Шварцбард Самуїл Ісаакович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Самуїл Шварцбард
Schwartzbard.jpg
Народився 18 серпня 1886(1886-08-18)
Ізмаїл
Помер 3 березня 1938(1938-03-03) (51 рік)
Кейптаун
гострий інфаркт міокарда
Громадянство Франція
Національність Єврей
Псевдонім «Бал-Халоймес» (Мрійник)
Діяльність терорист
Нагороди
Воєнний хрест 1914—1918
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Самуї́л-Шльо́ма Шва́рцбард (або Шварцбу́рд; 18 серпня 1886(18860818), Ізмаїл — 3 березня 1938, Кейптаун) — поет, український анархіст єврейського походження, убивця Симона Петлюри.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Ізмаїлі. Після наказу про виселення євреїв з прикордонної смуги з батьками переїхав у м.Балту Подільської губернії, де рано захопився анархістськими ідеями, кілька разів піддавався арештам і брав участь у першій російській революції. У 1905 році нелегально емігрував до Румунії. У 1908 році заарештований у Відні за спробу пограбувати банк. Здійснив втечу після 4-місячного ув'язнення і переїхав у Будапешт, де був заарештований за спробу пограбувати ресторан. Після цього був висланий із Австро-Угорської імперії. Свої злочини виправдовував анархістськими переконаннями. У 1910—1914 роках жив у Парижі. На початку Першої світової війни 1914—1918 років вступив у французький Іноземний легіон. Був нагороджений орденом Бойового Хреста (Croix de guerre) — найвищої нагороди Легіону. У 1916 році внаслідок поранення був демобілізований. 1917 року після важкого поранення в ході битви на Соммі і лікування був демобілізований. У серпні 1917 року, після Лютневої революції, разом із дружиною повернувся до Росії. Спочатку працював годинникарем у Балті. Версію, начебто в січні 1919 року в Одесі Шварцбард вступив у Червону армію і до середини 1920 року в лавах бригади Котовського брав участь у бойових діях Громадянської війни в Україні, не підтверджують дослідники[1]. Після придушення політичної опозиції розчарувався в Радянській владі і знову поїхав до Парижа, де відкрив годинникову майстерню. Незабаром з'ясувалося, що всі члени його сім'ї (всього 15 чоловік) були вбиті в результаті хвилі єврейських погромів, що відбулися на Україні в 1918—1920 роках[2].

Вбивство Петлюри та паризький процес[ред.ред. код]

Докладніше: Процес Шварцбарда

У 1920 році Шварцбард повернувся в Париж, де відкрив магазин для продажу годинників та ювелірних виробів. Продовжував брати участь у анархо-комуністичній організації, приятелював із Нестором Махно, Петром Аршиновим та ін. 25 травня 1926 застрелив у Парижі Симона Петлюру, і був заарештований на місці злочину.

Українська діаспора звинуватила Шварцбарда, що той радянський агент. Згідно з даними українського історика Михайла Палія, у Париж прибув агент ДПУ Михаїл Володін, і після зустрічі з ним Шварцбард почав стежити за Петлюрою.

Суд над Шварцбардом почався через півтора року, 18 жовтня 1927 року й отримав широкий розголос. За підсудного, крім комуністичної і єврейської преси, заступилися відомі люди різних переконань, в тому числі філософ Анрі Бергсон, письменники Ромен Роллан, Анрі Барбюс, Максим Горький, фізики Альберт Ейнштейн і Поль Ланжевен, політик Олександр Керенський та інші[3][2]; підготовкою експертних матеріалів для захисту займався колишній прем'єр-міністр Угорщини Міхай Карої. Вів захист відомий французький адвокат Анрі Торрес (фр. Henri Torres). Через 8 днів, 26 жовтня Шварцбард був виправданий більшістю присяжних і негайно звільнений з в'язниці La Santé, в стінах якої він провів півтора року попереднього слідства. Вже в тому ж 1927 році на батьківщині Шварцбарда — в Бессарабії — на ідиші двома виданнями вийшла в світ книга репортажів про хід процесу (Розенталь З. Дер Шварцбард-Процес — Процес Шварцбарда. — Кишинів : Ундзер Цайт, 1927) — перша в серії книг на цю тему, які будуть опубліковані в різних країнах і на різних мовах.

Літературна діяльність[ред.ред. код]

Після звільнення Шварцбард залишився в Парижі, де працював в страхових компаніях і продовжив літературну діяльність. У ці роки була написана збірка розповідей про французький фронт часів Першої Світової війни — «Мілхоме Білдер» (Образи війни), про перебування автора в Україні у 1917—1919 роках — «Фун Тіфн Опґрунт» (З глибокої прірви), вірші, п'єса, мемуари — «Ін Лойф Фун Йорн» (В бігу днів). Шварцбард на регулярній основі співробітничав з американськими і британськими періодичними виданнями на ідиші, включаючи серію спогадів «Фун Майне Мілхоме Тогбух» (З мого військового щоденника) у газеті «Арбетер Фрайнд» (Робочий товариш), статті в «Дер Момент» (Момент), «Фрайе Арбетер Штіме» (Вільний робочий голос) і «Ідіше Цайтунг» (Єврейська газета).

У 1937 році, за життя протагоніста на ідиші вийшла триактна п'єса «Шварцбард» відомого письменника і фотографа Алтера Кацизне, яка аж до початку Другої Світової війни з успіхом йшла на єврейських театральних підмостках Європи. У тому ж році Шварцбард їде спочатку в США, а звідти у вересні в Південно-Африканську Республіку на збір матеріалів для планованого нового видання Encyclopedia Judaica. Публікується в «Афріканер Ідіше Цайтунг» (Африканській єврейській газеті). 3 березня 1938 року в Кейптауні він раптово вмирає від серцевого нападу. Похований там само.

Після смерті[ред.ред. код]

Через 30 років, у 1967 році, прах Шварцбарда перезаховали в Ізраїлі, у мошаві Кфар Авіхайіль північніше Нетанії — поселенні колишніх легіонерів; декілька вулиць у Ізраїлі носять ім'я месник (הנוקם) — на честь Шварцбарда. Архів письменника зберігається в ІВО (Єврейському Науковому Інституті) у Нью-Йорку, у бібліотеці Кейптаунського університету.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Савченко, 2009, с. 124.
  2. а б Czerny, 2001, с. 57—71.
  3. Samuel Schwartzbard, Jewish anarchist & writer // The Anarchist Encyclopedia. Архівовано з першоджерела 7 березня 2013. (англ.)

Джерела[ред.ред. код]