Макс-Гельмут Остерманн

Макс-Гельмут Остерманн
Max-Hellmuth Ostermann
Народження	11 грудня 1917(1917-12-11) Гамбург
Смерть	9 серпня 1942(1942-08-09) (24 роки) західніше н.п. Амосова, озеро Ільмень, Новгородська область загиблий у бою
Країна	Третій Рейх
Приналежність	Вермахт
Вид збройних сил	Люфтваффе
Рід військ	винищувальна авіація
Роки служби	1937–1942
Звання	оберлейтенант
Формування	ZG 1, JG 21, JG 54
Командування	7./JG 54
Війни / битви	Друга світова війна Східний фронт Польська кампанія Західний фронт Французька кампанія Битва за Британію Середземноморський ТВД Операція «Ауфмарш 25» Східний фронт Операція «Барбаросса» Кампанія на Балтійському морі Блокада Ленінграда Дем'янська операція (1942)
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами Нагрудний знак «За поранення» в чорному Комбінований Знак Пілот-Спостерігач

Макс-Гельмут Остерманн (нім. Max-Hellmuth Ostermann; нар. 11 грудня 1917, Гамбург — пом. 9 серпня 1942, західніше н.п. Амосова, озеро Ільмень, Новгородська область) — німецький військовий льотчик-ас винищувальної авіації за часів Третього Рейху; здобув 102 перемоги в повітряних боях у 300 бойових вильотах. Оберлейтенант Люфтваффе. Один з 160 кавалерів Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям та мечами (1942).

Біографія

Макс-Гельмут Остерманн народився 11 грудня 1917 року в Гамбурзі в родині цивільного службовця юридичного департаменту міста. У березні 1937 Макс-Гельмут Остерманн поступив на військову службу до Люфтваффе і після закінчення льотної підготовки у званні фанен-юнкера в 1939 прибув до I./ZG1. Літаючи на Bf-110, він у вересні того ж року брав участь у Польській кампанії. У квітні 1940 командир його авіагрупи гауптман Вольфганг Фальк ухвалив рішення перевести молодого лейтенанта до I./JG21, оснащену Bf-109Е. 27-а винищувальна ескадра на чолі з оберстлейтенантом Максом Ібелем базувалася на той час у Менхенгладбахі.

Першу перемогу в повітряному бою Остерманн здобув у небі Франції, коли 20 травня 1940 року збив французький M.S.406 західніше Перонна. 26 травня пілот збив поблизу Аррасу другий ворожий літак Hawk-75, практично розірвавши його чергою з авіаційної гармати. Французький льотчик встиг вистрибнути з парашутом.

6 червня ескадрилья Остреманна у складі ескадри була перейменована на 7./JG54, що була визначена командуванням Люфтваффе на забезпечення повітряної охорони в районі протоки Ла-Манш.

12 серпня Макс-Гельмут Остерманн здобув третю перемогу над супротивником, цього разу він збив британського льотчика на Supermarine Spitfire над Англійським каналом. У цілому за час «битви за Англію» Остерманном з 12 серпня по 20 жовтня було збито п'ять «Спітфайрів» і «Харрікейн». У той же час 1 вересня його Bf-109Е-4 теж був підбитий у районі Булоні, і він вистрибнув з парашутом.

Після п'ятимісячної паузи JG 54 була переведена до Південно-Східної Європи для підготовки до вторгнення до Югославії. 6 квітня 1941 року молодий льотчик записав на свій рахунок ще одну перемогу — цього разу він збив югославський Bf 109 E-3 у небі над Белградом.

З першого дня вторгнення німецького Вермахту до Радянського Союзу, Макс-Гельмут Остерманн бився на північній ділянці Східного фронту, разом з іншими льотчиками ескадри «Зелені серця». 23 червня 1941 під час вільного полювання поблизу Каунаса зіткнувся з бойовими порядками 9-ти радянських бомбардувальників, котрі летіли на бомбардування німецьких наступаючих колон, і в скороминущій сутичці збив два радянських СБ-2.

26 червня 1941 року в бою у південно-східній частині Литви з іншими бомбардувальниками СБ-2 був підбитий, отримав легке поранення та здійснив вимушену посадку.

5 липня пілот збив в одному бойовому вильоті три ДБ-3 над річкою Велика поблизу Острову. 6 липня лейтенант Остерманн здобув свої 19-у та 20-у перемоги.

