Електромагніт

Фото промислового електромагніту приблизно 1914 року, що піднімає залізний брухт. На його вершині видно дроти, що живлять магніт. Зміни в зображенні: вилучено номер фігури, обрізане зображення у прямокутну форму, освітлення.

Електромагні́т (англ. electromagnet, нім. Elektromagnet m) — пристрій, що створює магнітне поле під час проходження електричного струму. Зазвичай електромагніт складається з обмотки та феромагнітного осердя, який набуває властивостей магніту при проходженні по обмотці струму. У електромагнітах, призначених, перш за все, для створення механічного зусилля також присутній якір (рухома частина магнітопроводу), що передає зусилля.

Обмотки електромагнітів виготовляють з ізольованого алюмінієвого або мідного дроту, хоча є і надпровідні електромагніти. Магнітопроводи виготовляють з магнітом'яких матеріалів — звичайно з електротехнічної або якісної конструкційної сталі, литої сталі і чавуну, залізонікельових і залізокобальтових сплавів. Для зниження втрат на вихрові струми магнітопроводи виконують з набору листів (шихта).

Електромагніти застосовують для створення магнітних потоків в електричних машинах і апаратах, пристроях автоматики тощо. (генераторах, двигунах, реле, пускачах і т. д.).

Нейтральні електромагніти постійного струму

У таких магнітах сила залежить тільки від величини струму в обмотці і не залежить від напряму струму.

Поляризовані електромагніти постійного струму

У електромагнітах цього типу створюється 2 незалежних магнітних потоки: поляризаційний, який утворюється зазвичай полем постійного магніту, і робочий магнітний потік, який виникає під дією обмотки керування, сили намагнічування (м. р. с.). Дія такого магніту залежить як від величини магнітного потоку, так і від напряму електричного струму в робочій обмотці.

Електромагніти змінного струму

У цих магнітах живлення обмотки здійснюється від джерела змінного струму, а магнітний потік періодично змінюється по величині і напряму, внаслідок чого сила притягування пульсує від нуля до максимального значення з подвоєною частотою по відношенню до частоти струму живлення.

Інші класифікації

Електромагніти розрізняють також за рядом інших ознак: за способом включення обмоток — з паралельними і послідовними обмотками; за характером роботи — що працюють в тривалому, переривистому і короткочасному режимах; за швидкістю дії — швидкої і сповільненої дії і т. д.

Простий електромагніт, що складається з ізольованого дроту, намотаного на залізний сердечник. Коли електричний струм проходить через дріт, залізний сердечник стає магнітом з північним полюсом на одному кінці і південним полюсом на іншому.

Найпростіший електромагніт

Найпростішим електромагнітом є провідник намотаний на циліндричну котушку — соленоїд. Набагато сильніше магнітне поле можна створити, якщо в котушку встановити осердя з феромагнітного матеріалу. При цьому магнітне поле котушки намагнічує осердя і те, в свою чергу, створює додаткове магнітне поле.

Пристрої, де використовуються електромагніти

Електромагніти використовуються там, де необхідне магнітне поле, яке можна швидко і легко змінити, наприклад у електричному дзвінку, телеграфії, електромашинах, релейній техніці, лічильниках електроенергії. Електромагніти є в будь- якому автомобілі, телефоні, комп'ютері, телевізорі, літаку та теплоході.

Дотичний термін

Електромагнітний, (рос.электромагнитный, англ. electromagnetic, нім. elektromagnetisch) — той, що належить до електромагнетизму, тобто одночасно до електрики й магнетизму. Той, який здійснюється або діє за допомогою електромагніту.

Див. також

• Магніт Біттера

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.

Посилання

• Електромагніт // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.