Любашівка
| Селище Любашівка | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Одеська область | ||||
| Район |  Подільський район
| ||||
| Громада | Любашівська селищна громада | ||||
| Код КАТОТТГ: | UA51120130010021276 | ||||
| Облікова картка | Любашівка | ||||
| Основні дані | |||||
| Засновано | XVIII століття | ||||
| Статус | із 2024 року | ||||
| Площа | 8.87 км² | ||||
| Населення | ▼ 8729 (01.01.2022)[1] | ||||
| Поштовий індекс | 66500 - 66502 | ||||
| Телефонний код | +380 4864 | ||||
| Географічні координати | 47°50′09″ пн. ш. 30°15′51″ сх. д. / 47.83583° пн. ш. 30.26417° сх. д.Координати: 47°50′09″ пн. ш. 30°15′51″ сх. д. / 47.83583° пн. ш. 30.26417° сх. д. | ||||
| Висота над рівнем моря | 182 м
| ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція: | Любашівка | ||||
| До обл. центру: | |||||
| - фізична: | 165 км | ||||
| - залізницею: | 264 км | ||||
| - автошляхами: | 165 км | ||||
| Селищна влада | |||||
| Адреса | 66502, Одеська обл., смт Любашівка, вул. Князя Володимира, 82 | ||||
| Карта | |||||
  Любашівка | |||||
 Любашівка | |||||
| |||||
|
| |||||
Любаші́вка — селище в Подільському районі Одеської області. Адміністративний центр Любашівської селищної громади. Розташоване поруч однойменної залізничної станції[2]. Біля Любашівки проходить важлива транспортна магістраль — автобан «Київ — Одеса» М05.
Згідно з переписом населення України 2001 року населення Любашівки становить близько 11,5 тис.чоловік.
Історія[ред. | ред. код]
На території селища (біля нинішньої лікарні) знайдено стоянку людей бронзової доби.
Населений пункт заснований у 18 столітті[3]. Перше поселення було засноване обабіч Довгенької балки, від якої й пішла перша назва поселення — Довгеньке. В 1795 році тут разом з навколишніми хуторами Миколаївка та Софіївка було 163 двори (638 душ чоловічого населення)[4]. Вже в 1808 році постала православна громада, а з 1811 — храм Св. Михаїла. В акті першого десятиріччя XIX ст. Любашівка згадується як володіння сотника Демида і поручика Тараса Васильєвих, дітей Любашовських, а також сотника Данила Павлюка, у яких було 5975 десятин власної землі. Село Софіївка, де розташовувалась економія панів Любинських, налічувало в той час 99 дворів і 750 жителів.
В 1847 році Любашівка стала волосним центром Ананьївського повіту Херсонської губернії.
У 1890-х роках в містечку була церква, три крамниці, постоялий двір, а також дві корчми.
В 1865 році відкрито першу школу, а з 1884 року існував фельдшерський пункт (лише 1905 року була створена земська лікарня).
Залізнична станція Любашівка[ред. | ред. код]
1868 року поблизу села прокладено залізницю, що сполучала Одесу через Балту з Ольвіополем. На відстані 1 версти від села збудували залізничну станцію. Навколо неї виросли будинки залізничників. Згодом поселення об'єдналось з Любашівкою (10.06.1960)[5].
Любашівка у ХХ столітті[ред. | ред. код]
На початку XX століття в Любашівці були 2 парових млини, цегельня, корчма, лавки, винні льохи, залізнична станція.
1905 року створена лікарська дільниця та земська лікарня на 10 ліжок, в якій працювало двоє лікарів. В 1910 році Любашівка з'єдналася з Софіївкою. Пізніше до них приєдналось село Миколаївка.
Після повалення монархії у 1917 році владу поступово перебрали прихильники Української Центральної Ради, а з листопада 1918 року — Директорії УНР. У березні 1919 року владу захопили більшовики. У травні 1919 року на селище розповсюдилося антибільшовицьке Григор'ївське повстання — більшовицькі частини в Любашівці було розгромлено.[6]. У серпні 1919 року Любашівкою заволоділи денікінці, які повернули панство та вбили близько 200 жителів.[7] 22-23 квітня 1920 року повстанці отаманів Заболотного і Пшонника разом з учасниками Першого зимового походу армії УНР розгромили більшовицькі частини і визволили Любашівку[8]. У лютому 1920 року владу остаточно взяли комуністи.
Після початку радянської окупації Любашівка була центром волості Балтського повіту Одещини (1921), а з 1923 року короткочасно перебувала в Троїцькому і Ясенівському районах Балтського округу. У 1926—2020 роках — центр Любашівського району.
Під час Другої світової війни село було окуповане німецько-румунськими військами. Окуповане радянською армією 30 березня 1944 року.
