Партизанська (станція метро, Москва)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 55°47′17″ пн. ш. 37°45′08″ сх. д. / 55.78806° пн. ш. 37.75222° сх. д. / 55.78806; 37.75222

Партизанська
Арбатсько-Покровська лінія
Partizanskaya-mm.jpg
Загальні дані
Тип Колонна трипрогінна мілкого закладення
Глибина закладення 9 м
Проектна назва Стадіон ім. Сталіна, Стадіон СРСР
Стара назва Ізмайлівський парк культури і відпочинку імені Сталіна (1944-1948),
Ізмайлівська (1948-1963),
Ізмайлівський парк (1963-2005)
Кількість 2
Тип Острівна
Форма Пряма
Дата відкриття 18 січня 1944 року
Архітектор(и) Б. С. Віленський, Л. Д. Фішбейн
Архітектор(и) вестибюлів Б. С. Віленський, Л. Григор'єв, Л. А. Шагурина (рос.)
Інженер(и)-конструктор(и) Н. А. Кабанов (рос.)
Виходи до Ізмайлівське шосе, Народний проспект
Час відкриття 5.25
Час закриття 1.00
Код станції 050, И
Арбатсько-Покровська лінія
Щолківська
Першотравнева
Ізмайлівська
Першотравнева
ТЧ-3 «Ізмайлово»
Партизанська
Семенівська
Електрозаводська
Бауманська
Курська 
СЗГ до ЗЛ
Хмельницька
     
Площа Революції
СЗГ до ФЛ
Арбатська
Смоленська
Київська
Парк Перемоги
Слов'янський бульвар
Кунцевська
СЗГ до ФЛ
Молодіжна
Крилатське
Троїце-Ликово
Строгіно
М'якініно
Волоколамська
Митіно
П'ятницьке шосе
ТЧ-16 «Митіно»
Рождествено

«Партизанська» (до 2005 — «Ізмайлівський парк», до 1963 «Ізмайлівська», до 1948 «Ізмайлівський парк культури і відпочинку імені Сталіна»[1]) — станція Арбатсько-Покровської лінії Московського метрополітену . Розташована між станціями «Ізмайлівська» і «Семенівська». Знаходиться на території району Ізмайлово Східного адміністративного округу Москви.

Відкрита 18 січня 1944 у складі ділянки «Курська»-«Ізмайлівський парк культури і відпочинку імені Сталіна» («Ізмайлівська»)[1].

Історія[ред.ред. код]

Історія проектування станції «Партизанська» пов'язана з історією проектування Покровського радіусу Московського метрополітену, який мав починатися біля бібліотеки імені Леніна і закінчуватися в Ізмайлово. Перший проект Покровського радіусу з'явився в 1932. Після станції «Курський вокзал» планувалося побудувати станції «Гороховська Вулиця», «Бауманська Площа», «Спартаківська Площа», «Переведеновський Провулок», «Електрозаводська», «Семенівська Площа», «Миронівська Вулиця» і «Стадіон» (проектна назва « Партизанської»). Спочатку розглядалися три варіанти назви: «Стадіон імені Сталіна», «Стадіон народів» і «Стадіон СРСР». Такі проекти назв пов'язані з тим, що ще до початку війни недалеко від станції передбачалося спорудження величезного стадіону. У зв'язку з цим станцію вирішили побудувати триколійною, за для запобігання тисняви на станції під час проведення спортивних заходів[2]. У грудні 1934 року було скасовано будівництво станції «Гороховська Вулиця», а у березні-квітні 1935 року «Переведеновський Провулок» перейменували в «Бакунінську Вулицю». У генеральному плані реконструкції Москви 1935 були виключені станції «Спартаківська Площа» і «Миронівська Вулиця»[3].

Будівництво ліній третьої черги почалося в 1938 році. «Ізмайлівська» будувалася відкритим способом[4]. Після початку Великої Вітчизняної війни будівництво було заморожено, а споруди використовувалися під бомбосховище. Хоча будувати стадіон вже не планувалося, її проект було реалізовано в початковому вигляді (крім декору)[5]. 18 січня 1944 станція «Ізмайлівська» була відкрита у складі ділянки «Курська» — «Ізмайлівська»[3].

20 серпня 1963 була перейменована в «Ізмайлівський парк»[3].

3 травня 2005 станції було дано нову назву «Партизанська». Ідею про перейменування станції метро «Ізмайлівський Парк» в «Партизанську» висунув голова Ради ветеранів Москви В. І. Долгих, оскільки парк є місцем зустрічей ветеранів партизанського руху. 3 травня 2005, на честь 60-річчя святкування Перемоги у Великій Вітчизняній війні, відповідну постанову підписав Юрій Лужков[6].

Технічна характеристика[ред.ред. код]

Конструкція станції — колонна трипрогінна мілкого закладення (глибина закладення — 9 м)

Оздоблення[ред.ред. код]

Оздоблення присвячено темі партизанського руху[5]. Колони і верх колійних стін оздоблено сірувато-жовтувато-білим мармуром Прохоро-Баландинського родовища[5], низ — коричневою керамічною плиткою. Капітелі колон прикрашені барельєфами: лісова гущавина і радянський автомат ППС на гілці[5]. Колійні стіни прикрашені барельєфами (скульптор С. Л. Рабинович). На стінах розташовані численні квадратні керамічні плитки з рельєфами, які зображують різні види радянської зброї[5]. На двох найближчих до виходу колонах встановлені скульптури Зої Космодем'янської і партизана Матвія Кузьмича Кузьміна (скульптор М. Г. Манізер). Над середній колією станції знаходяться ніші, раніше в них розташовувалися величезні круглі світильники і фрески художника А. Д. Гончарова, що не збереглися до наших днів[7].

