и люди Донетчины / Авт.-сост. В. И. Ляшко. — К. : Скарбниця: Изд. дом «Деловая Украина», 2001. — С. 98.
  • Ляшко Александр Павлович // Известия ЦК КПРС. — 1989. — № 2. — С. 80.
  • Ляшко Олександр Павлович // Рад. енцикл. історії України. — К., 1971. — Т. 3. — С. 48—49.
  • Ляшко Александр Павлович // УСЭ. — К., 1981. — Т. 6. — С. 211.
  • Памяти А. П. Ляшко: [Мемориал. доска на здании Ворошилов. района] // Первая линия. — 2003. — 27—30 нояб.
  • Пребывание в Донецкой области [Пред. Совета Министров УССР А. П. Ляшко] // Правда Украины. — 1987. — 3 апр.
  • Пребывание А. П. Ляшко в Донецкой области // Соц. Донбасс. — 1985. — 26 мая.
Попередник: Голови Ради Міністрів УРСР
червень 1972 — липень 1987
Наступник:
Щербицький Володимир Васильович Масол Віталій Андрійович