Сокіл (станція метро)
55°48′17″ пн. ш. 37°30′55″ сх. д. / 55.80472° пн. ш. 37.51528° сх. д.
| Сокіл | |
|---|---|
Замоскворіцька лінія  | |
| Загальні дані | |
| Тип | Колонна двосклепінна мілкого закладення |
| Глибина закладення | 10 м |
| Кількість | 1 |
| Тип | пряма |
| Форма | острівна |
| Довжина | 162 м |
| Ширина | 8 м |
| Дата відкриття | 11 вересня 1938 |
| Архітектор(и) | Ю. М. Яковлєв[ru], К. М. Яковлєв[ru] |
| Архітектор(и) вестибюлів | східний — Ю. М. Яковлєв, К. М. Яковлев; західний (1949 рік) — В. Г. Поликарпова(рос.), В. М. Андреев(рос.) |
| Інженер(и)-конструктор(и) | Н. И. Кабанов(рос.), Н. И. Ушаков (рос.) |
| Будівельник(и) | Дистанція № 2 Мосметробуду |
| Пересадка на | А: 015, 023, 26, 100, 105, 105к, 110, 175, 412, 456, 456к, 597, 691, 691к, 904, 904к, 905, м1, т6, т43, т59, т70, т82, т86, н1, н12 |
| Виходи до | Ленінградський проспект |
| Час відкриття | 5.20 |
| Час закриття | 1:00 |
| Код станції | 038, Сл |
 | |
«Со́кіл» (рос. Сокол) — станція Замоскворіцької лінії Московського метрополітену. Розташована під Ленінградським проспектом біля розв'язки з Волоколамським і Ленінградським шосе. Вестибюлі знаходяться на території районів «Сокіл» і «Аеропорт» Північного адміністративного округу міста Москви. Відкрита 11 вересня 1938 у складі другої черги Московського метрополітену. Назву отримала по розташованому поблизу селищу Сокіл, що було побудовано в 1920-і роки.
Технічна характеристика
Станція побудована за індивідуальним проектом, її конструкція нетипова для Московського метрополітену[1]. Тип конструкції — колонна двосклепінна мілкого закладення (глибина закладення — 10 метрів). Станційний зал це два паралельних склепіння, що спираються на бічні стіни і на середній ряд опор. Відстань між колонами — 7,4 метри.
Пересадки
- Автобуси: 015, 023, 26, 100, 105, 105к, 110, 175, 412, 456, 456к, 597, 691, 691к, 904, 904к, 905, м1, т6, т43, т59, т70, т82, т86, н1, н12
Оздоблення
Прольоти між опорами прорізані вертикальними циліндрами, верх яких завершується куполами з нішами. Ці купола служать рефлекторами для джерел освітлення, прихованих від очей спостерігача шматками агамзалинського оніксу. Таким чином досягається рівномірне освітлення станції[2] (пізніше для додаткового освітлення на колонах були встановлені прожектори, спрямовані під купола). Нижні частини колон облицьовані біробіджанським мармуром і оточені лавками. Плоскі ділянки бічних стін також оздоблені мармуром. Всі криві поверхні станційного залу відтиньковані. Підлога вистелений сірим і рожевим гранітом . Станційний зал ділиться на дві рівні частини поперечним містком, який сполучається з платформою двома широкими сходами. Спочатку на парапетах сходів були встановлені світильники у вигляді торшерів, до теперішнього часу ці світильники не збереглися. На колонах станції було встановлено годинник навпроти сходу з сходів, ці години також не збереглися. Міст з'єднується двома проходами з вестибюлями станції. Стіни проходів і вестибюлів вистелені керамічною плиткою і мозаїкою з різнобарвного мармуру.
Східний вестибюль виконаний у вигляді півкільця з роздільними входом і виходом на торцях. Від них сходи спускаються в підземний касовий зал. Фасад вестибюля оздоблений підмосковним вапняком. На майданчику в центрі півкільця встановлений невеликий фонтан з полірованого граніту. У стінах павільйону — широкі віконні прорізи. На гранітній стіні в касовому залі східного вестибюля є пам'ятний напис: "Метрополітен імені В. І. Леніна. Станція Сокіл ". Напис виконана шляхом видовбування літер в граніті. Якщо придивитися, то можна побачити сліди від старішого напису: «Метрополітен імені Л. М. Кагановича …».
Західний вестибюль було побудовано через 11 років по відкриттю станції. Він також має роздільний вхід і вихід зі сходами, що сходяться в касовому залі. Але, на відміну від східного вестибюля, він має П-подібну форму. У центрі касового залу знаходиться масивна колона. У 2000-х роках в центральній частині західного вестибюля була побудована крамниця.
Колійний розвиток
Станція з колійним розвитком — 6 стрілочних переводів, перехресний з'їзд і 2 станційні колії для обороту та відстою рухомого складу, що переходять в двоколійну СCГ з електродепо ТЧ-2 «Сокіл» .
За станцією від головної колії відгалужуються сполучні лінії в депо «Сокіл», що обслуговує Замоскворіцьку лінію. Їх використовують для в'їзду і виїзду потягів з депо і, в окремих випадках, для обороту потягів. Особливість колійного розвитку: головна станційна колія у бік «Войковської» після станції веде не прямо, а повертає праворуч. Прямо веде гілка в електродепо «Сокіл». Через те, що ширина станції не дозволила розмістити службові колії так, щоб головна колія розташовувався прямо. Така особливість є рідкістю для Московського метрополітену. Аналогічна ситуація є на станціях «Сокольники», «Партизанська»[3] та «Вихіно».
Ресурси Інтернету
- «Сокіл» на офіційному сайті Московського метрополітену(рос.)
- «Сокіл» на сайті Артемія Лебєдєва metro.ru(рос.)
- «Сокіл» на news.metro.ru(рос.)
- План-схема станції
- «Сокіл» на KartaMetro.info — Міський транспорт, виходи в місто і схема станції на супутниковій карті Москви.
- «Сокол» на Яндекс. Картах.
Примітки
- ↑ М. С. Наумов, И. А. Кусый. Московское метро. Путеводитель. — М. : Вокруг света, 2006. — С. 158-159.
- ↑ Журнал «Строительство Москвы», ноябрь 1936 года, статья: Станция метро «Посёлок Сокол»
- ↑ Сокольники. metro.molot.ru. Архів оригіналу за 25 січня 2012. Процитовано 13 червня 2010.
| Попередня станція | Лінія | Наступна станція | ||
|---|---|---|---|---|
| Войковська | Замоскворіцька лінія | Аеропорт | ||