Янош Гуньяді
| Янош Гуньяді | |
|---|---|
| угор. Hunyadi János | |
 | |
| Народився |
1407[1][2][3] Гунедоара, Угорське королівство |
| Помер |
11 серпня 1456[1] Земун, Угорське королівство ·чума |
| Поховання | |
| Країна |
 Угорське королівство |
| Діяльність | кондотьєр, політик |
| Знання мов | угорська |
| Учасник | Битва під Варною (1444), Битва на Косовому полі, Battle of Hermannstadtd, Battle of Kunovicad, Battle of Zlaticad, Облога Белграда (1456) і Battle of Nišd |
| Роки активності | 1428 — 1456 |
| Титул | граф[d] |
| Посада | Voivode of Transylvaniad і Regent of Hungaryd |
| Військове звання | генерал-капітан |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Хуньядіd |
| Батько | knight Voicu ('Vajk', László) Huniadi, lord of Hunedoara (Huniada)d[4] |
| Мати | Elizabeth Morzsinay de Marsinad |
| Родичі | Михай Сіладі і Ladislaus Szilágyid |
| Брати, сестри | N. Hunyadid |
| У шлюбі з | Ержбет Сіладьїd |
| Діти | Матвій Корвін, Ладіслав Хуньяді і NN[d][4] |
| Автограф |
 |
.svg) | |
Янош Гуняді,[5] або Гуньяді[6](лат. Ioannes Corvinus, угор. Hunyadi János, рум. Iancu de Hunedoara; 1387 за іншими даними 1407 — 11 серпня 1456) — угорський військовий і політичний діяч, воєвода Трансильванії, генерал і регент угорського королівства (1446–1453 роки). Його син Матвій Корвін був коронований угорським королем.
Біографія[ред. | ред. код]
Янош Гуняді народився на території сучасної румунської області Олтенія в угорській дворянській родині волоського походження. Він поступив на службу до імператора Священної Римської імперії і короля Угорщини Сигізмунда І Люксембурга. За військові заслуги імператор дарував йому володіння в прикордонній провінції з Османською імперією.
Після смерті Сигізмунда I Люксембурга і його спадкоємця Альбрехта ІІ Габсбурга Янош Гуняді надав підтримку польському королю Владиславу III Варненчику проти малолітнього сина Альбрехта II Ладислава (Ласло V) і допоміг йому зайняти угорський трон. Як подяка Владислава ІІІ, Янош Гуняді став неофіційним правителем Угорщини. У 1441–1442 роках Гуняді завдав великі поразки османським військам на територіях Угорщини та Болгарії.
У 1444 османи попросили миру біля Сегеда. Гуняді згодився, але дізнавшись, що венеціанські кораблі заволоділи протоками Босфор і Дарданели і тим самим перекрили відступ для султана, вирішив почати новий наступ на османів. Виявивши біля Варни, що армія османів перевищує його в чотири рази, а венеціанці так не можуть допомогти, йому нічого не залишалося робити, як прийняти нерівний бій, в якому загинув король Владислав ІІІ. Гуняді із залишками армії втік назад до Угорщини.
1445 року на з'їзді представників вищої угорської аристократії Гуняді обрали князем Трансильванії, а в 1446 регентом Угорщини від імені малолітнього короля Ласло V. Того ж року став баном Хорватії.
У 1448 році, отримавши золотий ланцюжок від папи, він повернувся на поле битви, проте програв османам у битві на Косовому полі через зраду сербського князя.
У 1450 році Янош Гуняді прибув до Пожоні, де почав переговори з імператором Фрідріхом III про звільнення короля Ласло V, якого той помістив у себе бранцем, однак переговори виявилися безрезультатними.
1453 року упав Константинополь, стало ясно, що наступну кампанію османи проведуть проти Угорщини. Янош Гуняді зібрав армію, щоб зупинити османів. У 1454 він змусив султана Мехмеда II зняти облогу Смедерева, в 1456 році під Белградом тимчасово зупинив просування османів, але невдовзі помер під час епідемії чуми.
Вшанування в Україні[ред. | ред. код]
Іменем Яноша Гуняді названа одна з вулиць у місті Берегово Закарпатської області[7]
Див. також[ред. | ред. код]
- Григорій Сяноцький
- Мартин Русин з Журавиці
- Янош Вітез
- 25-та гренадерська дивізія СС «Гуняді» (1-ша угорська)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ sapere.it
- ↑ а б Pas L. v. Genealogics.org — 2003. — ed. size: 683713
- ↑ Владиславів похід 1443-44 [Архівовано 5 червня 2016 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ Гуньяді [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003—2019. — ISBN 966-00-0632-2.
- ↑ На чию честь? Вулиця Гуняді. Архів оригіналу за 22 січня 2019. Процитовано 21 січня 2019.
Література[ред. | ред. код]
- Мартинов А. Ю. Гуньяді Янош [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 255. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Held, Joseph (1985). Hunyadi: Legend and Reality. Columbia University Press. ISBN 0880330701 Перевірте значення
|isbn=(довідка). (англ.) - Muresanu, Camil (Trans. by Laura Treptow) (2000). John Hunyadi: Defender of Christendom. Center for Romanian Studies. ISBN 9739432182. (англ.)
|
