Тарута Сергій Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Олексійович Тарута
Сергій Олексійович Тарута
Сергій Олексійович Тарута
11-й Голова Донецької обласної державної адміністрації
2 березня 2014[1] — 10 жовтня 2014
Попередник Андрій Шишацький
Наступник Олександр Кіхтенко
Народився 23 липня 1955(1955-07-23) (68 років)
Виноградне, Новоазовський район, Сталінська область, Українська РСР, СРСР
Відомий як підприємець, політик
Громадянство Україна Україна
Alma mater Донецький державний університет управління і Приазовський державний технічний університет
Політична партія ВО «Батьківщина»
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
  • «Celebrity Awards 2020»
Сергій Олексійович Тарута на сайті Верховної Ради
Висловлювання у Вікіцитатах

Медіафайли у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
8-го скликання
Основа 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019
9-го скликання
ВО «Батьківщина» 29 серпня 2019 —

Картка на сайті Верховної Ради України

Сергі́й Олексі́йович Тару́та (нар. 23 липня 1955, с. Виноградне, Донецька область, Українська РСР, СРСР) — український підприємець, політик. Народний депутат України IX скликання від фракції «Батьківщина», член комітету з культури, голова підкомітету з питань культурної спадщини. Голова ради директорів компанії «Індустріальний союз Донбасу», президент футбольного клубу «Металург» (Донецьк).

2 березня 2014 року указом виконувача обов'язків Президента України Олександра Турчинова призначений головою Донецької ОДА[1]. 10 жовтня 2014 року пішов з цієї посади[2]. З листопада 2014 року — народний депутат Верховної Ради України 8 скликання по 58-му мажоритарному округу м. Маріуполь (самовисуванець). За оцінкою Forbes Україна статки Тарути за 2020 рік оцінюються в 700 млн доларів[3].

Освіта[ред. | ред. код]

Ждановський металургійний інститут, механіко-металургійний факультет (1974–1979), інженер-механік; Донецька державна академія управління, факультет «Менеджмент управління» (1994–1999), менеджер зовнішньоекономічної діяльності.

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

Після закінчення Маріупольського політехнічного інституту працював на заводі Азовсталь, де пройшов шлях від керівника цехового рівня до посади керівника зовнішньоекономічної служби всього комбінату.

У 1995 році створив і очолив зовнішньоторговельну фірму «Азовімпекс», що в 1996 році виступила одним із засновників Корпорації «Індустріальний союз Донбасу». З перших днів є виконавчим директором Корпорації, а в 2002 р. очолив Раду директорів Корпорації «Індустріальний Союз Донбасу». Співголова Індійсько-української торгово-промислової групи. З грудня 2006 — голова спостережної ради, ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат імені Дзержинського».

Крім того, він є головою наглядової ради ПАТ «Українська гірничо-металургійна компанія», приміщення Донецького регіонального філіалу в Будьонівському та Кіровському районах м. Донецька було захоплено та розграбовано проросійськими бойовиками в середині листопада 2014 року[4]

Депутат Донецької облради (1998–2006), член постійної комісії з питань землі та природних ресурсів.

Член Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України (квітень 2004 — травень 2005).

Спільно із Прогнімаком О. В. заснував фонд «Арт-Інвест», який займається поверненням предметів культури та мистецтва в Україну.

Співвласник заснованого у 1991 році (спільно з відомим колекціонером Сергієм Платоновим) Музею національного культурного надбання «Платар», у якому, зокрема, зібрана унікальна колекція предметів Трипільської культури[5][6][7][8].

За оцінкою журналу Форбс, входить до 500 найбагатших людей планети (оцінка багатства — 2 мільярди доларів США).

Голова Донецької обласної державної адміністрації 2 березня 2014 — 9 жовтня 2014.

Кандидат у народні депутати від ВО «Батьківщина», обраний на парламентських виборах 2019 року, № 2 у списку[9]. Перший заступник голови комітету з питань економічного розвитку у Верховній Раді України IX скликання (з 29 серпня 2019 року)[10].