1 серпня 1941 року 54-та винищувальна ескадра оголосила про свою 1000 перемогу над ВПС Червоної армії з початку кампанії. 4 вересня 1941 за свої заслуги та збиті 29 ворожих літаків лейтенант Остерманн став восьмим льотчиком ескадри, удостоєним Лицарського хреста Залізного хреста. 10 вересня у Дні йому вручив нагороду генерал-полковник Альфред Келлер.

Особистий рахунок молодого пілоти стрімко зростав, свою 50-у перемогу в повітряних боях Остерманн здобув 9 січня 1942 року, 60-у вже 28 січня, та 70-у — 19 лютого 1942 року.

12 березня 1942 року Остерманн був нагороджений дубовим листям до Лицарського хреста за 62 перемоги у повітряних боях і незабаром призначений командиром 8./JG 54.

Вже 19 березня він записав на свій рахунок 80-у та 81-у перемоги над радянськими літаками. Сотий за відліком ворожий літак молодий льотчик збив 12 травня, ставши другим у власній ескадрі, після Ганса Філіппа, та шостим серед усіх асів Люфтваффе, хто подолав планку сотні перемог. У цьому бою Остерманн отримав важке поранення в праву руку, але зміг дотягнути до розташування німецьких військ і сісти «на живіт» на аеродромі зльоту. Через п'ять днів його наказом Гітлера нагородили мечами до Лицарського хреста, які він отримав у «Вольфсшанце» на церемонії 29 червня 1942 року.

9 серпня 1942 один з наймолодших асів німецьких ВПС загинув у повітряному бою з радянськими льотчиками. Під час патрулювання пілот побачив дев'ять радянських P-40, і негайно атакував їх, збивши той, що летів у замиканні. Однак, несподівано для німців, їхні літаки зненацька атакували винищувачі супротивника ЛаГГ-3. Вважається, що «Мессершмітт» Остерманна збив радянський старший лейтенант Аркадій Суков з 41-го винищувального полку.

Макс-Гельмут Остерманн став третім після Мьольдерса та Штейнбатца кавалерів Лицарського хреста з дубовим листям та мечами, що загинули в бою.

Див. також

• Список асів Люфтваффе Другої світової війни
• Список асів-пілотів Другої світової війни
• Макс-Йозеф Ібель
• Вільгельм Бальтазар
• Вальтер Езау
• Фрідріх-Карл Мюллер

Література

• Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Vienna, Austria: Selbstverlag Florian Berger. ISBN 978-3-9501307-0-6.(нім.)
• Bergström, Christer (2008). Max-Hellmuth Ostermann Ace Profiles Number 2 — The Men and Their Aircraft. Crowborough: Air Power Editions. ISBN 978-0-9555977-2-5.
• Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.(нім.)
• Obermaier, Ernst (1989). Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe Jagdflieger 1939—1945. Mainz, Germany: Verlag Dieter Hoffmann. ISBN 978-3-87341-065-7.(нім.)
• Spick, Mike (1996). Luftwaffe Fighter Aces. New York: Ivy Books. ISBN 978-0-8041-1696-1.(англ.)
• Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 2: L-Z. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2300-9.
• Weal, John (2001). Jagdgeschwader 54 'Grünherz'. Oxford, UK: Osprey Publishing. ISBN 978-1-84176-286-9.
• Williamson, Gordon; Bujeiro, Ramiro (2005). Knight's Cross, Oak-Leaves and Swords Recipients 1941-45. Oxford, UK: Osprey Publishing. ISBN 978-1-84176-643-0.

Посилання

• Остерманн Макс-Гельмут (Max-Helmut Ostermann). на warbirds.ru. Архів оригіналу за 30 березня 2016. Процитовано 26 серпня 2015. (рос.)
• Max-Hellmuth Ostermann (1917 - 1942). на luftwaffe39-45.historia.nom.br. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 26 серпня 2015. (порт.)
• Ostermann, Max-Helmuth [Архівовано 26 вересня 2015 у Wayback Machine.] — нагороди оберлейтенанта Остерманна (англ.)
• Ostermann, Max-Hellmuth. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 9 вересня 2015. Процитовано 26 серпня 2015.(нім.)
• Max-Hellmuth Ostermann
• Max-Hellmuth Ostermann [Архівовано 16 травня 2011 у Wayback Machine.]
• OSTERMANN Max-Hellmuth [Архівовано 13 вересня 2016 у Wayback Machine.]
• Відео: нагородження дубовим листям Ганса Філіппа, Курта Уббена і Макса-Гельмута Остерманна.