Таковість
| Ця стаття стосується теми |
| Буддизм |
|---|
 |
Таковість, татхата або ятхабхутам[1] (санскр. तथता — tathatā IAST) — поняття релігійної філософії, конкретно — буддизму махаяни, що визначає істинні властивості або справжню істоту об'єкта або явища, не замутнене зовнішніми ілюзіями.
Особливе значення поняття таковість набуло в буддизмі в сенсі сприйняття істинної сутності, абсолюту поза ілюзій Мари і поза страждань сансари. Ілюструючи поняття таковості буддисти кажуть, що історичних будд було кілька, але всі вони суть явище однієї й тієї ж сутності, характеризуючи яку Будда Гаутама використовував термін татхагата (так приходящий).
У махаяні
Для махаянських шкіл буддизму таковість означає «особливу здатність безпосередньо сприймати реальність [такою], як вона є», є синонімом праджни[2] і ототожнюється з природою будди[3]. Згідно з сутрами праджняпараміти, таковість також означає справжню реальність, яка за своєю природою порожня. Крім того таковість визначають як просвітлення: «Таковість — це незрівнянне здійснене просвітлення. Ця таковість не зростає, не зменшується»[4]. Будда визначав таковість як «найвище здійснене просвітлення» і вказував, що вона «є причиною просвітління»[5]. За Нагарджуною таковість також означає «пустотність»[6].
Концепція «єдиної свідомості», що прагне об'єднати віджнянаваду, мадг'яміку і концепцію татхагатагарбхи, оформлена в Махаяна-шраддхотпада-шастрі й отримала розвиток у школі чань, вказувала, що «єдина свідомість» включає в себе всі дхарми: «ті, що підпорядковані буттю» і «ті, що не схильні до буття», «затьмарені» і «просвітлені». Також, згідно з концепцією, «єдина свідомість» складається з двох нерозривних свідомостей, що включають в себе всі дхарми: свідомості істинної таковості (бхутататхати) і обумовленої свідомості. В даному випадку під свідомістю істинної таковості розумілася єдина свідомість, яка може виражатися як у «істинній порожнечі», так і в «істинній не-порожнечі». Водночас у Махаяна-шраддхотпада-шастрі вказувалося, що такий поділ потрібен внаслідок того, що «свідомість живих істот затьмарена невіданням», тому «виникає дискурсивне мислення, і вони відходять від [істинної таковості], тому й говориться: „порожнеча“; але якщо вони звільняться від затьмареної свідомості, то насправді не буде нічого, про що можна говорити „порожнеча“»[7].
У Махаяна-шраддхотпада-шастрі також зазначається, що поняття «справжня таковість» позбавлене яких-небудь ознак і є «межею словесних пояснень, словом, яке кладе кінець усім словам»[8].
Професор Е. С. Штейнер зазначав, що таковість визначається десятим малюнком у десяти биків, серії дзенських картинок з підписами у віршах і в прозі, що виражають етапи осягнення вчення школи[9].
Чаньські наставники часто використовували різні повсякденні ситуації для допомоги учням у «пізнанні речей в їх таковості» або «щоденного просвітлення»[4]:
Одного разу до Чжао-чжоу звернувся монах:
— Вчителю, я все ще далекий від мети. Дайте мені повчання.
— Ти вже поснідав? — запитав майстер.
— Так, — відповів монах.
— Так піди і вимий за собой чашку!
В цей момент монах прозрів.
Дзенський майстер Доґен говорив про пізнання речей в їх таковісти наступним чином: «очі горизонтальні, ніс вертикальний», «сонце — на сході, місяць — на заході»[11].
Дванадцять аспектів таковості (бхутататхата)
- Таковість (татхата)
- Носій (середовище) дхарм (дхармадхату)
- Природа дхарм (дхармата)
- Реальність (авітатхата)
- Незмінність (ананія-татхата)
- Універсальність або нерозрізненність (самата)
- Невмирущість (відокремленість від народження та смерті)
- Вічність
- Вмістилище дхарм (дхармастхитита)
- Межі реальності (бхута-коті)
- Простір, порожнеча, нематеріальність (акаша-дхату, антарікша)
- За межами думки і мови (ачінт'ядхату)
Див. також
Примітки
- ↑ Дюмулен, 2003, с. 53.
- ↑ Торчинов, 2002, с. 120.
- ↑ Канаева, 2011, с. 676.
- ↑ а б Дюмулен, 2003, с. 42.
- ↑ Лепехов, Донец, Нестеркин, 2006, с. 49.
- ↑ Дюмулен, 1994, с. 56.
- ↑ Лепехов, Донец, Нестеркин, 2006, с. 180—181.
- ↑ Лепехов, Донец, Нестеркин, 2006, с. 187.
- ↑ Штейнер, 2008.
- ↑ Гарри, 2003, с. 92.
- ↑ Лепехов, Донец, Нестеркин, 2006, с. 229.
Література
- Гаррі І. Є. Дзен-буддійський світогляд Ейхей Догена. — М. : Видавнича фірма «Східна література» РАН, 2003. — 208 с. — ISBN 5-02-018316-4, ISBN 9785020183162.
- Дюмулен Г. Історія дзен-буддизму. — М. : ЗАО Центрполіграф, 2003. — 317 с. — ISBN 5-9524-0208-9.
- Дюмулен Г. Історія дзен-буддизму. Індія і Китай. — СПб. : ОРИС, 1994. — 336 с. — ISBN 5-88436-026-6.
- Канаева Н. А. Татхагата-гарбха // Філософія буддизму: енциклопедія / відп. ред. М. Т. Степанянц;. — М. : Сх. літ.,ІФ РАН, 2011. — С. 676—677. — ISBN 978-5-02-036492-9.
- Лепехов С. Ю., Донец А. М., Нестеркін С. П. Герменевтика буддизму / відп. ред. Б. В. Базаров. — Улан-Уде : БНЦ СО РАН, 2006. — 264 с. — ISBN 5-7925-0175-0.
- Лепехов С. Ю. До проблеми генезіса поняття «праджня», «татхата», «татхагатагарбха» // Humanistic Base Texts and the Mahayana Sutras. — Tartu : Centre for Oriental Studies, University of Tartu, 2008. — С. 162—193. — ISBN 978-9985-4-0540-6.
- Торчинов Є.О. Буддизм: Кишеньковий словар. — СПб. : Амфора, 2002. — 187 с. — ISBN 5-94278-286-5.
- Штейнер Є. С. Саторі, природа Будди, дхарма: як це співвідноситься з свідомістю і що робить з останнім дзенська практика // Точки — Puncta. — Інститут філософії, теології та історії святого Фоми, 2008. — № 1-4 (8). — С. 181—220. — ISSN 1680-614Х.
- Янгутов Л. Є. Концепція «татхати» в контексті дхармічної теорії фасян // Humanistic Base Texts and the Mahayana Sutras. — Tartu : Centre for Oriental Studies, University of Tartu, 2008. — С. 148—161. — ISBN 978-9985-4-0540-6.