Коломиці
село Коломиці | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Черкаська область |
Район | Золотоніський район |
Тер. громада | Шрамківська сільська громада |
Код КАТОТТГ | UA71040210090088655 |
Облікова картка | gska2.rada.gov.ua |
Основні дані | |
Засноване | 1594 |
Перша згадка | 1594 (430 років) рік[1] |
Населення | 740 (на 2009 рік) |
Площа | 4,465 км² |
Поштовий індекс | 19824 |
Телефонний код | +380 4738 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°3′57″ пн. ш. 32°10′40″ сх. д. / 50.06583° пн. ш. 32.17778° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
111 м[2] |
Водойми | річка Чумгак |
Відстань до обласного центру |
69,8 (фізична) км[3] 95 (автошляхами) км |
Відстань до районного центру |
16 км |
Найближча залізнична станція | Драбовое-Барятинське |
Відстань до залізничної станції |
22 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | с. Шрамківка |
Карта | |
Мапа | |
Коломи́ці— село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області, підпорядковане Шрамківській сільській громаді. Населення — 740 чоловік (на 2009 рік).
Село Розташоване в північно-західній частині області, на березі річки Чумгак, за 95 км від обласного центру, за 22 км від залізничної станції Драбове-Барятинське та за 16 км на північ від смт Драбів. Площа населеного пункту — 446,5 га.
Походження назви
Навкруги села розкинулися болота, ніби утворюючи коло, звідси й назва «Коломиє» — Коломиці.
За іншою версією назва села походить від родини козаків Коломійців[4].
Історія
Перша згадка про Коломиці — 1594 рік, коли повсталі загони Северина Наливайка проходили на Лубни старолубенським шляхом. Тоді на території села стояла фортеця Чумгак, яку вперше було позначено на карті в 1650 році французьким інженером Бопланом.
Указом царя Петра І від 8 квітня 1712 року землі, на яких розташоване село, були передані казні.
У 1755 році бунчуковий товариш Василь Полуботок звинуватив Юхима Дарагана у побитті його підданих, захопленні майна та привласненні сінокосу під селом Коломиці.
З 1770 року у селі Троїцька церква.[5][6][7]
У 1777 році Указом цариці Катерини ІІ ці казенні землі були пожаловані й передані графу Кантакузіну.
Коломиці є на мапі 1826-1840 років.[8]
До Жовтневого перевороту 1917 року всі найкращі землі належали пану Лизогубу, який віддав їх в оренду селянам.
Радянську окупацію встановлено на початку 1918 року. Цього ж року було вибрано власний виконком, який "захищав" інтереси бідних селянських мас.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1932—1933 та 1946–1947 роках.
Коломицька школа-сад почала працювати як семирічка з 1936 року, до того був лікнеп, а потім початкова школа. Медпункт почав працювати з 1939—1940 років, клуб — з 1935 року, а з 1985 року його перейменували на Будинок культури. В 1955 році відкрилась сільська бібліотека.
Сучасність
В селі працює Коломицький навчально-виховний комплекс І-ІІ ступенів, фельдшерсько-акушерський пункт.
На території Коломиць діє ТОВ «Продсільпром» (директор Буцько Сергій Антонович), яке орендує земельні частки (паї) мешканців села.
Див. також
Джерела
Примітки
- ↑ Коломиці
- ↑ Погода в Україні
- ↑ maps.vlasenko.net(рос.)
- ↑ «Нова Доба». № 27 від 29 березня 2012 року. стор. 10.
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.4, ст. 589 (PDF) (українська) . Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства.
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.3, ст.471 (PDF) (українська) . Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства.
- ↑ Специальная карта Западной части России Шуберта 1826-1840 годов. www.etomesto.ru. Процитовано 25 жовтня 2021.