Проектна назва станції «Стадіон ім. Сталіна». Станція спочатку була розрахована на великий пасажиропотік — стадіон ім. Сталіна повинен був стати найбільшим стадіоном СРСР, саме тому станція мала 3 колії. Передбачалося також будівництво другого виходу, який і повинен був вести до стадіону, з єдиним у Москві шестистрічковим ескалатором. Але стадіон ім. Сталіна так і не було побудовано, спочатку через війну, а потім через кепські гідрогеологічні умови, і оздоблення станції було змінено[4].

У станції один вихід у західному торці. Дві сходи з'єднують обидві платформи з підземним касовим павільйоном. На проміжному майданчику вихідних сходів поруч з містком над середнею колією розташована скульптурна група «Партизани» (скульптор М. Г. Манізер)[8]. Дві довгі сходи — одна на спуск, інша на підйом — з'єднують підземний павільйон з поверхнею. Зовні наземний вестибюль є масивною прямокутною будівлею. Фасад вестибуля прикрашено глибоким портиком з колонами чорного діабазу[9]. Зсередини стіни оздоблені білим і червоним мармуром[9].

Наприкінці 2007 — початку 2008 проведена практично повна заміна асфальтового покриття підлоги станції на темний мармур, при цьому світлий мармур, яким був виконаний орнамент на підлозі, було замінено на червоний граніт.

Колійний розвиток[ред.ред. код]

Колійний розвиток станції Партизанська

За станцією знаходиться перехресний з'їзд. Рух у бік «Ізмайлівської» фактично здійснюється не по головній колії, а по сполучній гілці. Головна колія раніше прямувала на кілька десятків метрів і закінчувався тупиком і спочатку призначалась для пуску додаткового потягу в бік центру після закінчення матчів на планованому Стадіоні Народів, а згодом для підземного продовження лінії в Ізмайлово[4]. Зараз стрілка демонтована і рейки на продовженні головної колії розібрані. Аналогічний задєл є і з іншого боку, але там рейок ніколи не було.

За станцією, після виходу на поверхню, знаходиться з'їзд у депо «Ізмайлово». Таким чином, «Партизанська» є кінцевим пунктом для прямуючих в депо маршрутів.

До кінця 1949 станція була кінцевою і мала колійний розвиток — три стрілки — тільки з боку станції «Семенівська». Для обороту потягів, посадки і висадки пасажирів використовувалась тільки середня колія. Бічні колії могли використовуватися тільки для відстою потягів (на одну колію було можливо прийняти потяги з центру, а з іншої колії відправити потяг до центру). За станцією не було ніякого колійного розвитку, всі три колії були тупиковими. Тупикова призма середньої колії знаходилася в межах платформи станції і за нею був перехідний місток з однієї платформи на іншу.

На початку 1950 за станцією було відкрито електродепо «Ізмайлово». Були побудовані сполучні тунелі між станцією і депо. У тунелях розтошували подвійний перехресний з'їзд для обороту потягів і службову платформу. У цей тунель були продовжені всі три колії зі станції, перехідний місток між платформами перестав існувати, а оборот потягів було перенесено в цей тунель.

Наприкінці 1954 в депо «Ізмайлово» була відкрита станція «Першотравнева», всі потяги стали слідувати далі до нової станції.

Вестибулі і пересадки[ред.ред. код]

На станції один (західний) вестибуль. Вихід у місто до Ізмайлівського шосе, Народного проспекту, Ізмайлівського парку[7].

Біля станції розташована автостанція «Ізмайлівська», що обслуговує багато приміських маршрутів автобусів в східну частину Московської області

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Об открытии новых станций метрополитена в 1944 году. Газета «Известия». Архів оригіналу за 2012-02-05. Процитовано 20.01.1944. 
  2. Арбатско-Покровская линия. Станция "Партизанская". news.metro.ru. Архів оригіналу за 2012-11-05. Процитовано 26 октября 2012. 
  3. а б в Проектирование и первые очереди строительства. metro.molot.ru. Архів оригіналу за 2011-08-14. Процитовано 11 марта 2011. 
  4. а б в Арбатско-Покровская линия. Станция "Партизанская". metro.molot.ru. Архів оригіналу за 2012-11-05. Процитовано 26 октября 2012. 
  5. а б в г д Наумов, 2010, с. 186
  6. Станция метро "Измайловский парк" переименована в "Партизанскую". lenta.ru. Архів оригіналу за 2012-02-05. Процитовано 06.05.2005. 
  7. а б Партизанская. Арбатско-Покровская линия. Официальный сайт Московского метрополитена. Архів оригіналу за 2012-11-05. Процитовано 12 октября 2012. 
  8. Наумов, 2010, с. 187
  9. а б Наумов, 2010, с. 188