Щириця
| Щириця | |
|---|---|
| |
| Щириця хвостата (Amaranthus caudatus) типовий | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Порядок: | Гвоздикоцвіті (Caryophyllales) |
| Родина: | Щирицеві (Amaranthaceae) |
| Рід: | Щириця (Amaranthus) L. 1753 |
| Види | |
|
понад 100 (див. Список видів роду Щириця) | |
| Синоніми | |
|
Acanthochiton Torr. | |
 Вікісховище: Amaranthus
| |
Щири́ця[1] (Amaranthus) — рід трав'янистих однорічних рослин родини амарантові. Рід налічує 95 видів, які ростуть у Північній і Південній Америках, Африці, південній частині Євразії, Австралії[2].
Назва[ред. | ред. код]
Назва Amaranthus походить з грецького ἀμάραντος, що означає «нев'януча квітка». Назва вперше була застосована до спорідненої Celosia (Amaranthus і Celosia мають спільні довговічні сухі квіти)[3]. Синонімія української назви щириця включає такі слова як щир, щирій, щирець, щуриця, щурій, щурець, амарант[1][4]. У своїх творах про цю рослину згадує Тарас Шевченко: Кричать сови, спить діброва, Зіроньки сіяють, Понад шляхом, щирицею, Ховрашки гуляють[5]. Українська назва походить від праслов'янського щир непевної етимології[4].
Класифікація[ред. | ред. код]
Відомо понад 100 видів (див. Список видів роду Щириця); в Україні — 9, бур'яни:
- Щириця звичайна (Amaranthus retroflexus) — бур'ян переважно просапних культур; чужорідний
- Щириця лободовидна (Amaranthus blitoides) — бур'ян городів, садів; чужорідний
- Щириця біла (Amaranthus albus) росте на узбіччях доріг, насипів; чужорідний
- Щириця вузьколиста (Amaranthus graecizans) — місцевий в Україні вид
Будова[ред. | ред. код]
Це трав'яні, зазвичай однорічні, рідше багаторічні, однодомні або дводомні, голі чи запушені рослини. Стебла прямовисні, висхідні, лежачі або повзучі, зазвичай гіллясті, іноді прості чи майже такі. Листки чергові, на ніжках; пластинка зазвичай плоска, з цілими краями, злегка хвиляста. Суцвіття кінцеві та/або пазушні або виключно кінцеві, довгі, червоного кольору. Плід — мішечок нещільно закритий внутрішніми листочками оцвітини, іноді помітно з 3(5) жилками, зазвичай кулястий, яйцюватий чи подовжено-яйцюватий, тонкостінний, перетинчастий, складчастий або горбкуватий, голий. Насіння 1, майже кулясте або чечевицеподібне, зазвичай гладке, блискуче, іноді нечітко точкове чи сітчасте. x = 16, 17[6]. На одній рослині утворюється до 500 тис насінин. Період цвітіння 8 тижнів.
Практичне використання[ред. | ред. код]
Характеризується лікувальними і вітамінними властивостями.
Щириця є перспективною білковою культурою: урожайність її сягає 60 ц/га; білок за амінокислотним складом унікальний — він містить до 35 % незамінних амінокислот; лізину в ній у 3-3,5 рази більше, ніж у білку пшениці; жирнокислотний склад близький до складу обліпихової олії; щириця багата на вітаміни, серед мінеральних речовин щириці є такі важливі мікроелементи, як кремній, цинк, мідь, магній.[7] Продукти зі щирицею здатні зменшувати токсичний ефект радіоактивного опромінення організму.[8]
У харчуванні[ред. | ред. код]
На Кавказі та у Середній Азії зілля йде на приготування борщів, юшок, окрошки. На Поволжі насіння шеретували на круподерці або обшуговували в ступі на крупу, з якої варили різні каші, здебільшого молочні. Пюре з варених стебел та листя заміняє шпинат. Молоде зілля до початку цвітіння йдуть на приготування прісних салатів.[9]
Листки щириці використовують у консервуванні. Вони надають хрусткості огіркам чи, до прикладу, кабачкам.
В Індії з листків щириці, яку називають чіра, виготовляють традиційну страву торан.[10]
Щирицю культивують у гірських районах Центральної Америки як борошняну та круп'яну рослину. Її зрідка вирощують у Південному Китаї та Індії.[11]
Галерея[ред. | ред. код]
-
-
Сходи Amaranthus viridis
-
Квіти Amaranthus albus
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Amaranthus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Amaranthus. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 11.06.2023. (англ.)
- ↑ Costea, Mihai; Tardif, François J. (2003). The Name of the Amaranth: Histories of Meaning. SIDA, Contributions to Botany 20 (3): 1073–1083. ISSN 0036-1488. JSTOR 41968150.
- ↑ а б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — С. 509, 510. — ISBN 978-966-00-0197-8.
- ↑ Словник української мови в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 586. Процитовано 11.06.2023.
- ↑ Amaranthus. Flora of North America. efloras.org. Процитовано 11.06.2023. (англ.)
- ↑ Дробот, В. И. Использование нетрадиционного сырья в хлебопекарной промышленности / В. И Дробот. — К .: Урожай, 1988. — 150 с.
- ↑ Дейниченко Г. В., Рябушко В. І., Голуб М. О., Крамаренко Д. П., Своєволіна Г. В. Використання білкових гідролізатів у технологіях функціональних хлібобулочних виробів // Вісник Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського Науковий журнал [Архівовано 14 листопада 2010 у Wayback Machine.]. — № 1(41)’2009 [Архівовано 8 червня 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.52
- ↑ Cheera Thoran Recipe: How to Make Cheera Thoran Recipe | Homemade Cheera Thoran Recipe. recipes.timesofindia.com (англ.). Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.
- ↑ М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.94
Джерела[ред. | ред. код]
- Бернардино де Саагун, Куприенко С.А. Общая история о делах Новой Испании. Книги X-XI: Познания астеков в медицине и ботанике / Ред. и пер. С. А. Куприенко. — К. : Видавець Купрієнко С.А, 2013. — 218 с. — ISBN 978-617-7085-07-1.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
Посилання[ред. | ред. код]
- Амарант [Архівовано 26 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
- Амарантус // Енциклопедія рослин садових та кімнатних : довідкове видання / уклад. С. В. Ануфрієва. — Донецьк : Глорія Трейд, 2013. — С. 44. — 224 с.
- Амарант // Садові декоративні рослини / О. М. Олєйнікова. — Харків : Веста, 2010. — С. 56. — ISBN 978-966-08-4940-2.
- Ставлення до амаранту має змінитися [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- АМАРАНТ [Архівовано 18 березня 2022 у Wayback Machine.] Фармацевтична енциклопедія
- Щириця // Дикі їстівні рослини України / Рева М. Л., Рева Н. Н.. — Київ : «Наукова думка», 1976. — С. 15, 24, 34, 49, 52, 94.
- Амарант – настоящий хлеб славян и ацтеков, запрещённый Петром I [Архівовано 31 березня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
| |||||||||||
|
|