Партизанська (станція метро, Москва)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Координати: 55°47′17″ пн. ш. 37°45′08″ сх. д. / 55.78806° пн. ш. 37.75222° сх. д. / 55.78806; 37.75222

Партизанська
Арбатсько-Покровська лінія
Partizanskaya-mm.jpg
Загальні дані
Тип колонна трипрогінна мілкого закладення
Глибина закладення 9 м
Проєктна назва Стадіон ім. Сталіна, Стадіон СРСР
Стара назва Ізмайловський парк культури і відпочинку імені Сталіна (1944—1948),
Ізмайловська (1948—1963),
Ізмайловський парк (1963—2005)
Кількість 2
Тип острівна
Форма пряма
Дата відкриття 18 січня 1944
Архітектор(и) Б. С. Віленський, Л. Д. Фішбейн
Архітектор(и) вестибюлів Б. С. Віленський, Л. Григор'єв, Л. А. Шагуріна
Інженер(и)-конструктор(и) М. А. Кабанов
Пересадка на Moskwa Metro Line 14.svg Ізмайлово
А: 7, 20, 36, 131, 211, 311, 372, 634, 974, т22, н3, ДП52;
Тм: 11, 12, 34
Виходи до Ізмайловське шосе, Народний проспект
Час відкриття 05:25
Час закриття 01:00
Код станції 050, И, ПЗ
Арбатсько-Покровська лінія
Оборотні тупики
Щолковська
Первомайська
Ізмайловська
ТЧ-3 «Ізмайлово»
Партизанська
Семеновська
Електрозаводська
Бауманська
Курська 
     
Площа Революції
Арбатська
Смоленська
Київська
Оборотні тупики
Парк Перемоги
Слов'янський бульвар
Кунцевська
Молодіжна
Оборотні тупики
Крилатське
Строгіно
Оборотні тупики
М'якініно
Волоколамська
Митино
Оборотні тупики

«Партизанська» (рос. Партизанская; до 2005 — «Ізмайловський парк», до 1963 — «Ізмайловська», до 1948 — «Ізмайловський парк культури і відпочинку імені Сталіна»[1]) — станція Арбатсько-Покровської лінії Московського метрополітену. Розташована між станціями «Ізмайловська»» та «Семеновська», на території району Ізмайлово Східного адміністративного округу Москви.

Відкрита 18 січня 1944 року в складі дільниці «Курська» — «Ізмайловський парк культури і відпочинку імені Сталіна» («Ізмайловська»)[1], пізніше отримала назви «Ізмайловська», «Ізмайловський парк», з 2005 року — «Партизанська».

Технічна характеристика[ред. | ред. код]

Конструкція станції — колонна трипрогінна мілкого закладення (глибина закладення — 9 м).

Оздоблення[ред. | ред. код]

Оздоблення присвячено темі партизанського руху[2]. Колони і верх колійних стін оздоблено сірувато-жовтувато-білим мармуром Прохоро-Баландинського родовища[2], низ — коричневою керамічною плиткою. Капітелі колон прикрашені барельєфами: лісова гущавина і радянський автомат ППС на гілці[2]. Колійні стіни прикрашені барельєфами (скульптор С. Л. Рабинович). На стінах розташовані численні квадратні керамічні плитки з рельєфами, які зображують різні види радянської зброї[2]. На двох найближчих до виходу колонах встановлені скульптури Зої Космодем'янської і партизана Матвія Кузьмича Кузьміна (скульптор М. Г. Манізер). Над середній колією станції знаходяться ніші, раніше в них розташовувалися величезні круглі світильники і фрески художника А. Д. Гончарова, що не збереглися до наших днів[3].

Проєктна назва станції «Стадіон імені Сталіна». Станція спочатку була розрахована на великий пасажиропотік — стадіон імені Сталіна повинен був стати найбільшим стадіоном СРСР, саме тому станція мала 3 колії. Передбачалося також будівництво другого виходу, який і повинен був вести до стадіону, з єдиним у Москві шестистрічковим ескалатором. Але стадіон імені Сталіна так і не було побудовано, спочатку через війну, а потім через кепські гідрогеологічні умови, і оздоблення станції було змінено[4].