За радянських часів село перетворилося на селище міського типу (рішенням виконавчого комітету Одеської обласної Ради депутатів трудящих від 2 січня 1957 р.; 13 квітня 1957 включено в смугу Любашівки села Велика Софіївка, Мала Софіївка та Миколаївка[9][10], 10 червня 1960 р. с-ще залізничної станції Любашівка включено в смугу смт Любашівка[11]), — і стало найбільшим населеним пунктом району. Було створено ряд невеликих підприємств, більшість з яких в сучасних умовах занепали.
За роки існування колгоспу «Зоря комунізму» в Любашівці 7 осіб за свою самовіддану працю були нагороджені відзнаками Героїв Соціалістичної Праці.
Сучасність[ред. | ред. код]
У теперішній час Любашівка найбільш відома як пункт на автотрасі М05 Київ — Одеса (міжміська автостанція розташована в мікрорайоні «ДРП»).
У селищі працюють метеорологічна станція, відділення декількох банків (Ощадбанк, «Приватбанк»).
Любашівку називають «столицею української ковбаси», проводиться однойменний фестиваль[12].
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[13]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 93,72 % |
| російська | 4,41 % |
| румунська | 0,94 % |
| інші/не визначилися | 0,93 % |
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Бондар Василь Васильович (1971—2014) — старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Джуринський Олег Олександрович (* 1975) — український бізнесмен.
- Друзь Олександр Олександрович (1995—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Запорожченко Борис Сергійович (* 1941) — український хірург, доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
- Матросов Вадим Петрович (1989—2016) — солдат Збройних сил України, розвідник батальйону «Донбас-Україна», учасник російсько-української війни[14].
- Рябошапка Руслан Георгійович (1976) — український правник, заступник Міністра юстиції України, Генеральний прокурор України (2019—2020).
- Якубець Іван Миколайович — український військовик, полковник запасу, командувач Аеромобільних військ України (1998—2005), учасник бойових дій в Косово.
Соціальна сфера: медицина і освіта[ред. | ред. код]
У селищі розташовані 3 медичні установи:
- Любашівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування
- районний ЦПМСД — центр первинної медико-санітарної допомоги (8 амбулаторно-поліклінічних установ, 31 фельдшерський чи фельдшерсько-акушерський пункт)
- Любашівська міжрайонна станція екстреної (швидкої) медичної допомоги (обслуговує 5 районів Одеської області).
Заклади освіти, розташовані в Любашівці:
- 2 загальноосвітні школи: школа-ліцей (колишня ЗОШ І—ІІІ ступенів № 1) та школа-гімназія (колишня ЗОШ І—ІІІ ступенів № 2).
- вечірня школа;
- 2 дитсадки;
- музична школа;
- ДЮСШ.
Культура[ред. | ред. код]
Любашівські заклади культури:
- будинок культури;
- кінотеатр.
- райбібліотека.
У селищі є стадіон.
Любашівські культові споруди — православна церква Св. Михаїла, каплиця Св. Пантелеймона.
У селищі встановлені пам'ятники — Т. Г. Шевченку, Меморіал воїнам ВВВ, пам'ятні знаки воїнам-афганцям, загиблим міліціонерам, жертвам Голодомору та жертвам Чорнобиля.
Див. також[ред. | ред. код]
- Любашівська волость
- Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Одеська область)
Посилання[ред. | ред. код]
- Любашівка — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР [Архівовано 28 вересня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
- ↑ Большая Советская Энциклопедия [1] [Архівовано 10 березня 2022 у Wayback Machine.].
- ↑ История городов и сел Украинской ССР. Одесская область. К. ГР УСЭ. 1978 г.
- ↑ Короленко П. П. Черноморское казачье войско. Екатеринодар, 1892
- ↑ Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1960 — № 24 — с. 358.
- ↑ Одещина (стенд 27) // Визвольна боротьба. — Львів, 2021. — № 2 (30). — С.204
- ↑ Российская еврейская энциклопедия [2] [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
- ↑ Одещина (стенд 27) // Визвольна боротьба. — Львів, 2021. — № 2 (30). — С.205
- ↑ Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1957 — № 1, 4 — с. 42, 114.
- ↑ Карта РККА L-36 (А), 1941(рос.)
- ↑ Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1960. — № 24 (14 липня). — С. 358.
- ↑ Громада на Одещині відроджує славу "ковбасного" місця. Укрінформ. 01.10.2019. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 08.11.2019.
- ↑ В зоні АТО загинув розвідник з Одещини. Архів оригіналу за 9 жовтня 2016. Процитовано 8 жовтня 2016.
| ||||||||
| ||||||||
| |||||||||||||||||||||||
| |||||||||||
|
