1917 у авіації

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Основна стаття: Авіація.

Хронологічний список подій у авіації за 1917 рік.

1917 рік, катастрофічні втрати британської авіації під час «Кривавого квітня»

Події[ред. | ред. код]

В межах Першої світової війни[ред. | ред. код]

  • 11 січня — британський гідроавіаносець HMS Ben-my-Chree, потоплено вогнем турецької берегової батареї в гавані біля острову Кастелорізо.
  • 12 січня — Манфред фон Ріхтгофен отримує орден Pour le Mérite за 16 збитих, від вересня 1916, літаків Антанти.
  • 27 січня — відбувся повітряний наліт французької авіації на Фрайбург, Німеччина.
  • 8 лютого — француз Жорж Гінеме́р (фр. Georges Guynemer) на винищувачі SPAD S.VII, стає першим льотчиком Антанти, що збиває німецький важкий бомбардувальник Gotha G.III.
  • березень — бомбардувальники Handley Page Type O Королівської військово-морської авіації (англ. Royal Naval Air Service), починають нічні нальоти на німецькі військово-морські бази, залізничні станції та промислові об'єкти.
  • протягом квітня 1917 — британці втратили 245 літаків, 211 чоловік льотного складу було вбито та пропало безвісти, а 108 авіаторів потрапили у полон[Вин. 1].
  • 13 квітня — літаючи човни RFC починають патрулювати Північне море, для виявлення німецьких підводних човнів у цьому районі[Вин. 2].
  • 1 травня — німецькі флотські Цепеліни L 43 і L 45, здійснюють розвідувальні патрулі над Північним морем біля узбережжя Шотландії, патрулюючи Ферт-оф-Форт і Абердин.
  • 4 травня — німецький флотський дирижабль L 43, атакує британські легкі крейсери та есмінці у Північному морі біля Доггер-банка. Три бомби по 50 кг потрапляють у легкий крейсер HMS Dublin. Це один з небагатьох випадків атаки дирижаблями військових кораблів.
  • 7 травня — збивши розвідувальний аеростат, здобув свою першу перемогу Едвард Меннок (англ. Edward Corringham "Mick" Mannock; 24 травня 1887—26 липня 1918), найвідоміший і самий результативний ас ВПС Великої Британії[Вин. 3].
  • 14 травня — британський літаючий човен Curtiss Model H, пілот Роберт Леккі (англ. Robert Leckie), збиває німецький Цепелін L 22, у 33 км на північний-захід від острова Тесел.
  • 14 червня — над Північним морем, британський літаючий човен Curtiss Model H збиває німецький Цепелін L 43, весь екіпаж загинув.
  • в ніч з 16 на 17 червня — п'ять німецьких флотських дирижаблів, намагаються здійснити висотний рейд на Лондон та на південь Англії. Тільки два з них дісталися цілі[Вин. 4].
  • 24 червня — повітряне командування німецької армії, об'єднує чотири винищувальні ескадрильї (нім. Jagdstaffel; скор. нім. Jastas): 4, 6, 10 та 11. Відбулося утворення першого німецького винищувального крила — Jagdgeschwader 1. Манфред фон Ріхтгофен призначається командиром. Завдяки різнобарвним схемам фарбування на своїх літаках, авіакрило стає відомим як «Літаючий цирк».
  • 22 липня — в денний час, німецькі бомбардувальники Gotha G.IV, здійснюють п'яту атаку на Сполучене Королівство в межах Операції Türkenkreuz, бомбардуючи Філікстоу та Гаридж.
  • 23 липня — перший успіх аеростатів загородження, коли Австро-Угорська авіація при атаці італійських позицій, втратила чотири літаки, внаслідок пошкодження тросами аеростатів.
  • 27 липня — Жорж Гінеме́р на SPAD S.XII збиває літак німецької компанії «DFW», ставши першим французьким асом з 50 перемогами.
  • 22 вересня — британський літаючий човен Curtiss Model H, пілотований N. Magor, затоплює німецький підводний човен SM UB-32 у Північному морі. Це єдиний підтверджений випадок, коли британський літак потопляє німецький підводний човен без допомоги надводних кораблів під час Першої світової війни.
  • в ніч з 5 на 6 грудня — після тижнів несприятливої погоди, німецька авіація робить свій перший авіанальот на Сполучене Королівство від жовтня 1917. Дев'ятнадцять Gotha і два інших важких бомбардувальників, кількома хвилями завдають авіаудари, в основному по Лондону, що призводить до матеріальних втрат на суму 100 000 фунтів. Британські зенітні гармати збивають дві Gotha і їх екіпажі захоплюються, третій бомбардувальник та його екіпаж, зникають безвісти. Це останній німецький авіаналіт на Британію до січня 1918.

Перший політ[ред. | ред. код]

  • 5 січня — Sage Type 3, прототип британського навчально-тренувального біплану.
  • 15 січня — Siemens-Schuckert R.VII, німецький бомбардувальник.
  • 24 січня — Österreichische Aviatik D.I, перший серійний австро-угорський винищувач власної розробки. Створено фірмою Österreichischen Aviatik, під керівництвом Юліуша фон Берга (нім. Julius von Berg).
  • 28 січня — Junkers JI (позначення виробника J 4), німецький біплан спостереження та зв'язку, перший суцільнометалевий літак.
  • 20 квітня — DN-1, першого дирижаблю ВМС США.
  • червень — Sopwith Cuckoo, торпедоносець ВПС Великої Британії, біплан. Призначення — патрулювання акваторій.

Без точної дати[ред. | ред. код]

  • кінець року — Caproni Ca.4, італійський важкий бомбардувальник.


Початок експлуатації[ред. | ред. код]



Авіаційні мотори, агрегати, прибори тощо[ред. | ред. код]

  • серпень — завершення розробки авіамотору Liberty L-12, конструкції Джессі Г. Вінсента (англ. Jesse G. Vincent) та Елберта Дж. Галла (англ. Elbert J. Hall). До кінця Першої світової війни буде виготовлено 13 574 штуки, а загальна кількість вироблених до 1919 — сягає 20 478 штук.

Авіаційні рекорди[ред. | ред. код]

Персоналії[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

  • 21 лютого — Отто Кіттель (нім. Otto Kittel; пом. 14 лютого 1945), німецький льотчик-ас за часів Третього Рейху, кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям та мечами (1944).
  • 17 березня — Ганс Філіпп (нім. Hans Philipp; пом. 8 жовтня 1943), німецький ас за часів Третього Рейху. Протягом Другої світової війни здійснив понад 500 бойових вильотів, здобувши 206 перемог. Став другим, після Германа Графа, асом у світовій історії авіації, хто збив 200 літаків противника в повітряних боях, кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами (1942).
  • 4 травня — Йозеф Вурмгеллер (нім. Josef Wurmheller; пом. 22 червня 1944), німецький ас за часів Третього Рейху, кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами (1944, посмертно).
  • 19 серпня — Егон Маєр (нім. Egon Mayer; пом. 2 березня 1944), німецький ас за часів Третього Рейху, протягом Другої світової війни здійснив 353 бойових вильотів, в ході яких здобув 102 перемоги в повітряних боях, у тому числі 26 над 4-х моторними бомбардувальниками, кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами (1944, посмертно).
  • 1 листопада — Еріх Рудорффер (нім. Erich Rudorffer; 8 квітня 2016), німецький ас за часів Третього Рейху.
  • 11 грудня Макс-Гельмут Остерманн (нім. Max-Hellmuth Ostermann; пом. 9 серпня 1942), німецький ас винищувальної авіації за часів Третього Рейху; здобув 102 перемоги в повітряних боях у 300 бойових вильотах, один з 160 кавалерів Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям та мечами (1942).
  • 13 грудня — Курт Бюліген (нім. Kurt Bühligen; пом. 11 серпня 1985), німецький ас за часів Третього Рейху, протягом Другої світової війни здійснив більше 700 бойових вильотів, в ході яких здобув 112 перемог у повітряних боях, усі в небі Західної Європи та Північної Африки, у тому числі 24 над 4-х моторними бомбардувальниками. Один з 160 кавалерів Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами (1944).
  • 15 грудня — Павло Якович Головачов, радянський льотчик-ас, двічі Герой Радянського Союзу (1943; 1945), в роки німецько-радянської війни льотчик-винищувач, командир ланки, заступник командира ескадрильї 9-го гвардійського винищувального авіаційного полку.
  • 17 грудня — Юрій Олександрович Гарнаєв, радянський льотчик, заслужений льотчик-випробувач СРСР (1964), Герой Радянського Союзу (1964).
  • 25 грудня — Вадим Іванович Фадєєв, льотчик-винищувач, Герой Радянського Союзу (1943), гвардії капітан, командир ескадрильї 16 ГВАП.

Померли[ред. | ред. код]