У станції один вихід у західному торці. Дві сходи з'єднують обидві платформи з підземним касовим павільйоном. На проміжному майданчику вихідних сходів поруч з містком над середнею колією розташована скульптурна група «Партизани» (скульптор М. Г. Манізер)[5]. Дві довгі сходи — одна на спуск, інша на підйом — з'єднують підземний павільйон з поверхнею. Зовні наземний вестибюль є масивною прямокутною будівлею. Фасад вестибюля прикрашено глибоким портиком з колонами чорного діабазу[6]. Зсередини стіни оздоблені білим і червоним мармуром[6].

Наприкінці 2007 — початку 2008 років проведена практично повна заміна асфальтового покриття підлоги станції на темний мармур, при цьому світлий мармур, яким був виконаний орнамент на підлозі, було замінено на червоний граніт.

Колійний розвиток[ред. | ред. код]

Колійний розвиток станції Партизанська

За станцією знаходиться перехресний з'їзд. Рух у бік «Ізмайловської» фактично здійснюється не по головній колії, а по сполучній гілці. Головна колія раніше прямувала на кілька десятків метрів і закінчувався тупиком і спочатку призначалась для пуску додаткового потягу в бік центру після закінчення матчів на планованому Стадіоні Народів, а згодом для підземного продовження лінії в Ізмайлово[4]. Зараз стрілка демонтована і рейки на продовженні головної колії розібрані. Аналогічний задєл є і з іншого боку, але там рейок ніколи не було.

За станцією, після виходу на поверхню, знаходиться з'їзд у депо «Ізмайлово». Таким чином, «Партизанська» є кінцевим пунктом для прямуючих в депо маршрутів.

До кінця 1949 року станція була кінцевою і мала колійний розвиток — три стрілки — тільки з боку станції «Семеновська». Для обороту поїздів, посадки і висадки пасажирів використовувалась тільки середня колія. Бічні колії могли використовуватися тільки для відстою поїздів (на одну колію було можливо прийняти поїзди з центру, а з іншої колії відправити поїзд до центру). За станцією не було ніякого колійного розвитку, всі три колії були тупиковими. Тупикова призма середньої колії знаходилася в межах платформи станції і за нею був перехідний місток з однієї платформи на іншу.

На початку 1950 року за станцією було відкрито електродепо «Ізмайлово». Були побудовані сполучні тунелі між станцією і депо. У тунелях розташували подвійний перехресний з'їзд для обороту потягів і службову платформу. У цей тунель були продовжені всі три колії зі станції, перехідний місток між платформами перестав існувати, а оборот потягів було перенесено в цей тунель.

Наприкінці 1954 року в депо «Ізмайлово» була відкрита станція «Первомайська», всі поїзди почали прямувати далі до нової станції.

Вестибюль і вихід у місто[ред. | ред. код]

На станції один (західний) вестибюль. Вихід у місто до Ізмайловського шосе, Народного проспекту, Ізмайловського парку[3].

Біля станції розташована автостанція «Ізмайловська», що обслуговує чисельні приміські маршрути автобусів у східну частину Московської області.

Пересадки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Об открытии новых станций метрополитена в 1944 году. Газета «Известия». Архів оригіналу за 05.02.2012. Процитовано 20.01.1944. 
  2. а б в г Наумов, 2010, с. 186.
  3. а б Партизанская. Арбатско-Покровская линия. Официальный сайт Московского метрополитена. Архів оригіналу за 2012-11-04. Процитовано 12 октября 2012. 
  4. а б Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою molotpart не вказано текст
  5. Наумов, 2010, с. 187.
  6. а б Наумов, 2010, с. 188.
Попередня станція Лінія Наступна станція
Ізмайловська   Арбатсько-Покровська лінія   Семеновська