Сім'я[ред. | ред. код]

Одружений, виховує двох доньок.[11]

Критика[ред. | ред. код]

У 2008 році Сергій Тарута незаконно захопив 18 га державної землі в санаторії Пуща-Озерна.[12]

У 2016 році у декларації Тарута приховав майна на понад 5 мільйонів гривень[13], а наступного року заявив у декларації, що придбав Лексус GX470 за 7 тисяч доларів, ринкова вартість якого 30 тисяч. Сам нардеп пояснює, що нібито виручив друзів, яким терміново були потрібні гроші.[14]

Статки[ред. | ред. код]

За 2019 рік задекларував готівки на 113,61 мільйонів гривень[15]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 198/2014. Архів оригіналу за 14 березня 2014. Процитовано 2 березня 2014. 
  2. ↑ Указ Президента України від 10 жовтня 2014 року № 777/2014 «Про звільнення С. Тарути з посади голови Донецької обласної державної адміністрації»
  3. ↑ Сергій Тарута — DSnews.ua. www.dsnews.ua (укр.). 11 серпня 2022. Процитовано 6 січня 2023. 
  4. ↑ В Донецьку бойовики захопили і розграбували склади металургійної компанії Тарути. INSIDER. 12.11.2014.
  5. ↑ Виставка предметів трипільської культури «На зорі світових цивілізацій. Трипільська культура в Україні» з колекції «Платар» у залі «Хлібня» в Національному заповіднику «Софія Київська» // Валентина КЛИМЕНКО. Україна Молода, літо 2005
  6. ↑ Всесвітній конгрес «Трипільська цивілізація»: рефлексії дилетанта // Сергій Махун. «Дзеркало тижня. Україна", 29 жовтня 2004
  7. ↑ Виставка Трипільської культури у Ватикані. 16 вересня ц.р. у Ватикані, в Палаці «Cancelleria», відкрилась виставка «Великі цивілізації Старої Європи: Кукутень-Трипілля (VI—III тис.до Р. Х.)» // Єпископ Іриней Білик, ЧСВВ, Канонік Римської Папської Базиліки Santa Maria Maggiore
  8. ↑ Скіфське золото Тарути має бути в США ще більше року // Українська правда, 23 грудня 2010
  9. ↑ Центральна виборча комісія
  10. ↑ Рада затвердила перелік, склад та керівництво усіх комітетів парламенту IX скликання. Повний список.
  11. ↑ Тарута Сергій - всі новини і біографія. www.rbc.ua. Процитовано 9 червня 2019. 
  12. ↑ Тарута захопив 18 га державних земель в «Пущі-Озерній», якими спершу користувався Лавринович. НАШІ ГРОШІ (укр.). Процитовано 9 червня 2019. 
  13. ↑ Тарута приховав майно на понад 5 мільйонів: НАЗК повідомить у поліцію і НАБУ. Українська правда (укр.). Процитовано 30 травня 2020. 
  14. ↑ «Клуб для тих, кому за 149»: чиновники переконують, що купують люксові авто за копійки. Bihus.Info (укр.). 1 лютого 2017. Процитовано 30 травня 2020. 
  15. ↑ ТОП-20 депутатів з найбільшою кількістю готівки, Громадське, 17 червня 2020
  16. ↑ Указ Президента України від 19 серпня 2006 року № 697/2006 «Про відзначення державними нагородами України»
  17. ↑ Указ Президента України від 19 січня 2009 року № 30/2009 «Про відзначення державними нагородами України»
  18. ↑ Ольга Сумская актриса года, а Александр Жеребко молодой деятель искусств - премия «Celebrity Awards 2020» - (ru-RU). Процитовано 24 вересня 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тарута Сергій Олексійович


Інтерв'ю[ред. | ред. код]

Перші секретарі
Донецького (Сталінського)
обласного комітету КПУ
Голови Донецького (Сталінського)
обласного виконавчого комітету
Голови Донецької
обласної ради
Голови Донецької
обласної державної адміністрації
  • курсивом виділені очільники Донецької обласної військово-цивільної (2015-2022) та Донецької обласної військової (з 2022) адміністрації
    • Кандидати на посаду Президента України 2019
    Зняли кандидатури
    Тематичні сайти
    Словники та енциклопедії
    Довідкові видання
    Нормативний контроль
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тарута_Сергій_Олексійович&oldid=37974449