Миколай Крупський

Миколай Антоні Крупський
пол. Mikołaj Krupski
Миколай Крупський
Народження	25 листопада 1919(1919-11-25) с. Пяліки, Дісненський повіт
Смерть	19 жовтня 2018(2018-10-19) (98 років) Варшава
Поховання	Муніципальне південне кладовище (Варшава)
Країна	Польща
Приналежність	контррозвідка, поліція
Освіта	Академія Федеральної служби безпеки Російської Федерації
Роки служби	1940-1990
Звання	бригадний генерал
Війни / битви	німецько-радянська війна
Нагороди	Орден «Хрест Грюнвальда» 3 ступеня Срібний Хрест Заслуг

Микола́й Кру́пський (пол. Mikołaj Krupski, рос. Миколай Крупский; 25 листопада 1919(19191125), с. Пялікі Дісненського повіту Польщя — 19 жовтня 2018, Варшава) — бригадний генерал громадянської міліції Польщі і підполковник Збройних Сил Польщі, слідчий органів державної безпеки Польщі, начальник II-го Департаменту контррозвідки Міністерства внутрішніх справ Польської Народної Республіки, начальник Генеральної інспекції Міністерства внутрішніх справ Польської Народної Республіки.

Життєпис

• 25 вересня 1919 р. — народився в селищі Пяліки Дісненського повіту у Польській Республіці. Його батько — Антоні Крупський, а мати — Марія.
• З листопада 1940 р. — він служив у Червоній Армії,
• а в вересні 1941 р. — служив у військово-будівельному батальйоні. Вступив у Комуністичну партію Польщі.
• Від 13 квітня 1944 р. до 31 липня 1944 р. мав вишкіл у Вищій школі «ГУЛАГ» НКВС м. Куйбишев СРСР (нині — Академія ФСБ Росії). Мав практику в контррозвідці «СМЕРШ» на території УРСР (Житомирська область).
• 16 серпня 1944 р.- розпочав службу в польських силових структурах слідчим у м. Білосток, у Воєводському Управлінні громадської безпеки (абревіатура пол. WUBP). У тому ж році він відряджений був до Муніципального бюро громадської безпеки (абревіатура пол. MUBP), де на наступний рік займав посаду голови Відділу № 7.
• У 1945 р. — він переїхав у м. Лодзь, де він згодом став начальником Оперативної групи Районного відділення громадської безпеки (абревіатура пол. PUBP), став начальником Відділу № 8 «WUBP», керівником Відділу № 1 «WUBP», головою Відділу № 5 «WUBP», згодом заступником начальника Департаменту «WUBP» відповідального за контррозвідку, а потім в тому ж році, директором Відділу. У 1946 р. — мав звання капітана.
• У 1947 р. — він став завідувачем Відділу VII (слідчі), а також Відділу V (охорона керуючої державою політичної партії та її груп) «WUBP».
• У 1948 р. — був заступником начальника «WUBP» у м. Лодзь. Переїхав до м. Бидгощ, де став шефом регіонального Відділення громадської безпеки (абревіатура пол. WUBP/WUdsBP), де служив протягом наступних 2 років.
• З 1950 р. до 1953 р. — був головою Воєводського управління громадської безпеки «WUBP» у м. Люблін. У 1950-1954 рр. мав звання майора.
• З січня 1953 р. — він був переведений до Міністерства громадської безпеки (Міністерство суспільної безпеки) — абревіатура пол. MBP; у штаб-квартиру м. Варшави, де він був призначений заступником директора (віце-директор) Департаменту III «MBP» (боротьба з кримінальними бандами).
• З червня 1954 р. — був директором Управління громадської безпеки у Варшаві, на цій посаді прослужив до 1957 р..
• У 1955 р. — командир навчального центру (абревіатура пол. NNUBP).
• У 1956 р. — призначений керівником навчального центру (абревіатура пол. MSWN), ця спецшкола у м. Легіоново.
• Від 15 лютого 1957 р. до 26 вересня 1960 р. — служба у Міністерстві внутрішніх справ з підготовки кадрів й у Відділі кадрів (спецшкола), Академія Генерального штабу.
• Від 26 вересня 1960 до 30 квітня 1961 р. — він був заступником начальника Політичного управління прикордонних військ.
• Від 1 травня 1961 р. до 04 лютого 1965 р. — на посаді заступника директора Департаменту I Міністерства внутрішніх справ Польщі у званні підполковника.
• Від 4 лютого 1965 р. до 19 травня 1973 р. — обіймав посаду директора Департаменту II (контррозвідка) у званні полковника.
• Від 10 травня 1973 р. до 15 січня 1990 р. — генеральний директор інспекції Міністерства внутрішніх справ Польщі, у званні бригадного генерала.

