Координати: 49°37′23.000016099991″ пн. ш. 38°13′23.99998810001″ сх. д. / 49.62306° пн. ш. 38.22333° сх. д. / 49.62306; 38.22333

Нижньодуванське (заповідне урочище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 19:55, 11 грудня 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (виправлення дат)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Заповідне урочище
місцевого значення
«Нижньодуванське»
49°37′23.000016099991″ пн. ш. 38°13′23.99998810001″ сх. д. / 49.62306° пн. ш. 38.22333° сх. д. / 49.62306; 38.22333
Країна Україна
РозташуванняЛуганська область,
Сватівський район,
біля смт Нижня Дуванка
Найближче містоСватове
Водні об'єктирічка Красна
Площа30 га
Засновано17 березня 1994 р.
Нижньодуванське (заповідне урочище). Карта розташування: Луганська область
Нижньодуванське (заповідне урочище)
Нижньодуванське (заповідне урочище) (Луганська область)
Мапа

CMNS: Нижньодуванське у Вікісховищі

Нижньодува́нське — заповідне урочище місцевого значення в Україні. Один з об'єктів природно-заповідного фонду Луганської області.

Розташування

Заповідне урочище розташоване за 25 км на північ від міста Сватове і за 1 км на південний захід від селища міського типу Нижня Дуванка в Сватівському районі Луганської області[1].

Історія створення

Заповідне урочище місцевого значення «Нижньодуванське» оголошено рішенням Луганської обласної ради народних депутатів № 15/11 від 17 березня 1994 року.

Загальна характеристика

Площа 30 га. Являє собою ділянку крутого правого берега річки Красної з крейдяними відслоненнями і угрупованнями з представників ендемічного крейдяного рослинного комплексу.

Рослинний світ

Із загальної кількості 150 видів рослин, що зростають в заповідному урочищі — 14 занесені до Червоної книги України. Серед них: гісоп крейдяний, ранник крейдяний, смілка крейдяна, дворядник крейдяний, громовик донський, келерія Талієва, шоломниця крейдяна, дрік донський, півонія тонколиста, шафран сітчастий, сон чорніючий, ковили Залеського і волосиста, тюльпан дібровний.

У заповідному урочищі також зростає багато східнопричорноморських ендеміків, пов'язаних з крейдяно-мергельними породами. Серед них: льон Чорняєва, полин донський, чебрець вапняковий, матіола запашна, астрагал білостеблий, бедринець ломикаменевий, подорожник солелюбний, лещиця голонасінна тощо.

Пологіші ділянки в основі схилів займають угруповання костриці валійської з домішкою ковил Залеського і волосистої, а також келерії Талієва.

На опуклих ділянках зростають специфічні агломеративні угруповання — чебречники і гісопники з домішкою бедринцю каменелюбного і лещиці голонасінної.

В неглибокій балці, що відкривається в долину річки, розташований невеликий байрачний ліс. В ньому зростають дуб звичайний, ясен високий, липа серцелиста. Основними породами, що формують підлісок, є клени татарський і польовий, жостір проносний, бруслина Черняєва і бузина чорна. Трав'яний покрив утворюють: тюльпан дібровний, проліска сибірська, на узліссях трапляються рідкісні в Луганській області ясенець голостовпчиковий і ломиніс цілолистий.

Світлини

Примітки

  1. Портал «Природа України». Луганська область. Заповідні урочища. Архів оригіналу за 14 жовтня 2013. Процитовано 2 жовтня 2013.

Джерела