Любашівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Любашівка
Liubashivka COA.png Liubashivka prapor.png
Герб Любашівки Прапор Любашівки
Любашівка
Любашівка на мапі району
Любашівка на мапі району
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Любашівський район
Рада Любашівська селищна рада
Код КОАТУУ: 5123355100
Основні дані
Засноване XVIII століття
Площа 8.87 км²
Населення 9329 (01.01.2011)[1]
Поштовий індекс 66500 - 66502
Телефонний код +380 4864
Географічні координати 47°50′09″ пн. ш. 30°15′51″ сх. д. / 47.83583° пн. ш. 30.26417° сх. д. / 47.83583; 30.26417Координати: 47°50′09″ пн. ш. 30°15′51″ сх. д. / 47.83583° пн. ш. 30.26417° сх. д. / 47.83583; 30.26417
Висота над рівнем моря 182 м


Відстань
Найближча залізнична станція: Любашівка
До обл. центру:
 - фізична: 165 км
 - залізницею: 264 км
 - автошляхами: 165 км
Селищна влада
Адреса 66502, Одеська обл., смт Любашівка, вул. Князя Володимира, 82
Карта
Любашівка is located in Україна
Любашівка
Любашівка
Любашівка is located in Одеська область
Любашівка
Любашівка

Commons-logo.svg Любашівка у Вікісховищі

Любаші́вка — районний центр в Одеській області, селище міського типу, що розташоване поруч однойменної залізничної станції[2]. Біля Любашівки проходить важлива транспортна магістраль — автобан «Київ — Одеса» М05.

Згідно з переписом населення України 2001 року населення Любашівки становить близько 11,5 тис.чоловік.

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Любашівки

На території селища (біля нинішньої лікарні) знайдено стоянку людей бронзової доби.

Населений пункт заснований у 18 столітті[3]. Перше поселення було засноване обабіч Довгенької балки, від якої й пішла перша назва поселення — Довгеньке. В 1795 році тут разом з навколишніми хуторами Миколаївка та Софіївка було 163 двори (638 душ чоловічого населення)[4]. Вже в 1808 році постала православна громада, а з 1811 — храм Св. Михаїла. В акті першого десятиріччя XIX ст. Любашівка згадується як володіння сотника Демида і поручика Тараса Васильєвих, дітей Любашовських, а також сотника Данила Павлюка, у яких було 5975 десятин власної землі. Село Софіївка, де розташовувалась економія панів Любинських, налічувало в той час 99 дворів і 750 жителів.

В 1847 році Любашівка стала волосним центром Ананьївського повіту Херсонської губернії.

У 90-х роках в містечку була церква, три крамниці, постоялий двір, а також дві корчми.

В 1865 році відкрито першу школу, а з 1884 року існував фельдшерський пункт (лише 1905 року була створена земська лікарня).

Залізнична станція Любашівка[ред.ред. код]

1868 року поблизу села прокладено залізницю, що сполучала Одесу через Балту з Ольвіополем. На відстані 1 верстви від села збудували залізничну станцію. Навколо неї виросли будинки залізничників. Згодом поселення об'єдналось з Любашівкою.

Любашівка у ХХ столітті[ред.ред. код]

На початку XX століття в Любашівці були 2 парових млини, цегельня, корчма, лавки, винні льохи, залізнична станція.

1905 року створена лікарська дільниця та земська лікарня на 10 ліжок, в якій працювало двоє лікарів. В 1910 році Любашівка з'єдналася з Софіївкою. Пізніше до них приєдналось село Миколаївка.

Після повалення монархії у 1917 році владу поступово перебрали прихильники Української Центральної Ради, а з листопада 1918 року — петлюрівці. В березні 1919 року владу захопили червоні. У серпні 1919 року Любашівкою заволоділи денікінці, які повернули панство та вбили близько 200 жителів.[5] У лютому 1920 року владу остаточно взяли комуністи.

Після встановлення Радянської влади Любашівка була центром волості Балтського повіту Одещини (1921), а з 1923 року короткочасно перебувала в Троїцькому і Ясенівському районах Балтського округу. З 1926 року — і до цього часу — центр Любашівського району.

Під час Другої Світової війни село було окуповане німецько-румунськими військами. Звільнене радянською армією 30 березня 1944 року.

За радянських часів село перетворилося на селище міського типу (1957 рік) і стало найбільшим населеним пунктом району. Було створено ряд невеликих підприємств, більшість з яких в сучасних умовах занепали.

За роки існування орденоносного колгоспу «Зоря комунізму» в Любашівці 7 осіб за свою самовіддану працю були нагороджені відзнаками Героїв Соціалістичної Праці.

Сучасність[ред.ред. код]

Любашівській селищній раді також підпорядковується село Вишневе (Комуна), розташоване у відстані 1 км від Любашівки.

У теперішній час Любашівка найбільш відома як пункт на автотрасі М05 Київ — Одеса (міжміська автостанція розташована в мікрорайоні «ДРП»).

У селищі працюють метеорологічна станція, відділення декількох банків (Ощадбанк, «Приватбанк»).

Відомі люди[ред.ред. код]

  • Бондар Василь Васильович — старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017 років.
  • Друзь Олександр Олександрович (1995-2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Рябошапка Руслан Георгійович (1976) — український правник, заступник Міністра юстиції України.
  • Якубець Іван Миколайович — український військовик, полковник запасу, командувач Аеромобільних військ України (1998—2005), учасник бойових дій в Косово.
  • Матросов Вадим, розвідник батальйону «Донбас-Україна», учасник російсько-української війни 2014—2017[6]

Соціальна сфера: медицина і освіта[ред.ред. код]

У селищі розташовані 3 медичні установи:

  • Любашівська ЦРЛ
  • районний ЦПМСД — центр первинної медико-санітарної допомоги (8 амбулаторно-поліклінічних установ, 31 фельдшерський чи фельдшерсько-акушерський пункт)
  • Любашівська міжрайонна станція екстреної (швидкої) медичної допомоги (обслуговує 5 районів Одеської області).

Заклади освіти, розташовані в Любашівці:

  • 2 загальноосвітні школи: школа-ліцей (колишня ЗОШ І—ІІІ ступенів № 1) та школа-гімназія (колишня ЗОШ І—ІІІ ступенів № 2).
  • вечірня школа;
  • 2 дитсадки;
  • музична школа;
  • ДЮСШ.

Культура[ред.ред. код]

Любашівські заклади культури:

  • будинок культури;
  • кінотеатр.
  • райбібліотека.

У селищі є стадіон.

Любашівські культові споруди — православна церква Св. Михаїла, каплиця Св. Пантелеймона.

У селищі встановлені пам'ятники — Т. Г. Шевченку, Меморіал воїнам ВВВ, пам'ятні знаки воїнам-афганцям, загиблим міліціонерам, жертвам Голодомору та жертвам Чорнобиля.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Большая Советская Энциклопедия [1].
  3. История городов и сел Украинской ССР. Одесская область. К. ГР УСЭ. 1978 г.
  4. Короленко П. П. Черноморское казачье войско. Екатеринодар, 1892
  5. Российская еврейская энциклопедия [2]
  6. В зоні АТО загинув розвідник з Одещини