Макс-Гельмут Остерманн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Макс-Гельмут Остерманн
Max-Hellmuth Ostermann
Народження 11 грудня 1917(1917-12-11)
Німецька імперія Гамбург
Смерть 9 серпня 1942(1942-08-09) (24 роки)
Союз Радянських Соціалістичних Республік західніше н.п. Амосова, озеро Ільмень, Новгородська область
загиблий у бою
Громадянство Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Люфтваффе Люфтваффе
Рід військ винищувальна авіація
Роки служби 19371942
Звання Luftwaffe epaulette Oberleutnant.svg обер-лейтенант
Формування ZG 1, JG 21, JG 54
Командування 7./JG 54
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
За поранення (нагрудний знак)
Комбінований Знак Пілот-Спостерігач Авіаційна планка Люфтваффе для денних винищувачів у золоті

Макс-Гельмут Остерманн (нім. Max-Hellmuth Ostermann; нар. 11 грудня 1917, Гамбург — пом. 9 серпня 1942, західніше н.п. Амосова, озеро Ільмень, Новгородська область) — німецький військовий льотчик-ас винищувальної авіації за часів Третього Рейху; здобув 102 перемоги в повітряних боях у 300 бойових вильотах. Обер-лейтенант Люфтваффе. Один з 160 кавалерів Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям та мечами (1942).

Біографія[ред. | ред. код]

Макс-Гельмут Остерманн народився 11 грудня 1917 року в Гамбурзі в родині цивільного службовця юридичного департаменту міста. У березні 1937 Макс-Гельмут Остерманн поступив на військову службу до Люфтваффе і після закінчення льотної підготовки у званні фанен-юнкера в 1939 прибув до I./ZG1. Літаючи на Bf-110, він у вересні того ж року брав участь у Польській кампанії. У квітні 1940 командир його авіагрупи гауптман Вольфганг Фальк прийняв рішення перевести молодого лейтенанта до I./JG21, оснащену Вf-109Е. 27-а винищувальна ескадра на чолі з оберст-лейтенантом Максом Ібелем базувалася на той час у Менхенгладбахі.

Першу перемогу в повітряному бою Остерманн здобув у небі Франції, коли 20 травня 1940 року збив французький M.S.406 західніше Перонна. 26 травня пілот збив поблизу Аррасу другий ворожий літак Hawk-75, практично розірвавши його чергою з авіаційної гармати. Французький льотчик встиг вистрибнути з парашутом.

6 червня ескадрилья Остреманна у складі ескадри була перейменована на 7./JG54, що була визначена командуванням Люфтваффе на забезпечення повітряної охорони в районі протоки Ла-Манш.

12 серпня Макс-Гельмут Остерманн здобув третю перемогу над супротивником, цього разу він збив британського льотчика на Supermarine Spitfire над Англійським каналом. У цілому за час «битви за Англію» Остерманном з 12 серпня по 20 жовтня було збито п'ять «Спітфайрів» і «Харрікейн». У той же час 1 вересня його Bf-109Е-4 теж був підбитий у районі Булоні, і він вистрибнув з парашутом.

Після п'ятимісячної паузи JG 54 була переведена до Південно-Східної Європи для підготовки до вторгнення до Югославії. 6 квітня 1941 молодий льотчик записав на свій рахунок ще одну перемогу — цього разу він збив югославський Bf 109 E-3 у небі над Белградом.

З першого дня вторгнення німецького Вермахту до Радянського Союзу, Макс-Гельмут Остерманн бився на північній ділянці Східного фронту, разом з іншими льотчиками ескадри «Зелені серця». 23 червня 1941 під час вільного полювання поблизу Каунаса зіткнувся з бойовими порядками 9-ти радянських бомбардувальників, котрі летіли на бомбардування німецьких наступаючих колон, і в скороминущій сутичці збив два радянських СБ-2.

26 червня 1941 в бою у південно-східній частині Литви з іншими бомбардувальниками СБ-2 був підбитий, отримав легке поранення та здійснив вимушену посадку.

5 липня пілот збив в одному бойовому вильоті три ДБ-3 над річкою Велика поблизу Острову. 6 липня лейтенант Остерманн здобув свої 19-у та 20-у перемоги.

1 серпня 1941 54-а винищувальна ескадра оголосила про свою 1000 перемогу над ВПС Червоної армії з початку кампанії. 4 вересня 1941 за свої заслуги та збиті 29 ворожих літаків лейтенант Остерманн став восьмим льотчиком ескадри, удостоєним Лицарського хреста Залізного хреста. 10 вересня у Дні йому вручив нагороду генерал-полковник Альфред Келлер.

Особистий рахунок молодого пілоти стрімко зростав, свою 50-у перемогу в повітряних боях Остерманн здобув 9 січня 1942 року, 60-у вже 28 січня, та 70-у — 19 лютого 1942 року.

12 березня 1942 Остерманн був нагороджений дубовим листям до Лицарського хреста за 62 перемоги у повітряних боях і незабаром призначений командиром 8./JG 54.

Вже 19 березня він записав на свій рахунок 80-у та 81-у перемоги над радянськими літаками. Сотий за відліком ворожий літак молодий льотчик збив 12 травня, ставши другим у власній ескадрі, після Ганса Філіппа, та шостим серед усіх асів Люфтваффе, хто подолав планку сотні перемог. У цьому бою Остерманн отримав важке поранення в праву руку, але зміг дотягнути до розташування німецьких військ і сісти «на живіт» на аеродромі зльоту. Через п'ять днів його наказом Гітлера нагородили мечами до Лицарського хреста, які він отримав у «Вольфшанце» на церемонії 29 червня 1942 року.

9 серпня 1942 один з наймолодших асів німецьких ВПС загинув у повітряному бою з радянськими льотчиками. Під час патрулювання пілот побачив дев'ять радянських P-40, і негайно атакував їх, збивши той, що летів у замиканні. Однак, несподівано для німців, їхні літаки зненацька атакували винищувачі супротивника ЛаГГ-3. Вважається, що «Мессершмітт» Остерманна збив радянський старший лейтенант Аркадій Суков з 41-го винищувального полку.

Макс-Гельмут Остерманн став третім після Мельдерса та Штейнбатца кавалерів Лицарського хреста з дубовим листям та мечами, що загинули в бою.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Vienna, Austria: Selbstverlag Florian Berger. ISBN 978-3-9501307-0-6.(нім.)
  • Bergström, Christer (2008). Max-Hellmuth Ostermann Ace Profiles Number 2 — The Men and Their Aircraft. Crowborough: Air Power Editions. ISBN 978-0-9555977-2-5.
  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.(нім.)
  • Obermaier, Ernst (1989). Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe Jagdflieger 1939–1945. Mainz, Germany: Verlag Dieter Hoffmann. ISBN 978-3-87341-065-7.(нім.)
  • Spick, Mike (1996). Luftwaffe Fighter Aces. New York: Ivy Books. ISBN 978-0-8041-1696-1.(англ.)
  • Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939–1945 Band 2: L-Z. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2300-9.
  • Weal, John (2001). Jagdgeschwader 54 'Grünherz'. Oxford, UK: Osprey Publishing. ISBN 978-1-84176-286-9.
  • Williamson, Gordon; Bujeiro, Ramiro (2005). Knight's Cross, Oak-Leaves and Swords Recipients 1941-45. Oxford, UK: Osprey Publishing. ISBN 978-1-84176-643-0.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]