Сирове
| село Сирове | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Миколаївська область |
| Район | Врадіївський |
| Рада | Сирівська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA48080050320022268 |
| Облікова картка | Сирове |
| Основні дані | |
| Засноване | 1697 |
| Населення | 1565 |
| Площа | 9,524 км² |
| Густота населення | 164,32 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 56310 |
| Телефонний код | +380 5135 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°53′46″ пн. ш. 30°27′18″ сх. д. / 47.89611° пн. ш. 30.45500° сх. д.Координати: 47°53′46″ пн. ш. 30°27′18″ сх. д. / 47.89611° пн. ш. 30.45500° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
91 м |
| Водойми | р. Кодима, Сировський Яр |
| Відстань до районного центру |
12 км |
| Найближча залізнична станція | Врадіївка |
| Відстань до залізничної станції |
12 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 56310, с. Сирове |
| Карта | |
  Сирове | |
 Сирове | |
| Мапа | |
| |
Си́рове — село в Україні, у Врадіївському районі Миколаївської області. Населення становить 1565 осіб. Орган місцевого самоврядування — Сирівська сільська рада.
Розташоване на правому березі річки Кодими і вздовж балки Сировський Яр, за 12 км на північний захід від районного центру і залізничної станції Врадіївка.
Історія
Засноване село в 1697 році селянами-втікачами з Польщі і Молдавії. Входило до складу Врадіївської волості Ананьївського повіту Херсонської губернії.
За даними на 1859 рік у сільському південному поселенні Ананьївського повіту Херсонської губернії мешкала 2183 особи (1096 чоловічої статі та 1087 — жіночої), налічувалось 314 дворових господарств, існувала православна церква[1].
Станом на 1886 рік у колишньому державному селі Врадіївської волості мешкало 1170 осіб, налічувалось 337 дворів, існували православна церква, школа, винний склад[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4689 осіб (2381 чоловічої статі та 2308 — жіночої), з яких 4640 — православної віри[3].
Радянська влада встановлена в січні 1918 року.
В роки німецько-радянської війни входила до складу Голтянського повіту губернаторства Трансністрія. В селі діяла підпільна антинацистська група. 442 мешканці села брали участь у війні, 254 з них загинули, 328 — нагороджені орденами і медалями СРСР.
1975 року в селі споруджено пам'ятники на честь загиблих односельців і на братській могилі визволителів села.
В Сировому діють середня і восьмирічна школи, будинок культури, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок, бібліотека. До послуг мешканців села поштове відділення, відділення Ощадного банку, кілька магазинів.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1671 особа, з яких 758 чоловіків та 913 жінок.[4]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1556 осіб.[5]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 96,93 % |
| вірменська | 1,15 % |
| молдовська | 1,02 % |
| російська | 0,77 % |
| білоруська | 0,06 % |
Видатні мешканці
- Бодня В. Г. — Герой Радянського Союзу. Після демобілізації оселився у Сировому, де працював слюсарем у місцевому колгоспі.
У селі народилися:
- Кадров Д. П. — повний кавалер ордена Слави.
- Сиваченко В. Г. — Герой Радянського Союзу.
- Чумак Д. М. — Герой Радянського Союзу.
Джерела
Примітки
- ↑ рос. дореф. XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. Въ типографіи Карла Вульфа. 1868. LXXX + 191 стор., (код 1282)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-257. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Миколаївська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
| ||||||||||||||
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |