Щириця лободовидна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Щириця лободовидна
Amaranthus blitoides 8601.JPG
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Щирицеві (Amaranthaceae)
Рід: Щириця (Amaranthus)
Вид:
Щириця лободовидна (A. blitoides)
Біноміальна назва
Amaranthus blitoides
Синоніми

Amaranthus reverchonii (Uline & W.L.Bray) Kov.
Galliaria blitoides Nieuwl.

Щириця лободовидна[1], щириця лободова[2] (Amaranthus blitoides S.Watson) — вид рослин з роду щириця (Amaranthus) родини амарантових (Amaranthaceae).

Загальна біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]

Ілюстрація щириці лободовидної у виданні Britton, N. L., and A. Brown. 1913. «An illustrated flora of the northern United States, Canada and the British Possessions». 3 vols. Charles Scribner's Sons, New York. Vol. 2: 3.
Квітки щириці лободовидної
Насіння щириці лободовидної у збільшеному вигляді
Щириця лободовидна

Пізній ярий однорічник. Стебло здебільшого лежаче, від основи гіллясте, білувате, голе або коротко волосисте вгорі, досить густо облистяне, 15–50 см заввишки. Листя оберненояйцеподібне або лопатчате, до довгасто (обернено) ланцетоподібного; на верхівці здебільшого з тонким шипиком, до 1 мм завдовжки, до основи поступово звужене в черешок, по краю світло облямоване. Квітки зібрані в пазухи клубочками; приквітки ланцетні, коротші за оцвітину. Оцвітина чотиричленна (іноді на одній і тій самій рослині зустрічаються і квіти з оцвітиною з 5 листочків); у пильникових квіток листочки оцвітини яйцювато-ланцетні, коротко загострені, біля пестичних — довгасто-ланцетні, неоднакові за довжиною, біля основи з хрящуватим потовщенням. Плід — коробочка округло еліптична, коротша за найдовший листочок оцвітини (який має 2-2,5 мм завдовжки), що відкривається поперек здебільшого червонуватою кришечкою; насіння 1,3-1,5 мм завбільшки, округло-яйцювате, чорне, не сильно блискуче. Маса тисячі насінин 0,5-0,6 г. Максимальна плодючість однієї рослини до 700 тис. насінин. Насіння сходять з глибини не більше 8 см, зберігає схожість у ґрунті до 40 років. Сходи з'являються при мінімальній температурі 7-8 °С, оптимальній — 30-36 °С.

Поширення[ред. | ред. код]

Майже космополітичний вид. Активно розповсюджується всіма континентами.

Природний ареал[ред. | ред. код]

Інтродукція[ред. | ред. код]

Широко інтродукована в інших регіонах світу.

В Україні росте на полях, городах, при дорогах, вздовж залізничних колій, майже повсюдно, але більше в південних областях.

Екологія[ред. | ред. код]

Ксеромезофіт, не виносить затоплення. Найбільш рясний в степовій зоні, дуже рідкісний в тайговій зоні. Росте в долинах річок, на низовинах і в нижньогірському поясі, рідко в середньогірському.

Господарське значення[ред. | ред. код]

Засмічує посіви, особливо просапні, рідше інші культури, рудерально. У посівах рису ніколи не зустрічається. В зернових та інших культурах суцільної сівби — рідкісна рослина. Бур'ян, стійкий в просапних і городніх культурах, особливо зрошуваних.

Захисні заходи: пожнивне лущення, міжрядна обробка, хімічна прополка.

Особливістю насіння щириці є здатність проростати пізно весною або влітку після міжрядних обробітків.

Лікарське значення[ред. | ред. код]

Рослина містить сапоніни, алкалоїди, дубильні речовини. Листя використовуються зовнішньо при пухлинах.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Веселовський І. В., Лисенко А. К., Манько Ю. П. Атлас — визначник бур'янів. — Київ: «Урожай», 1988. — 371 с.
  • Никитин В. В. Сорные растения флоры СССР. Ленинград: Наука, 1983. 454 с.
  • Флора СССР, т. 6. Ред. Шишкин Б. К. М.-Л.: АН СССР, 1936. 956 с.
  • Ломоносова М. Н., Большаков Н. М., Красноборов И. М., Кашина Л. И., Турицина Н. Н., Гельтман Д. В., Шемберг М. П. Флора Сибири (в 14 томах). Том 5. Salicaceae — Amaranthaceae. Под ред. д-ра биол.наук, проф. Кроасноборова И. М., д-ра биол. наук Малышева Л. И. — Новосибирск, Наука. Сиб. отделение, 1992, 312 стр. ISBN 5-02-028894-2 (рос.)
  • CIBA-GEIGY, Basel, Switzerland. 1974. The CIBA-GEIGY Weed Tables. (англ.)
  • Correll, D. S. & M. C. Johnston. 1970. Manual of the vascular plants of Texas. (англ.)
  • Costea, M. & F. J. Tardif. 2003. The biology of Canadian weeds. 126. Amaranthus albus L., A. blitoides S. Watson and A. blitum L. Canad. J. Pl. Sci. 83:1039-1065. (англ.)
  • El-Hadidi, M. N. & M. S. Abdallah. 1980-. Flora of Egypt. (англ.)
  • Erhardt, W. et al. 2008. Der große Zander: Enzyklopädie der Pflanzennamen. (нім.)
  • FNA Editorial Committee. 1993-. Flora of North America. (англ.)
  • Gleason, H. A. & A. Cronquist. 1991. Manual of vascular plants of northeastern United States and adjacent Canada, ed. 2. (англ.)
  • Hickman, J. C., ed. 1993. The Jepson manual: higher plants of California. (англ.)
  • Hitchcock, C. L. et al. 1955–1969. Vascular plants of the Pacific Northwest. [= A. graecizans L.]. (англ.)
  • McGregor, R. L. et al. (The Great Plains Flora Association). 1986. Flora of the Great Plains. [= A. graecizans L.]. (англ.)
  • Munro, D. B. Canadian poisonous plants information system (on-line resource). (англ.)
  • Porcher, M. H. et al. Searchable World Wide Web Multilingual Multiscript Plant Name Database (MMPND) (on-line resource). (англ.)
  • Scoggan, H. J. 1978–1979. The flora of Canada, 4 vol. [= A. graecizans L.]. (англ.)
  • Standley, P. C. 1917. Amaranthaceae. 21(2):115 In: Britton, N. L. et al., eds. ser. 1; C. T. Rogerson, ed. ser. 2, North American flora ser. 1, 1905–1957; ser. 2, 1954–1972 21(2):115. (англ.)
  • Steyermark, J. A. 1977. Flora of Missouri. [= A. graecizans L.]. (англ.)
  • Terrell, E. E. et al. 1986. Agric. Handb. no. 505. (англ.)
  • Tutin, T. G. et al., eds. 1993. Flora europaea, second edition. (англ.)
  • Whitson, T. D. et al., eds. 1999. Weeds of the West, ed. 5. (англ.)
  • Wu Zheng-yi & P. H. Raven et al., eds. 1994-. Flora of China (English edition). (англ.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]