Аеропорт (станція метро, Москва)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

55°48′00″ пн. ш. 37°31′56″ сх. д. / 55.80000° пн. ш. 37.53222° сх. д. / 55.80000; 37.53222

Аеропорт
Замоскворецька лінія

Aeroport metro station Moscow 2.jpg
Загальні дані
Тип Односклепінна мілкого закладення
Глибина закладення 10 м
Кількість платформ 1
Тип платформ(и) пряма
Форма платформ(и) острівна
Довжина платформ(и) 155 м
Ширина платформ(и) 8 м
Дата відкриття 11 вересня 1938 року
Архітектор(и) Б. С. Виленский(рос.), В. А. Ершов(рос.) за участі Т. Вайнера(рос.), В. Сдобнова(рос.)
Архітектор(и) вестибюлів Б. С. Виленский(рос.), В. А. Ершов(рос.)
Інженер(и)-конструктор(и) Н. И. Кабанов(рос.)
Станція споруджена Дистанція № 17 Мосметробуду
Виходи до Ленінградський проспект
Час відкриття 5.20
Час закриття 1:00
Код станції 037
Замоскворецька лінія
Ховрино
Біломорська
Оборотні тупики
Річковий вокзал
Водний стадіон
Войківська
ТЧ-2 «Сокіл»
Сокіл
Аеропорт
Динамо
   
Білоруська
Маяковська
Тверська
СЗГ до АПЛ
Театральна
   
Новокузнецька
СЗГ до КЛ, КРЛ, СТЛ
   
Павелецька
Автозаводська
Технопарк
Нагатинський метроміст
через р. Москву
Коломенська
ССГ до Каширської
Каширська
СЗГ до Варшавської
Кантемирівська
Царицино
Оріхове
Домодєдовська
Красногвардійська
ТЧ «Братєєво»
Алма-Атинська

«Аеропорт» — станція Замоскворецької лінії Московського метрополітену. Розташована під Ленінградським проспектом між станціями «Сокіл» і «Динамо». Виходи знаходяться на території району «Аеропорт» Північного адміністративного округу міста Москви і один вихід (через підземний перехід під Ленінградським проспектом) на територію «Хорошевського» району цього ж округу.

Відкрита 11 вересня 1938 року. Названа по колишньому Центральному московському аеродрому, який перебував на Ходинському полі[1].

«Аеропорт» — перша односклепінна станція московського метро, ​​побудована повністю відкритим способом (включаючи похилі ходи і вестибюлі), а також друга споруджена односклепінна станція Московського метрополітену (після «Бібліотеки ім. Леніна»).

Технічна характеристика[ред.ред. код]

Конструкція станції — односклепінна станція мілкого закладення (глибина закладення — 10 метрів).

Оздоблення[ред.ред. код]

В оздобленні станції архітектори намагалися висловити тематику радянської авіації. Через склепіння станції проходять довгі вузькі рельєфні смуги, що нагадують стропи парашута. Вони перетинаються між собою і надають додаткове відчуття простору і легкості.

Нижня частина колійних стін оброблена чорним діабазом. Над ним розташовані рельєфні віялоподібні вставки, оздоблені мармуроподібним вапняком[2] «Біюк-Янкой» і фіолетовим мармуром. Між цими вставками стіни оздоблені рожевим мармуром. Гармонійне поєднання матеріалів різного кольору і фактури додає колійним стінам особливу декоративну виразність[3].

Над колійними стінами розташовані чавунні вентиляційні решітки ромбоподібної форми. Вони вписані в перетинку «парашутних строп». На стелі знаходиться низка конічних люстр для люмінесцентних ламп, що дають рівномірно розсіяне світло. Спочатку люстри складалися з напівкруглих світильників, закріплених навколо одного кулястого плафону. Але вони давали замало освітлення і тому були замінені.

Підлога станції викладена сірим гранітом. Спочатку платформа була вкрита асфальтом, а по її центру йшла візерунчаста доріжка, набрана з мармуру. По центру станції встановлено п'ять двосторонніх дерев'яних лав. Над їх спинками закріплені інформаційні щити і покажчики.

Торці станційного залу з'єднуються з двома аванзалами широкими сходами, що проходять в арках, оздоблених декоративними металевими гратами. Кожен аванзал має прямокутну форму. Виокремлюється центральна частина з позначеним на стелі кільцем, яке підтримують чотири багатогранні колони, оздоблені оніксом. На стелі складний ліпний малюнок. Стіни аванзалу оздоблені темно-жовтим мармуроподібним вапняком «Біюк-Янкой»; пілястри — з чорного мармуру «давалу».

Аванзали сполучаються сходами з двома наземними вестибулями, що виходять на Ленінградський проспект. Вони вбудовані в дві житлові будівлі, споруджені в 1938 за проектом архітектора С. М. Кравеца (в 1954 ці будинки були з'єднані).

Зовні вестибуль є лоджією з трьома арками, що спираються на квадратні колони, оздоблені лабрадоритом. Через бічні арки здійснюється вхід і вихід пасажирів. Від них до кас ведуть двоє сходів. В інтер'єрі вестибулю архітектори також намагалися досягти ефекту легкості і легкості. Висока стеля з мереживним ліпленням, підтримується двома восьмигранними колонами оздобленими мармуроподібним вапняком. Верхню частину колон прикрашають ліпні капітелі та гратчасті розтруби. Центром композиції вестибулю є касова ніша. Біля неї два сходових марши з'єднуються, і далі до аванзалу ведуть одні широкі сходи.

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Аеропорт, станція метро». Імена московських вулиць. Топонімічний словник. Архів оригіналу за 2012-01-25. Процитовано 2 ноября 2010. 
  2. «Аеропорт». paleometro.ru. Архів оригіналу за 2012-01-25. Процитовано 2 ноября 2010. 
  3. «Архітектура московського метро». metro.ru. Архів оригіналу за 2012-01-25. Процитовано 26 ноября 2010.