  • 8 березня — граф Фердинанд фон Цеппелін, організатор виробництва і серійного випуску дирижаблів жорсткої конструкції.
  • 7 травня — Альберт Болл (англ. Albert Ball; *14 серпня 1896), британський льотчик-ас, один з найуспішніших британських льотчиків-винищувачів Першої світової війні, здобув 44 підтверджені перемоги в повітряних боях. Посів четверте місце після Едварда Меннока (англ. Edward Mannock; 61 перемога; † 1918), Джеймса МакКаддена (англ. James McCudden; 57 перемог; † 1918) та Джорджа Макілроя (англ. George McElroy; 47 перемог; † 1918) у загальному заліку[2].
  • 9 травня — Віктор Карлстрем (англ. Victor Carlstrom; швед. Victor Carlström; * 13 квітня 1890), американець шведського походження, піонер авіації, рекордсмен у безпосадочних авіаперелітах.
  • 11 травня — німецький ас Едмунд Натанаїл (нім. Edmund Nathanael; * 18 грудня 1889, 15 повітряних перемог), загинув у повітряному бою з шотландцем Вільямом Кеннеді-Кокраном-Патриком (англ. William Kennedy-Cochran-Patrick; 25 травня 1896—26 вересня 1933; 21 повітряна перемога).
  • 9 червня — Євграф Миколайович Крутень, російський військовий льотчик, ас винищувальної авіації Першої світової війни, капітан. Основоположник тактики російської винищувальної авіації. Загинув в авіакатастрофі.
  • 25 травня — Рене Дорме (фр. René Dorme; * 30 січня 1894, 23 повітряних перемог), французький ас Першої світової війни.
  • 17 червня — Віктор Шютце (нім. Viktor Schütze), заступник командира німецької Служби морських дирижаблів.
  • 5 червня  — загинув у повітряному бою німецький ас Карл Еміль Шефер (нім. Karl Emil Schäfer; * 17 грудня 1891, 30 підтверджених повітряних перемог).
  • 24 червня — Карло Марія Пьяцца (італ. Carlo Maria Piazza), італійський пілот.
  • 27 червня — Карл Алльменрьодер (нім. Karl Allmenröder; * 3 травня 1896), німецький льотчик-ас Першої світової війни, здобув 30 повітряних перемог.
  • 11 вересня — Жорж Гінеме́р (фр. Georges Guynemer), французький льотчик-винищувач часів Першої світової війни. Другий у країнах Антанти за кількістю перемог після Рене Фонка. У повітряних боях збив 53 літаки противника, сам був збитий сім разів.
  • 15 вересня — Курт Вольф (нім. Kurt Wolff; * 6 лютого 1895), німецький льотчик-ас Першої світової війни, здобув 33 повітряні перемоги.
  • 29 жовтня — Сергій Миколайович Басов, російський військовий льотчик, герой Першої світової війни.
  • 30 жовтня — Генріх Гонтерманн (нім. Heinrich Gontermann; * 25 лютого 1896), німецький льотчик-ас Першої світової війни, здобув 39 повітряних перемог.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. У західній історіографії, подія отримала назву «Кривавий квітень» (англ. Bloody April) — період у військовій історії британської авіації в ході Першої світової війни, коли Королівський льотний корпус зазнав катастрофічних втрат. 9 квітня на Західному фронті почалася Друга битва біля Арраса. Сили RFC мали до 365 літаків, з яких близько третини були винищувачами. Французька авіація була відсутня — її ескадрильї вивели на відновлення. На початок битви, німецька авіація в цьому районі мала близько 80 винищувачів (за іншими джерелами — 114). Протягом квітня 1917 британці втратили 245 літаків, 211 чоловік льотного складу було вбито та пропало безвісти, а 108 авіаторів потрапили в полон. Всього ж за період з 1 квітня по 5 травня 1917 було знищено понад 300 британських літаків. Тільки Jasta 11, під командуванням Манфреда фон Ріхтгофена, заявила про 89 перемог, а сам Ріхтгофен заявив близько 20 перемог. Загалом, німецька авіація втратила 66 літаків. Для порівняння, за 5 місяців Битви на Соммі у 1916, RFC втратили 576 літаків. У цей період середня тривалість життя британського пілота на фронті становила три тижні. Втрати сильно вдарили по британцям, проте німцям так і не вдалося повністю подавити діяльність RFC: регулярну аерофотозйомку, розвідувальні польоти та бомбардування.
  2. Обліт акваторії здійснювався поблизу плавучого маяку «North Hinder». Нова схема патрулювання, нагадувала павутиння та дозволяла чотирьом літакам оперувати на площі близько 10 000 квадратних кілометрів, на протязі, приблизно, п'яти годин — лише половину часу, що потрібний підводному човну, щоб пройти на поверхні цей район. Було виконано 27 патрулювань в наступні 18 днів, виявлено вісім німецьких підводних човнів та здійснено бомбардування трьох з них.
  3. Згідно з офіційним списком перемог, на рахунку Меннока 61 перемога, сам він стверджував, що 51, а в указі про нагородження Хрестом Вікторії вказано 50. Дані про 73 перемоги, вперше приведені у 1935 Айрою Джонсом, який служив з Міком в одній ескадрильї. Біографія Меннока, складена у 1981, так само підтверджує 73 здобутих перемог. Однак, подальше дослідження Крістофера Шора, вказує, що на рахунку Меннока дійсно 61 перемога[1].
  4. L 42 скидає бомби на Рамсґейт та підриває склади боєприпасів, руйнуючи, при цьому, військово-морську базу, завдаючи збитки у 29 000 фунтів, а потім благополучно повертається до Німеччини. L 48 скидає бомби у поле за Гариджем, після цього був збитий пілотами 37-й ескадрильї. Загинуло 14 з 17 членів екіпажу, що перебували на борту. Серед померлих — Віктор Шютце (нім. Viktor Schütze), заступник командира німецької Служби морських дирижаблів.