Відрядження

• У Чехословаччині (див. Вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини): 18-20 вересня 1967 р.;
• на Кубі (див. Карибська криза): 10-18 березня 1969 р., 9-16 червня 1969 р., 22-26 серпня 1972 р., 1-25 квітня 1969 р.;
• у В'єтнамі (див. Війна у В'єтнамі): з 2 лютого 1970 р. до 22 березня 1970 р.;
• у Болгарії: 16-20 червня 1969 р.;
• у Румунії: 16-18 червня 1970 р.;
• у СРСР: 16-19 жовтня 1973 р.;
• в Індії,
• у Непалі,
• в Японії,
• у Франції та ін..

Нагороди

• Срібний хрест за заслуги (Президія Крайової Ради Народової, Ухвала від 10 жовтня 1945 р.)
• Орден «Хреста Грюнвальда» III класу (Президія Крайової Ради Народової, Ухвала № 195 від 19 липня 1946 р.).

Джерела

• (пол.) Księga bezprawia. Akta normatywne kierownictwa resortu bezpieczeństwa publicznego (1944—1956), oprac. Bogusław Kopka, Instytut Pamięci Narodowej, Warszawa, 2011.
• (пол.) «Twarze lubelskiej bezpieki», Instytut Pamięci Narodowej, Lublin, 2007 — str. 15, 37PDF
• (пол.) «Twarze bydgoskiej bezpieki 1945—1990» (Miecz rewolucji), Instytut Pamięci Narodowej, Oddziałowe Biuro Edukacji Publicznej IPN w Gdańsku — Delegatura w BydgoszczyPDF
• (пол.) «APARAT BEZPIECZEŃSTWA W POLSCE Kadra kierownicza», redakcja haukowa Paweł Piotrowski, Warszawa, 2006 — Tom II (1956-1975), str. 36-37, 191PDF
• (пол.) Monitor Polski, miasto Warszawa, 26 lutego 1947 roku (Rok XXVI) - Nr.27 Str.2PDF
• (пол.) Oficyna Wydawnicza «SPAR», Warszawa, 1997, str. 385. ISBN 83-86625-65-1

Посилання

1. Валентин Мзареулов, Оперативные — внутренние войска НКВД. НАРКОМАТ — МИНИСТЕРСТВО ВНУТРЕННИХ ДЕЛ, 2009—2015 гг. (рос.)
2. (рос.)КРУПСКИЙ Миколай (Krupski Mikołaj)
3. Владислав Крамар, «Победа ковалась за партами», сайт «Общество изучения истории отечественных спецслужб», 2008 г. (рос.)
4. «История института», сайт «Санкт-Петербургский Военный Институт Внутренних Войск МВД РФ» (рос.)
5. История Академии ФСБ России (рос.)
6. Lista ubeków (пол.)
7. CZERWONA PAJĘCZYNA — CENTRALA (пол.)
8. Gra specsłużb (пол.)
9. Departament II MSW (пол.)
10. Milicja Obywatelska (пол.)
11. Wojewódzki Urząd Bezpieczeństwa Publicznego (пол.)