Перейти до вмісту

Шкурин Віктор Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Шкурін Віктор Георгійович)
Шкурин Віктор Георгійович
Зображення
Зображення
Дата народження5 січня 1932(1932-01-05) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняМаріуполь, Українська СРР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті25 жовтня 2020(2020-10-25) (88 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняБайкове кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство СРСР
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіКармен Роман Лазарович Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіякінооператор, кінорежисер, сценарист Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоНаціональна спілка кінематографістів України Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора
народний артист України заслужений діяч мистецтв УРСР Національна премія України імені Тараса Шевченка
IMDbID 0794551 Редагувати інформацію у Вікіданих

Віктор Георгійович Шку́рин (нар. 5 січня 1932, Маріуполь — пом. 25 жовтня 2020, Київ) — радянський, український режисер-документаліст; член Спілки кінематографістів України. Народний артист України (2002).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 5 січня 1932 року у місті Маріуполі (тепер Донецька область, Україна) в сім'ї робітника. 1957 року закінчив Одеське морехідне училище. Протягом 19571964 років працював диспетчером і начальником порту на Шпіцбергені, перебував на комсомольській роботі. Член КПРС з 1958 року.

Впродовж 19601964 років навчався на режисерському факультеті Всесоюзного державного інституту кінематографії у Романа Кармена. Після здобуття мистецької освіти з 1964 року працював режисером «Укркінохроніки».

Могила Віктора Шкурина, Байкове кладовище

Батько актора і режисера Ігоря Шкурина.

Помер на 89-му році життя 25 жовтня 2020 року[1]. Був кремований, прах похований у колумбарії Байкового кладовища (50°24′52.60″ пн. ш. 30°30′13.80″ сх. д. / 50.4146111° пн. ш. 30.5038333° сх. д. / 50.4146111; 30.5038333).

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Створив стрічки
  • «Двоє з мартену» (1965);
  • «Запорожець на Олімпі» (1965);
  • «Десант у безсмертя» (1965);
  • «Дружина Червоного Хреста» (1965);
  • «Київ—66» (1966);
  • «Соната про художника» (1966);
  • «Параска Біда та добрі люди» (1967, Диплом зонального огляду в Києві, 1968);
  • «В нельотну погоду» (1968, Диплом Лейпцигського міжнародного кінофестивалю;
  • «Рік народження 1918» (1968);
  • «Український квартал» (1969);
  • «Завжди бути напоготові» (1970, фільм присвячений Володимиру Леніну);
  • «Курган Товста могила» (1970);
  • «Естафета мужності» (1971);
  • «Про дружбу співа Україна» (1974, співавтор, сценограф);
  • «Вогні Придніпров'я» (1976);
  • «Арсенальська заства» (1978);
  • «Платон мені друг» (1980, Диплом глядацького журі VI Республіканського кінофестивалю, Жданов, 1981);
  • «Радянський характер» (1982, телефільм);
  • «Бути чи не бути» (1985);
  • «Поділю твій біль» (1989);
  • «Азовське море. Спаси і допоможи» (1992);
  • «Липневі грози» (дилогія «Страйк», 1990 і «Викид», 1992);
  • «Жезли Меркурія» (1997, співавтор, сценограф);
  • «Леонід Кравчук. Обрання долі» (2003, у співавторстві з Олександром Фроловим) в документальному циклі «Обрані часом»;
  • «Червоний ренесанс» (2004, у співавторстві з Олександром Фроловим).

Знімався у епізодичних ролях у фільмах «Я крокую по Москві» (1965), «Розколоте небо» (1979).

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Пішов із життя кінорежисер Віктор Шкурін. Детектор медіа. 26 жовтня 2020. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 26 жовтня 2020.
  2. Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]