Щириця
| Щириця | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||
| ||||||||||||
|
понад 100 (див. Список видів роду Щириця) | ||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||
| Acanthochiton Torr. Acnida L. | ||||||||||||
|
Щириця (щариця) або амарант (Amaranthus) — рід трав'янистих однорічних рослин родини Амарантові.
Класифікація[ред. | ред. код]
Відомо понад 100 видів (див. Список видів роду Щириця); в Україні — 9, бур'яни:
- Щириця звичайна (Amaranthus retroflexus) — бур'ян переважно просапних культур;
- Щириця лободовидна (Amaranthus blitoides) — бур'ян городів, садів;
- Щириця біла (Amaranthus albus) росте на узбіччях доріг, насипів;
Будова[ред. | ред. код]
Період цвітіння 8 тижнів. Суцвіття довгі червоного кольору. На одній рослині утворюється до 500 тис насінин.
Практичне використання[ред. | ред. код]
Характеризується лікувальними і вітамінними властивостями.
Щириця є перспективною білковою культурою: урожайність її сягає 60 ц/га; білок за амінокислотним складом унікальний — він містить до 35 % незамінних амінокислот; лізину в ній у 3-3,5 рази більше, ніж у білку пшениці; жирнокислотний склад близький до складу обліпихової олії; щириця багата на вітаміни, серед мінеральних речовин щириці є такі важливі мікроелементи, як кремній, цинк, мідь, магній.[1] Продукти із щирицею здатні зменшувати токсичний ефект радіоактивного опромінення організму.[2]
У харчуванні[ред. | ред. код]
На Кавказі та у Середній Азії зілля йде на приготування борщів, юшок, щів, окрошки. На Поволжі насіння шеретували на круподерці або обшуговували в ступі на крупу, з якої варили різні каші, здебільшого молочні. Пюре з варених стебел та листя заміняє шпинат. Молоде зілля до початку цвітіння йдуть на приготування прісних салатів.[3]
Листки щириці використовують у консервуванні. Вони надають хрусткості огіркам чи, до прикладу, кабачкам.
Щирицю культивують у гірських районах Центральної Америки як борошняну та круп'яну рослину. Її зрідка вирощують у Південному Китаї та Індії.[4]
Галерея[ред. | ред. код]
Сходи Amaranthus viridis
Квіти Amaranthus albus
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Дробот, В. И. Использование нетрадиционного сырья в хлебопекарной промышленности / В. И Дробот. — К .: Урожай, 1988. — 150 с.
- ↑ Дейниченко Г. В., Рябушко В. І., Голуб М. О., Крамаренко Д. П., Своєволіна Г. В. Використання білкових гідролізатів у технологіях функціональних хлібобулочних виробів // Вісник Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського Науковий журнал. — № 1(41)’2009
- ↑ М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.52
- ↑ М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.94
Джерела[ред. | ред. код]
- Бернардино де Саагун, Куприенко С.А. Общая история о делах Новой Испании. Книги X-XI: Познания астеков в медицине и ботанике / Ред. и пер. С. А. Куприенко. — К. : Видавець Купрієнко С.А, 2013. — 218 с. — ISBN 978-617-7085-07-1.
- Енциклопедія українознавства / Наукове товариство імені Шевченка. — Париж, 1955—2003.
Посилання[ред. | ред. код]
- Амарант // ВУЕ
- Ставлення до амаранту має змінитися
- АМАРАНТ Фармацевтична енциклопедія
- Амарант – настоящий хлеб славян и ацтеков, запрещённый Петром I (рос.)
| |||||||||||